Фізичний факультет належить до числа успішних підрозділів УжНУ. Показовими є його досягнення упродовж багатьох десятирічь в галузі наукової роботи. Його випускники успішно працюють у школах, інших навчальних закладах та на підприємствах різного роду господарювання. Як самостійна одиниця в структурі УжНУ факультет діє з 1966 року, а до того з 1950 року існував у складі фізико-математичного факультету як відділення фізики одночасно з відділенням математики. Коли наступає черговий ювілейний рік, неминуче виникають спогади про тих осіб, які внесли суттєвий вклад у становлення та розвиток факультету. До їх числа належить і Шевера Василь Степанович, талановитий фізик-дослідник, педагог та знаний лектор фізичного факультету.

Народився Василь Степанович Шевера у с. Королево Виноградівського району 24 грудня 1932 року в сім’ї залізничника. Народився першим, а за ним побачили світ ще троє молодших братів. Слово «перший» супроводжувало усю творчу біографію Василя Шевери. Він був у числі перших випускників фізичного відділення фізико-математичного факультету (1955 р.), першим аспірантом на кафедрі оптики (згодом квантової електроніки) заснованої у 1957 році. Його науковим керівником був доцент Запісочний І.П. в майбутньому відомий вчений – доктор фізико-математичних наук, професор, засновник наукової школи з фізичної електроніки та академічної науки на Закарпатті (Інститут електронної фізики НАН України).

В аспірантурі В. Шевера розгорнув систематичні дослідження процесів збудження атомів металів Цинку, Кадмію, Ртуті електронним ударом. Вперше розробив методику визначення ефективних перерізів процесів збудження та іонізації в абсолютних одиницях. Після аспірантури він обіймає викладацьку посаду асистента. Будучи наймолодшим викладачем кафедри на його долю випала найбільша робота постановки лабораторних практикумів та методичного забезпечення спеціалізації «Оптика і спектроскопія».

У 1965 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження ефективних перерізів збудження атомів цинку, кадмію і ртуті при зіткненні з повільними електронами». Ця визначна подія для В. Шевери означала завершення важкої по виконанню та трудомісткої праці. Наші установки для виконання експериментальних досліджень знаходились у одному приміщенні. Там ми днювали і частенько ночували у повному змісті цього слова. Глибокої ночі рівень індустріальних завад понижується на порядки від початкової величини, що сприяє вимірам інтенсивності слабких світлових потоків чутливою фотоелектронною системою реєстрації.

У 1964 році у світовій науці був започаткований новий напрям фізики – «Квантова електроніка». У цьому році були вшановані Нобелівською премією радянські академіки Басов М.Г і Прохоров О.М. та американський фізик Дж. Таунс. В. Шевера, як новатор, міняє спрямування своїх інтересів з фізики електронно-атомних зіткнень на квантову електроніку. У Проблемній науково-дослідній лабораторії фізичної електроніки при кафедрі відкривається відділ «Квантової електроніки». Василь Шевера призначається його науковим керівником. Разом зі своїми учнями –аспірантами, науковими співробітниками – однодумцями розгортає масштабні дослідження елементарних процесів в газорозрядній плазмі (четвертий агрегатний стан речовини). Отримані результати були щільно дотичними до питань розробки нових типів лазерів. На основі наукових досліджень під керівництвом доцента Шевери розробляються лабораторні практикуми, програми нових дисциплін новітньої спеціалізації «Квантова електроніка» для студентів 3-5 курсів фізичного факультету спеціальності «Фізика».

Доцент В.С. Шевера (зліва) проводить лабораторний практикум.

Співробітники відділу квантової електроніки ПНДЛ ФЕ УжНУ: (зліва направо у першому ряду) М.М.Повч, В.С.Шевера, Л.Л.Шимон,В.-Ф.З.Папп, О.К.Шуаібов, (у другому ряду) В.С.Рогулич, І.В.Шевера, І.І.Сабов, Ф.С.Шевера, З.Т.Гомокі (2000).

