Якою супер-секретною інформацією вони розпоряджаються, — риторично запитує Ярослав Гулан, регіональний представник Інституту Масової Інформації в Закарпатській області


«Не скажу», «не ваша справа», «та хто ви такий, щоб запитувати» – приблизно такі меседжі від керівників деяких комунальних газет Закарпатської області у відповідь на запити про прибутки редакцій та зарплати штату. Це попри те, що утримуються комунальні редакції, що оспівують «успіхи влади», за рахунок платників податків. І, згідно із законодавством, комунальні підприємства зобов’язані надавати вичерпну інфо, як вони розпоряджаються коштами – як бюджетними, так і тими, що заробили самостійно. Адже приховування такої інформації породжує корупційні ризики.

Втім, чимало редакторів, у тому числі і керівник обласної газети Віталій Ящищак, обрали саме останній варіант – не звітуватися про гроші. Як редактори закарпатських газет-комуналок приховують інформацію і як її все ж можливо отримати?

«В інтересах третіх осіб»

Найяскравішим прикладом нехтування вимог закону став редактор газети Закарпатської обласної ради та ОДА «Новини Закарпаття» Віталій Ящищак (звільнений у березні), який не надав відповіді ні про те, скільки заробило підприємство протягом 2012-2015 років, ні про те, які встановлені конкретно зарплати згідно із штатним розписом. «Інформація, яка міститься в договорах, контрактах, листах, звітах, аналітичних матеріалах, виписках з бухгалтерських рахунків, схемах, графіках, специфікаціях та інших документах, що фігурують у діяльності юридичної особи, вважається конфіденційною», – пише нам пан Ящищак замість того, щоб надати відповідь по суті на конкретні запитання.

Інше питання, яке було адресовано редакції, – про наявність транспорту. На що головред відповів: «Для нас є більш ніж очевидним, що в даному випадку йдеться про збір інформації в інтересах третіх осіб». Конкретики – скільки таки автомобілів на балансі чи у власності комунального видання – не надано.

Що робити, коли керівник підприємства ігнорує закон? Іти до суду або скаржитися Уповноваженому Верховної Ради з прав людини про ненадання інформації. Але можна спробувати і третій варіант – звернутися із запитом до облради чи ОДА як до власників комунального підприємства. Що ми і зробили. У Закарпатській облраді не приховали публічну інформацію: газета «Новини Закарпаття» у 2012 році заробила 85 тисяч грн, у 2013 – 54,2 тисячі, у 2014 – 46,8 тисяч, у 2015 – 46,4 тисячі.

Доволі непогані, як для газети, суми прибутку. Куди ж пішли ці гроші? З цим питанням знову направлено запит на адресу редакції. І якщо на попередні запити головред Ящищак хоча б надсилав листи-відповіді, то на таке «делікатне» питання – звіт про використання грошей (публічних коштів) – повне ігнорування. Тож автору довелося звернутися із скаргою до Уповноваженого з прав людини щодо приховування відповідальними особами КП «Редакція газети «Новини Закарпаття» публічної інформації.

До слова, надали в Закарпатській обласній раді і «супер-секретно-конфеденційну інфо в інтересах третіх осіб» про наявність транспорту – на балансі редакції перебуває легковик «Mitsubishi» 2005 року випуску.

«Хто ви такий?»

«Цікавою» виявилася реакція на запит від головреда «районки» «Карпатська зірка» Володимира Дорогіна (Великоберезнянський район). «Ви хто?» – питає чоловічий голос, зателефонувавши автору. На моє питання – «А Ви хто?» – голос представляється редактором видання. І питає, на якій підставі подано запит. Пояснюю: «підстави» – це посилання на конкретні закони, які згадані у самому інформаційному запиті. На що чоловік відповідає, що він сам юрист, і ніякої відповіді мені, як громадянину України, він надавати не зобов’язаний. Листа-відповіді на запит із редакції дійсно не прийшло. Коли автор звернувся із запитом до власників газети, то заступник голови Великоберезнянської РДА І. Мицьо надав копію фінансового звіту комунального підприємства – воно заробило за рік 102 тисячі гривень та ще 220 тисяч отримало дотації.

