Анонсований Президентом України Петром Порошенком безвізовий режим для українців до Євросоюзу на 24 листопада не стався з багатьох причин. Але в Європі все складається так, що безвізу для українців і не буде.


Якщо пригадати всі обіцянки Петра Порошенка про безвізовий режим, то про них він говорив ще тоді, коли в 2010 році перебував на посаді міністра закордонних справ. Тоді, за його словами, дочекатися вільного в’їзду в Європу українці могли вже протягом 2011 року.

Наступні його заяви про безвіз були на початку 2013 року. А наприкінці того ж року стався Майдан через те, що влада Януковича різко звернула зі шляху до асоціації з Єворосоюзом. Тоді ж Петро Порошенко на Майдані заявив, що йому вдалося домовитися з президентом Євросоюзу про введення безвізового режиму для українців.

Далі він був кандидатом у президенти і безвізовий режим був його програмним пунктом і в середині 2014 року, Порошенко обіцяв остаточну імплементацію всіх домовленостей станом на 1 січня 2015 року. Але на 1 січня 2015 року нічого не вийшло, тому Порошенко почав обіцяти, що з 1 січня 2016 року вже точно буде безвіз. Знову не вийшло. І вже зовсім недавно Петро Порошенко гучно заявив, що безвізовий режим буде прийнятий на саміті Україна—Євросоюз 24 листопада.

Чому була така впевненість? Ну, принаймні, все, що вимагали європейці, Україна виконала. Всі 144 пункти вимог. Найбільшими з них можна вважати введення біометрики, реадмісію та електронне декларування. І навіть напередодні саміту 17 листопада в Раді ЄС схвалили політичне рішення щодо підтримки безвізового режиму: вони погодили перемовну позицію на безвіз Україні в міжінституційному діалозі. Наступним кроком мало бути узгодження остаточного тексту проекту закону, затвердження Європарламентом та схвалення Радою ЄС. Після рішення Ради ЄС мало пройти 20 днів і режим би запрацював.

І ось саміт відбувся, а безвізу немає. Це питання навіть не обговорювалося. Щоправда, журналісти запитували і єврозоюзівців, і представників України, в чому ж причина, але відповіді були непереконливими. Головна відповідь від представників Євросоюзу — нема механізму зворотної дії. Тобто в Євросоюзі не розроблений механізм призупинення безвізового режиму у випадку порушення певних угод. Це підтвердили й українські дипломати.

«Те, що ми чули сьогодні від Європейського Союзу, це, звичайно, їхнє розуміння того, що відбувається зараз із погодженням механізму реагування на міграційні ризики. Тобто це внутрішня проблема ЄС, ніяк не пов’язана з нами», — сказав міністр закордонних справ Павло Клімкін. Міністр зазначив, що точна дата «безвізу» з Україною зараз залежить від Європейського парламенту, коли його члени домовляться про механізм впливу на міграцію. Мова може йти про тижні. «Давайте я поясню, в чому реальна проблема. Проблема в тому, чи буде Європейський парламент мати безпосередній вплив на призупинення безвізового режиму або це питання буде вирішуватися тільки країнами-членами. Як тільки це питання буде вирішене, одразу будемо мати відповідь і пряму дорогу до безвізового режиму», — сказав Клімкін.

Невже дійсно на заваді цьому стоїть внутрішній механізм ЄС призупинення безвізу, який ніяк не можуть погодити. Чому євросоюзівцям так важко погодити це питання? Як виявилося, гальмують процес Німеччина та Франція. Французи просять почекати закінчення виборів, бо, мовляв, погодження безвізу для України може бути козирем у передвиборній кампанії праворадикалки Марін Ле Пен.

Тим не менше, президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер заявив, що з Німеччиною та Францією таки все домовлено і до кінця року вже все утрясеться.

«Наразі інституціям ЄС потрібно знайти рішення щодо механізму призупинення дії безвізового режиму. Я спілкувався з канцлером Німеччини Ангелою Меркель та президентом Франції Франсуа Олландом і ми домовилися, що цю проблему буде вирішено до кінця року», — наголосив Юнкер.

Чи варто вірити в обіцянки?

Але і в ці обіцянки вірити вже не варто. По-перше, те, що Євросоюз очікує прийняття механізму призупинення безвізового режиму, є умовною відмазкою. Хіба Україна є першою країною в Європі, для якої хочуть запровадити безвізовий режим? Щонайменше є шість таких країн у Європі, громадяни яких користуються безвізовим режимом і ніякого механізму зворотної дії щодо призупинення не потрібно. Та взяти хоча би сусідню Молдову, для якої безвіз існує вже з січня цього року і ніхто нічого не вигадує з механізмом припинення безвізових правил.

