У минулому номері нашого видання в статті «Хто обкрадає мукачівців?» ми подали інформаційний запит Павла Федаки, кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 69, у якому він просив Мукачівського міського голову – Золтана Ленд’єла надати інформацію, що стосувалася Мукачівського аеродрому:


1. Прошу вас надати відомості про те, коли і в якому порядку Мукачівський аеродром був переданий у комунальну власність м. Мукачева.

2. На якій підставі, рішенням яких виконавчих органів було продано майно Мукачівського аеродрому, а саме бетонні плити з перекриття аеродрому.

3. Яке саме підприємство, установа чи організація визначали вартість плит, яка їхня кількість.

4. Прошу вказати, кому саме (підприємство, фізична особа, юридична адреса, вид діяльності) і на яких підставах (аукціон тощо) було продано майно Мукачівського аеродрому.

5. Коли надійшли кошти від продажу майна Мукачівського аеродрому до бюджету м. Мукачева і як вони були використані.

У встановлений законом термін чиновники Мукачівської міськради не змогли, чи не захотіли надати інформацію. Як часто буває у таких випадках, допомогли журналісти, які змогли провести власне розслідування і подати об’єктивну інформацію щодо стратегічного для держави об’єкту. Нижче подаємо їхнє розслідування.

Як Балоги заробляли на знищенні Мукачівського військового аеродрому,

або Історія однієї афери

Історія знищення Мукачівського військового аеродрому має усі шанси увійти до числа найбільших афер не лише Закарпаття, але й України загалом. Аби її «провернути», знадобилися купа часу, підписи багатьох чиновників та «неймовірні» зусилля кнопконатискувачів різних рівнів. У результаті – область назавжди втратила стратегічний і вкрай необхідний об’єкт, а родина Балог збагатилася на мільйони американських доларів.

Невеликий екскурс в історію

У часи колишнього СРСР на Мукачівському військовому аеродромі в складі винищувально-авіаційного полку базувалися надзвукові літаки МіГ-27 та Міг-29. Загалом летовище поблизу Мукачева, загальною площею 196 гектарів,   вважалося одним із найкращих на західному кордоні Радянського Союзу. При потребі, на злітній смузі розміром 2500х40 метрів могли в будь-який час приземлитися вантажні та пасажирські літаки типу Іл-62, Іл-76, Ту-204 та навіть Боїнг-737. Також аеродром був обладнаний потужними складами авіа пального (об’єм – 5,3 тисячі кубометрів), десятками ангарів, сучасною інфраструктурою протиповітряної оборони та радіолокаційною станцією.

Експлуатація військового аеродрому завершилася в 1993 році…   А через кілька років – наприкінці 90-х, у Віктора Балоги визрів план – як на знищенні цього військового аеродрому добряче заробити.

Нагадаємо, свою політичну кар’єру нинішній куратор Закарпатської області розпочав у 1998 році під керівництвом тодішньої керівництва Адміністрації Президента Кучми та СДПУ(о). Мабуть, саме за допомогою об’єднаних есдеків (з 1998 по 2000 роки вони з Балогами мали дружні стосунки та разом розвивали в області проект під назвою СДПУ(о) – авт.) й виникла ідея провернути цю аферу. Бо на той час Віктор Балога ще не мав уяви про такі масштаби діяльності.

З благословення та легкої руки СДПУ(о)?

У 1998 році (Балога був ще мером Мукачева – авт.) депутати Закарпатської облради звернулися до Кабміну та Міністерства оборони України з проханням передати в комунальну власність колишній військовий аеропорт, розташований поблизу Мукачева. Задум народних обранців був благородним – створити потужний міжнародний пасажирський аеропорт, який би територіально входив до Вільної економічної зони «Закарпаття».   У 99-му році цей аеродром Уряд (постанова № 1482)передав на баланс обласної ради.