Василь Шевера досяг рівня завершеності напрацювань для докторської дисертації. Він автор понад 140 наукових публікацій у відомих фізичних журналах та матеріалах Всесоюзних та міжнародних конференцій. Він підготував шістьох кандидатів наук (Папп В-Ф.З., Соскіда М.-Т.І., Малінін О.М., Шуаібов О.К., Рогулич В.С., Конопльов О.М.). Двоє з них - Малінін О.М. та Шуаібов О.К стали докторами фізико-математичних наук, професорами. В. Шевера наділений рисою безмежної доброзичливості, менш за все турбувався про свій імідж, допомагав іншим. Він залюбки консультував науковців біологічного та медичного факультетів, та всіх хто до нього звертався з питань застосування лазерів. В ті часи його називали не інакше як перший лазерник Закарпаття.

Василь Степанович Шевера невисокого зросту, худорлявий, постійно в русі, … ще в студентські роки виглядав гарно на сцені у танцювальному ансамблі. Він був постійним учасником Заслуженої самодіяльної чоловічої хорової капели «Боян». Василь Степанович став хористом з першої репетиції факультетського хору. Як людина тонкої натури він мав хист і до малювання. Безмежно любив природу. В різні роки долав вершини Карпатських гір – Говерла, Полонина Руна та ін. Улюбленим місцем активного відпочинку Василя Степановича разом з сім’єю слугувала дача.

Василь Степанович з дружиною Марією Василівною, учителькою фізики середньої школи, виростили двох синів. Старший Мирослав став біологом. Нині він Провідний науковий співробітник Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного (Київ), кандидат біологічних наук у званні старший науковий співробітник, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2015). Молодший Ігор – пішов по стопам батьків. Коли один із друзів запитав, чи не багато фізики на таку сім’ю, Василь Степанович відповів: «слово фізика походить від грецького φύσις, що означає природа.

Наприкінці зими 6 лютого 2002 року видався чудовий, нехолодний для тої пори день. Василя Степановича підсвідомо звабила погода відвідати дачу. Там йому не поталанило випередити весну. Несподівано пішов з земного життя. Помер в оточенні природи, раптово і символічно – з виноградною лозою в руці.

Ось уже третє десятиріччя як перестало битися серце великого трудолюба. Блиск сліду залишеного Василем Степановичем за собою не згасає і нині, і не безпідставно. По-перше, він був співучасником з вагомим вкладом досягнення умов необхідності розділення фізико-математичного факультету на два перспективні факультети УжНУ – фізичний і математичний. По-друге, він створив підґрунтя для створення спеціалізації «Квантова електроніка» на фізичному факультеті УжНУ.

Незабутні досягнення належать своєму незабутньому власникові. Таким залишається Василь Шевера у пам’яті вдячних нащадків.

Творча наукова діяльність та окремі риси неординарної особистості доповнюються спогадами його сучасників: колега, сокурсник, академік НАН України, вчений-біолог, близький знайомий, учні, рідні, іменитий журналіст. Фрагменти їх висловлювань запозичені із збірника «Василь Шевера (1932-2002)», за редакцією професора Л.Л. Шимона, Ужгород., «Говерла», 2008., 120 с.

Перший дослідник з квантової електроніки на Закарпатті

Людвик Шимон, завідувач кафедри квантової електроніки, декан фізичного факультету.

У 1968 році була відкрита кафедра квантової електроніки шляхом поділу кафедри оптики, заснованої у 1957 році на дві – «Кафедру квантової електроніки» та «Кафедру оптики». Ця подія в історії фізичного факультету УжДУ була викликана створенням наукового напрямку фізики – «Квантової електроніки», започаткованого в ознаку вшанування Нобелівської премії радянських академіків М.Г. Басова, О.М. Прохорова та американського фізика Д.Ж. Таунса (1964). Завідувач кафедри, відомий вчений – І.П. Запісочний сконцентровує нові сили на новоствореній кафедрі, опираючись на своїх учнів.

Василь Шевера із притаманною йому цікавістю до всього нового із захопленням вітає цю подію. З метою підвищення кваліфікації він поїхав на стажування у наукові центри світового рівня – Московський державний університет ім. М.В. Ломоносова і Фізичний інститут ім. П.І. Лебедєва АН СРСР. У останньому із них працювали лауреати Нобелівської премії згадані М.Г. Басов і О.М. Прохоров – винахідники явища, що привели до створення лазера.