Цілком очевидно, що в Євросоюзу є інші страхи перед українцями. Останнім часом заговорили про міграційну трудову загрозу з боку України. Навіть розрахували, що ця загроза становить до 10 мільйонів потенційних мігрантів.

Але тут виникає не просто питання до європейців, а певна злість: сотні тисяч арабів та африканців протягом минулого року увірвалися в Євросоюз під виглядом втікачів від воєнних конфліктів. Це люди з іншим світоглядом, релігією, традиціями та культурою, яких адаптувати в суспільство буде значно важче, ніж можна було б адаптувати працьовитих українців. І українці не влаштовували би шабаші, не вбивали би християнських священиків, не виступали би проти Різдвяних ялинок на центральних площах міст, не гвалтували б і не били б масово європейських дівчат.

Чому Європа спокійно приймає мігрантів з арабських країн, які потім влаштовують у Європі погроми та теракти, а українцям ставить перепони? Європейці кажуть, що ці люди рятуються від війни і шукають благополучні країни. Добре, але ці мігранти чомусь не йдуть у не менш благополучні арабські країни, де такі ж мова, традиції, культура. Вони ж не йдуть у благополучні Арабські Емірати чи Кувейт, а йдуть у Європу, яка так закривається від українців.

Це, звичайно, все емоції. Не виключено, що європейці мають й інші причини, які не озвучуються через моральну дипломатичність. Європейці не хочуть занадто відкривати свій східний кордон. Вони бояться мілітаризованого Донбасу. Кордон з окупованими територіями умовний. Це видно навіть по контрабанді з територій самозваних республік ЛНР та ДНР, звідки спокійно ввозяться контрабандні цигарки. А що вже говорити про зброю.

Тому можна не сумніватися, що наступною умовою європейців будуть надійні кордони з окупованими територіями або, що найгірше, офіційне визнання Україною статусу цих територій.

Безвізу може взагалі не бути

Ну і нарешті про песимізм щодо безвізового режиму для українців. Світ міняється. Європа міняється. Схоже, арабські мігранти таки допекли європейців. Європейці стають прихильними до праворадикалів, які пропагують боротьбу з міграцією, вихід країн із Євросоюзу і самостійне плавання. Вихід Великобританії з Євросоюзу був першим сигналом. А вже найближчим часом у Європі відбудуться деякі політичні події, які взагалі ставлять під сумнів існування унії.

По-перше, це вже 4 грудня референдум у Італії щодо змін до конституції країни, після яких міняється політична система, зокрема формування сенату. Після поразки на цьому референдумі прем’єр-міністр Ренці обіцяв піти у відставку, що означає нові вибори й, відповідно, посилення правих радикалів та ізоляціоністів, які наразі мають велику популярність у Італії.

По-друге, це повторні вибори президента Австрії, на яких може перемогти кандидат від ультраправої Партії свободи, який неодмінно буде пропагувати виокремлення Австрії і, ймовірно, вихід із Євросоюзу.

По-третє, це вже згадувані вибори президента Франції, на яких, цілком очевидно, у другому турі будуть змагатися проросійський кандидат Фійон і праворадикалка Ле Пен, яка також підтримується Росією.

По-четверте, це парламентські вибори в Німеччині восени 2017 року. Настрої в Німеччині також свідчать про те, що німцям допекли мігранти і вони вважають, що Німеччина є головним «спонсором» Євросоюзу. Навіть у процесі самої виборчої кампанії нинішня влада Меркель не захоче йти на кроки щодо безвізу для українців, щоб не накликати на себе чергову серію критики від опонентів. Тобто буде та сама причина, про яку говорили щодо весняних виборів у Франції.

Не варто розчаровуватися

А чому ніхто не ставив собі запитання, чи потрібен нам безвіз із Євросоюзом, якщо це вимагає певних «жертв»? До прикладу, чи захотіли б українці безвізовий режим, якщо новою умовою його прийняття буде офіційне визнання за терористами територій ЛНР та ДНР? Звичайно, коли ми говоримо про запровадження безвізового режиму, то маємо на увазі не просто спрощений перетин кордону для українців. Українці взагалі не хочуть виїжджати нікуди і 74 % українців не були за кордоном.

Прийняття безвізу означає певний статус демократичності, певного роду престиж і довіру європейців до нас. Саме тому він потрібен. Бо якщо хтось вважає, що безвізовий режим означає безперешкодний перетин кордону з Євросоюзом, то глибоко помиляється. Просто уявіть собі, що на кордоні у вас попросять довідки про доходи і бронюванню готелю. Це буде стосуватися і закарпатців, які їздять регулярно в Угорщину та Словаччину щось прикупити або до родичів, тому ні про які готелі й мови йти не може. Ну і кордони. Зараз ми чекаємо деколи на кордонах по кілька годин. З безвізом на кордонах буде просто армагеддон. Воно нам треба?

Степан Форкош, ProZak.info