Далі – майже 6 років затишшя. Пояснюється це насамперед різким погіршенням стосунків керівників СДПУ(о) та Балоги. Останній позбувся губернаторського крісла і весь свій вільний час присвячував відбиванню атак на свій родинний бізнес з боку правоохоронних та фіскальних органів. Тож, «сім’ї» було не до аеродрому…

Спроби заробити на аеродромі поновилися в 2005-му. Саме тоді, нагадаємо, Балога вдруге став губернатором Закарпаття. 22 червня Закарпатська облрада прийняла рішення за №564 «Про передачу майна із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у власність територіальної громади міста Мукачева. Знову ж, начебто, з непоганим наміром – для «облаштування цивільного аеродрому з відповідною структурою». У тому ж таки році було створено комунальне підприємство з красномовною назвою «Міжнародний аеропорт Мукачево».

Учасники аукціону: Балога, Балога, Балога…

Спочатку в сім’ї пророблялася ідея продати комплекс, а отримані кошти «спустити» на благоустрій міста над Латорицею через створені родиною Балог структури – на ремонти закладів освіти, медицини, доріг і т.д. Кілька разів територію військового аеродрому виставляли на аукціон. Однак – не судилося. Спочатку Балоги хотіли за об’єкт багато (30 мільйонів євро) і долю в бізнесі (50%). Згодом брати трохи знизили свої забаганки (до 20-25 мільйонів доларів). Остання озвучена в пресі сума становила 18 мільйонів гривень. Однак, ніхто з іноземців мати справу з «мукачівською родиною» не захотів. Надто боялися кидка…

Врешті-решт, Балога зрозумів:   якщо об’єкт не продається цілим комплексом   – його можна   «скинути» по-шматках. Так з’явилася ідея продати «з молотка» плити   злітно-посадкової смуги. Мова йшла про майже 15 тисяч бетонних плит мукачівського аеродрому. Продаж відбувався в 2011 році «керованими аукціонами» у 2 етапи – лотами, відповідно, по 3980 та 10998 штук.

На прикладі одного з цих аукціонів проаналізуємо суть афери. На продаж було виставлено 10998 плит марки ПАГ-14 (розмір 6,0 х 2,0 х0,14 м), що перебували на балансі ММКП «Міжнародний аеропорт Мукачево». 8362 шт. знаходилися безпосередньо на   злітно-посадочній смузі; 2322 шт. – на магістральній руліжній доріжці та 314 шт. – на руліжній доріжці. Початкова вартість продажу становила 7 мільйонів 760 тисяч 188 гривень 80 копійок. Зрозуміло, що в спектаклі під назвою «аукціон з продажу майна комунальної власності територіальної громади міста Мукачева» брали винятково дуже близькі до «сім’ї» фірми. Торгів, як таких, не було. Початкова вартість плит зросла усього на один 10-відсотковий хід – до 8 мільйонів 536 тисяч 207 гривень 30 копійок. Перемогу на торгах святкувало ТОВ «Русинія», 100-відсотковим власником якого є Балога Оксана Анатоліївна. Хто ця жінка, мабуть, пояснювати не треба…

Зафіксуємо вартість купівлі ТОВ «Русинія» бетонних плит у міста Мукачево – 776,16 грн. за штуку.

Бетонна «карусель» або плитами туди-сюди…

Далі відбувалася низка цікавих перепродажів цих плит. ТОВ «Русинія» продало весь цей товар двом фірмам – ТОВ «Партнер», яка у рівних долях належить Балозі Оксані Анатоліївні та Петьовці Марині Іллівні, та ТЗОВ «Закарпатська продовольча група» (ЗПГ), засновниками якої на паритетних засадах є Балога Оксана Анатоліївна, Токар Мирослава Іванівна та Петьовка Марина Іллівна.

Перша з цих фірм спромоглася облаштувати 307 плитами автомобільну стоянку митного терміналу. Зазначена вартість плит при цьому становила 1500 гривень за штуку. Ще 380 плит за ціною 720 гривень за штуку (!!! – дешевше, ніж відпускна ціна аукціону) було перепродано ТОВ «ЗЕТ Плант Україна», контрольний пакет якого належить вже згаданій Балозі О.А. , серед інших засновників числяться Балога Лілія Володимирівна, Балога Віталія Іванівна та Літвак Олег Васильович (згідно з Витягом з Єдиного держреєстру юридичних та фізичних осіб Державної реєстраційної служби України). Іншим разом ТОВ «Партнер» продало ТОВ «ЗЕТ Плант Україна» 1428 плит вже за ціною 1428 грн./шт.