«Мовчанкою» відповіли на інформаційний запит із комунальної газети «Голос Верховини» (Воловецький район), тобто – лист-відповідь не прийшов. Коли автор звернувся із запитом до засновників, голова Воловецької райради І. Лопіт теж подивував: мовляв, райрада може надати інформацію про бюджетні кошти, що були «влиті» у «районку». І, замість того, щоб переадресувати запит про фінансовий стан підприємства, голова райради відповів, що таку інфо можна отримати безпосередньо у «районці».

Втім, підозрюємо, голова райради (чи хтось із його колег) таки доручив редактору «районки» надати відповідь, оскільки паралельно із відповіддю із райради автор, нарешті, отримав і лист від редактора О. Бігарія, який показав звіт і про використання бюджетних коштів, і про загальний дохід газети – 317 тисяч гривень.

«Вимогами закону захочуть скористатися десятки невідомих»

Відповідь на запит від комунальної газети Мукачівської міськради (на даний час – роздержавленої) достойна цитат. «Пане Ярославе, коли я до когось звертаюся, то обов’язково вказую свої вихідні дані, посаду тощо. Уявіть собі, що десятки невідомих мені осіб захочуть скористатися вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації». Просто від нічого робити. І я буду змушений втрачати свій час на відповіді» – обурюється шеф-редактор М. Рішко, і це при тому, що вихідні дані у запиті буди вказані – ім’я, адреса та телефон.

«Якщо, приміром, інші комунальні газети міст і районів області отримували в рік від 200 тисяч гривень, то «Мукачівська Ратуша» половину із запрошених 150 тисяч грн. Таким чином кожен новий рік ми починали із покриття боргів попереднього року за рахунок передплати на газету», – пише редактор замість надання конкретних цифр фінансового звіту. «Доходи від реалізації «Мукачівської Ратуші» в газетних кіосках, а також від рекламних оголошень, яких абсолютно мало, використовуються на оплату послуг Укртелекому, доставку газети з друкарні Івано-Франківська, канцелярські втрати, оплату комунальних послуг», – пояснює редактор особливості «менеджменту». І лише трохи конкретики про зарплату, але з коментарями: «За всі сім років існування газети головний редактор мав чистий оклад в 3 500 грн. тільки з вислугою років без доплат і оздоровчих, так само і два працівники газети отримували по 1500 грн. також без будь яких доплат». Ну хоч такій інформації дякуємо.

Є газети, де про Закон знають

У чотирьох комунальних газетах Закарпаття на запити надали конкретні відповіді і без жодних «коментарів» чи дзвінків-уточнень – «а для чого», «а навіщо».

Зокрема, оперативно відповіли на запит із газети «Вісті Ужгородщини» (головред – Віктор Дрогальчук).

Прийшла конкретика і від газети «Вісті Свалявщини» (т. в. о. редактора Сергій Фізер).

Відповіли на питання і у газеті «Вісник Берегівщини» (в. о. редактора Юдіта Семере).

Підготували лист на запит і в редакції «Нове життя» (редактор В. Шкіря).

Реакції керівників комунальних підприємств Закарпаття, що діють як редакції, віддзеркалюють загальний стан українського чиновництва – одні працюють, як велить буква закону, інші на закон чхати хотіли. Але, на щастя, в Україні є достатньо дієвих методів як від чиновника таки отримати інформацію, яку він вважає «своєю конфіденційною», а не публічною. А відтак можливо перевірити, чи, випадково, нема у тому, як редактори розпоряджаються грошима, діянь із ознаками корупції.

Крім того, знаючи про доходи закарпатських «районок», можна і спрогнозувати, які шанси у них вижити після роздержавлення. Аналізуючи контент окремих районних газет та слідкуючи за реакцією їх редакторів на запит на інформацію, так і напрошується думка – споживач інформації не багато втратить, якщо деякі «районки» зникнуть. Але це вже тема іншої розмови.


Ярослав Гулан, регіональний представник ІМІ в Закарпатській області, для сайту «Ні корупції!»

http://chas-z.com.ua/news/36910

admin