Наприкінці 70-х років В.С. Шевера зі співробітниками зосереджуються на вивчені процесів, які відбуваються у різноманітних варіантах реалізації газорозрядної плазми. Як наслідок – Ужгород був визнаним одним із лазерних центрів СРСР. Доцент В.С. Шевера освоїв і впровадив у навчальний процес Ужгородського університету фундаментальні та прикладні курси: «Квантова електроніка», «Нелінійна оптика», «Фізика і техніка лазерів», «Техніка лазерів і їх застосування» та інші.

Василь Степанович Шевера був активним пропагандистом знань, що стосувалися питань лазерної техніки. Він володів відповідною інформацією, значно більшою за обсягом, ніж ми, його колеги. Як лектора Обласного товариства знання його чекали на підприємствах, установах, у навчальних закладах. Він розповідав про принципи роботи лазерів і їх застосування у майбутньому в різних галузях науки й техніки, а також у побутових пристроях, які чекали ще на свою реалізацію. Читав лекції в Інституті вдосконалення вчителів, до нього в лабораторію приводили школярів, щоб вони подивилися на чудо-промінь, на дію створеного на кафедрі лазерного мікроскопа.

Спогади однокурсника

Олександр Парлаг, доцент.

У 1953 році відбувся розподіл студентів третього курсу фізичного відділення фізико математичного факультету за спеціалізаціями. На той час, на факультеті діяла єдина випускаюча кафедра теоретичної ядерної фізики. Саме тому академічна група студентів була розділена на дві підгрупи: теоретиків та експериментаторів. Василь Шевера обрав спеціалізацію експериментатора. Згодом виявилося, що серед підгрупи експериментаторів утворилася частина однодумців, особливістю яких було бажання пізнати якомога більше, брати участь у наукових дослідженнях, навчатися якнайкраще. Серед цих студентів виділився насамперед Василь Шевера.

Після закінчення університету (1955) працював лаборантом, навчався в аспірантурі. Під керівництвом доцента І.П. Запісочного захистив кандидатську дисертацію з фізики електронно-атомних зіткнень. І от Василь Шевера змінює напрям наукової роботи й починає дослідження у галузі лазерної фізики. Спочатку він взявся за розробку нового типу лазера на ексимерних молекулах. Коли лазер почав видавати стабільний зелений промінь, сюди потяглися відвідувачі. Часто навіть ректор і проректор приводили поважних гостей університету з різних навчальних закладів і наукових установ. Такі екскурсії стали традиційними.

Перший аспірант

Отто Шпеник, директор Інституту електронної фізики НАН України, академік НАН України, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Соросівський професор.

В.С Шевера, після закінчення університету (1955), був одним із перших помічників І.П. Запісочного і першим аспірантом. Це завдяки таким рисам характеру В.С. Шевери, як надзвичайна допитливість, жадоба до знань і пізнавання всього нового, великій працездатності, неабиякому таланту майбутнього фізика-експериментатора. Василь Степанович блискуче провів досліди зі збудження атомів Zn, Cd i Hg. Велика його заслуга, яка принесла славу відомій Ужгородській школі з фізики електронних і атомних зіткнень, освоєння методики визначення абсолютних перерізів збудження спектральних ліній. Пізніше Василь Степанович інтенсивно включився в розробку газорозрядних лазерів і властивостей активного середовища мідних, a згодом і ексимерних лазерів. У цих дослідженнях, що фінансувалися в основному за рахунок госпдоговорів, яких на той час на кафедрі було багато, група Василя Степановича лідирувала. Для прикладу, сума одного з договорів, керівником якого був Василь Степанович, перевищувала один мільйон карбованців.

Відданість повсякденній роботі, вимогливість до себе, бажання отримати якнайважливіші результати, недооцінка власних результатів, прояв якогось страху, що наука на периферії не може конкурувати з дослідженнями столичних інститутів (відомих наукових центрів), не дозволили В.С. Шевері написати й захистити докторську дисертацію та стати професором. Його праці були широко відомі науковій громаді як у Радянському Союзі, так і за його межами.