ТОВ «Партнер» не лише продавало бетонні плити з військового аеродрому, але й успішно їх… купувало.     Зокрема, в один день – 30 вересня 2011 року 2055 плит це товариство придбало в ТОВ «Закарпатська продовольча група» (ціна 1500 грн/шт.) та 150 плит у ТОВ «Русинія» (ціна 1500 грн./шт.). Що цікаво, цього ж дня 2055 плит було продано… ТОВ «Русинія» без жодної націнки. А 31 вересня 2011 року 150 плит «Русинія» продала ТОВ «ЗЕТ Плант Україна» за такою ж самою ціною – 1500 грн./шт.

Погодьтеся, цікаві «каруселі» придумали Балоги, кінцева мета яких — зекономити на сплаті податків. Ці комбінації мають зацікавити силовиків та представників контролюючих органів…

Понад 7 мільйонів доларів на рівному місці

Але перетягуванням бетонних військових плит Мукачевом та його найближчими околицями «сім’я» не обмежилася. В Інтернеті є посилання на продаж бетонних плит із міста над Латорицею. Їхньою реалізацією займається ТОВ «ПІГ» із київським офісом. Вказана на сайті вартість продажу майна – 2100 гривень за одну плиту. Різниця між аукціонною та зазначеною ціною становить 1323,84 грн./шт. Максимальна виручка від продажу усіх 15 тисяч плит може становити 19 мільйонів 857 тисяч 600 гривень або майже 2,5 мільйона американських доларів. Однак, як з’ясувалося, придбати плити за цією вартістю… нереально. Людина, яка сидить по той бік телефону, повідомила, що на сайті – застаріла інформація. Справжня ціна бетонних плит із Мукачева нині складає 3700 грн./шт. А це вже інший максимальний дохід: 55 мільйонів 500 тисяч гривень. Мінусуємо витрати на купівлю плит і отримуємо чистий прибуток – майже 6 мільйонів доларів. Додайте зекономлені податки під час каруселей Мукачевом та околицями й отримаєте, що на рівному місці злітної полоси Мукачівського військового аеродрому родина Балог наварила понад 7 мільйонів доларів США.

До речі, у перекупників вартість бетонних плит сягає 5650 грн./шт…

Основна мета – 196 гектарів землі

Наразі на злітній смузі Мукачівського військового аеродрому все ще знаходиться близько 3 тисяч бетонних плит. Без сумніву, найближчим часом і їх Балоги приберуть до своїх рук. Бо це – ще майже 1 мільйон доларів…

Після цього, усі перепони для привласнення 196 гектарів землі будуть зняті. Можете не сумніватися – землі , розташовані за адресою с. Павшино, вул. Аеропортна,2, «сім’я» спробує прибрати до своїх рук. Бо саме ці 196 гектарів рівнинної землі в малоземельному та гірському Закарпатті і є основною ціллю цієї афери. Це – ще майже 100 мільйонів доларів для «сім’ї», які з лихвою компенсують усі витрати Балог на проведення нинішніх виборів.

Відзначимо, що досвід привласнення закарпатських земель у Балоги вже є. Раніше різними шляхами він отримав у володіння майже 350 гектарів землі поблизу Чінадієва. Вільний доступ людей до цієї території вже давно обмежений колючим дротом, охоронцями, відеокамерами та численними табличками з надписом «Приватна власність».   До речі, сотка землі тут оцінюється в 3-4 тисячі доларів.

Логіка поведінки родини Балог зрозуміла: собі – надприбутки, іншим – порожні обіцянки. Слова «мораль» чи «патріотизм» у цьому випадку сприймаються як щось абстрактне…

Роман Павлей

admin