Еталон сучасної людини і науковця

Василь Комендар, професор кафедри ботаніки УжНУ, науковий керівник Міжвідомчої науково-дослідної лабораторії охорони природних екосистем, Заслужений діяч науки і техніки України, академік АН ВШ України, Соросівський професор.

Був приємно здивований, коли довідався, що найбільш авторитетним фахівцем із лазерної техніки у нас в університеті є доцент Василь Степанович Шевера а наукова лабораторія, якою він керував виконувала дуже цікаві та важливі науково-дослідні роботи. Згодом виявилося широта наукових поглядів Василя Степановича, його організаторські здібності, гаряче бажання залучити студентів, майбутніх науковців, до спільних комплексних досліджень, які відкривали нові горизонти.

У лабораторії, що була створена в ботанічному саду були проведені перші дослідження впливу лазерного випромінювання на рослини. Одним із цікавих результатів було підвищення схожості насіння ряду сільськогосподарських культур. Результати були настільки обнадійливими, що зацікавили навіть керівників колективних господарств кількох районів області, які згодилися на передпосівний обробіток лазерним випромінюванням частини насіння, що висівалося на полях.

І зараз Василь Степанович Шевера стоїть перед моїми очима як живий. Зі світлим обличчям, розумними очима. Він був і залишається зразком сучасного інтелігента і науковця.

Людина красивої душі

Василь Логойда, старший викладач кафедри філософії УжНУ.

Певний час наші сім'ї проживали в сусідніх під'їздах... Були сусідами по дачі… Наші шляхи перетиналися в університетській чоловічій хоровій капелі «Боян», де ми виступали в одній партії - других тенорів.

Мені як викладачеві філософії, і йому, як фізикові, було про що поговорити. Філософія неможлива без пізнання останніх досягнень фізики. В.С. Шевера був для мене невичерпним джерелом таких знань. Найважливішими рисами В.С. Шевери як людини були надзвичайна працьовитість, наполегливість у досягненні бажаного чи то в науці, чи у розв'язанні будь-яких життєвих питань. Та все ж зроблене В.С. Шеверою підносить його на вершину нинішньої наукової еліти Закарпаття й України у цілому.

Грані наукового здобутку вченого

Олександр Шуаібов, провідний науковий співробітник, Олександр Малінін, провідний науковий співробітник, Олександр Конопльов, старший науковий співробітник, Федір Шевера, старший науковий співробітник

Широту спектру наукових інтересів ученого і педагога вищої школи Василя Степановича Шевери відзначають аспіранти кафедри квантової електроніки УжДУ, яким під його керівництвом довелося працювати і провадити наукові експерименти, зокрема й нам. Дні й роки нашої співпраці шліфували грані кристалу, який став його науковим здобутком, а водночас і кожного з нас.

Не перелічити всіх граней наукового пошуку, якого сягала думка Василя Степановича Шевери, направлена на ствердження науки, як основи прогресу. Незаперечні його здобутки. Плідний науковий і життєвий шлях. Пам'ять про В.С. Шеверу залишиться в наших серцях назавжди.

Спогад про брата і вчителя

Федір Шевера, молодший брат

Найперша моя згадка про старшого брата Василя сягає тривожних днів воєнної пори, коли при наростаючому гулі літаків і підвішених у сутінковому небі освітлювальних ракетах він ховав мене від небезпеки. Батька в черговий раз призвали до війська. Добре, що в той час ще жив наш дідусь, і вони з дев'ятирічним Василем допомагали мамі: орали землю, засівали поля, запасали сіно худобі, звозили снопи до молотарки й млина. Так гартувався характер брата, відповідальність, сміливість і сумлінність, притаманні йому впродовж усього життя. Він дуже серйозно ставився до навчання, відмінно встигав у школі, радуючи батьків щорічно похвальними листами. Його улюбленими предметами були математика і фізика, цікавився він також астрономією, географією, захоплювався технікою. Василь мав добрий слух і гарний голос. Любив співати, а особливо колядувати.

Фізичний факультет Ужгородського університету брат вибрав самостійно. Як студентові фізичного факультету мені пощастило слухати курс лекцій, які викладав нам на четвертому курсі Василь Степанович – тоді ще зовсім молодий викладач. І в подальшому мені довелося працювати поруч із ним у лабораторіях при створенні практикумів, розробці нових пристроїв, систем і лазерів.

Прожив своє життя Василь Степанович Шевера, сповна присвятивши себе науці, і залишив по собі нетлінне: щиру лагідність серця вчителя, мудрість помислів, відданість істині, глибоку повагу до людей та безмежну любов до рідного краю.

Світлий образ батька

Мирослав Шевера, Ігор Шевера

Втрату близької людини, особливо рідної, із плином часу відчуваєш усе гостріше. Дедалі більше усвідомлюєш, яку величезну роль відіграв тато в нашому житті. Його любов і турбота, що огортали й захищали нас від усіх негараздів, а згодом мудрі поради, передусім його власний приклад завжди і в усьому, формували наш життєвий шлях. І зараз, коли ми самостійно йдемо по життю, обравши, як і тато, шлях науковця й педагога, усі свої дії звіряємо з його сприйняттям життя. Батько майже завжди був зайнятий, постійно напружено працював, не рахуючись із часом. Часто продовжував працювати вдома, нерідко майже до самого ранку. Бувало, що спав батько лише кілька годин, проте вранці підготовленим та бадьорим ішов на роботу в університет. Іноді і нас брав з собою.

У лабораторії нас вражали тонкі червоного кольору промені гелій-неонового лазера тоді рідкісного, а тепер звичного для усіх лазера-указки, і потужний промінь СО2–лазера, який на наших очах пропалював дірки в дерев’яному бруску чи цеглі. На наших очах формувався колектив дослідників. Були отримані перші наукові результати, про які доповідали на міжнародних і всесоюзних наукових форумах. Багатогранність інтересів батька вражала. Передусім, звичайно ж, його цікавила фізика, в якій і реалізував себе, але також і біологія, хімія, медицина, та інші галузі науки. Він зібрав багату та цікаву бібліотеку як спеціальної літератури, із фізики, так і географії, біології, медицини, історії, художньої літератури.

Батько побував у багатьох містах колишнього Радянського Союзу: Москві, Ленінграді, Рязані, Томську, Свердловську, Талліні, Ризі, Мінську, Кишиневі, Києві та інших. Після повернення численними атрибутами були не тільки солодощі, але і сувеніри тематичного змісту (вишивана тюбетейка з Ташкенту). Ми були постійно з ним, і ми всі завжди пам’ятаємо про нього, зберігаємо його світлий образ.

В.С. Шевера. Біографічний нарис

Іван Вашкеба, член Міжнародної федерації журналістів, член Національної спілки журналістів України.

Ця людина була причетна своїм солідним доробком до багатьох розвідок і розкриття загадок природи в галузі лазерної фізики. Василя Шеверу знали як людину надзвичайної енергії, настійливу у своїх наукових пошуках, як талановитого організатора всього, чим він захоплювався й займався за своїм робочим столом, у науковій лабораторії чи студентській аудиторії. Він був постаттю, яка добре вміла орієнтуватися у складних життєвих ситуаціях і вибирати при цьому найправильніші стратегічні орієнтири там і тоді, де це вдається далеко не кожному.

Велика працелюбність, глибокі знання свого предмета, широка ерудиція дали В. Шевері можливість із великою майстерністю читати довірені йому курси лекцій. Він працював так, що студенти завжди були задоволені тим, що і як Василь Степанович розповідав, пояснював, тобто викладав. Василь Степанович Шевера належав до людей, які створюють особливий мікроклімат у студентському середовищі – теплий і щирий, світлий і товариський.

Нині нам залишилася добра пам’ять про Василя Шеверу – людину чудову, талановиту, щиру й щедру на добрі справи, людину, яка проклала на безкраїх просторах фізичної науки свою борозну, що засівалася ним зернами своїх відкриттів, глибокими знаннями, якими він щедро ділився, повагою та любов’ю до студентів, і взагалі до людей своєї землі.

Людвик Шимон,
Доктор фізико-математичних наук, професор,
Заслужений працівник народної освіти УРСР,
Відмінник освіти України, лауреат
Державної премії України в галузі науки і техніки,
академік ВШУ, Соросівський професор.