1. Новини
2. НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Форми найму працівників у Польщі: як гнучкість стала драйвером економічного розвитку

Польський ринок праці — один із найуспішніших прикладів економічної трансформації в Центрально-Східній Європі. Країна змогла поєднати гнучкість для бізнесу з належним рівнем соціального захисту для працівників, створивши модель, що забезпечує стабільність навіть у періоди криз.

Як повідомляє Meta.ua, саме практика оренди персоналу та інші еластичні форми працевлаштування стали тим інструментом, який дозволив польським компаніям швидко реагувати на ринкові зміни та зберігати конкурентоспроможність.

Різноманіття форм працевлаштування

Польська система зайнятості базується на кількох ключових типах договорів, кожен із яких відповідає потребам конкретного бізнесу.

• Безстроковий трудовий договір залишається основною та найбільш захищеною формою найму. Він забезпечує працівникам соціальні гарантії, стабільність і передбачуваність для обох сторін.

• Договір на визначений термін дозволяє роботодавцям гнучко адаптувати персонал до сезонних коливань попиту або короткострокових проєктів. Ця форма популярна серед компаній у сфері логістики, сільського господарства та обслуговування.

• Цивільно-правові угоди (зокрема договори-доручення або надання послуг) надають максимальну гнучкість і спрощене адміністрування, проте мають нижчий рівень соціального захисту. Вони часто використовуються фрилансерами, консультантами та малими підприємцями.

Таке розмаїття дозволяє роботодавцям швидко реагувати на зміни, не порушуючи стабільності всієї системи працевлаштування.

Агентська модель найму — польський інструмент гнучкості

Окрему роль у цій системі відіграє агентська модель зайнятості, за якою спеціалізовані кадрові агентства офіційно працевлаштовують персонал і направляють його до компаній-замовників.

Ця схема особливо ефективна для:

• підприємств, які потребують швидкого збільшення кількості працівників;

• компаній із сезонним навантаженням;

• бізнесів, що хочуть зосередитися на основній діяльності, делегуючи кадрові процеси професіоналам.

Завдяки агентському найму польські компанії можуть масштабувати штат за лічені тижні, що особливо цінно в періоди пікового попиту.

Гнучкість як фактор економічного зростання

Упровадження гнучких форм працевлаштування наприкінці 1990-х — початку 2000-х років стало одним із каталізаторів стрімкого розвитку польської економіки.

Це дозволило країні:

• знизити бар’єри для створення нових робочих місць;

• стимулювати розвиток малого та середнього бізнесу;

• швидко адаптуватися до змін кон’юнктури ринку;

• привабити іноземних інвесторів, які цінують передбачувані правила та ефективне трудове законодавство.

Підприємства отримали змогу оперативно формувати команди для нових проєктів, не створюючи надлишкової бюрократії. Саме ця еластичність допомогла Польщі уникнути глибоких спадів під час кризових періодів у ЄС і навіть пришвидшила інтеграцію іноземних працівників — насамперед українців, а останніми роками також спеціалістів із Південної Азії та Латинської Америки.

Пошук балансу між бізнесом і працівниками

Польська модель не є статичною — вона постійно змінюється. Законодавці намагаються зберегти баланс між потребами бізнесу в гнучкості та правами найманих працівників. Регулярні зміни до Кодексу праці спрямовані на запобігання зловживанням, водночас не обмежуючи інструменти, що довели свою ефективність.

Наприклад, у 2023–2024 роках посилилися вимоги щодо прозорості трудових відносин та умов оренди персоналу. Мета — гарантувати працівникам належні умови, не позбавляючи компанії можливості швидко реагувати на ринок.

Уроки для України

Польський досвід є надзвичайно цінним для України, яка нині переживає власну трансформацію ринку праці в умовах євроінтеграції. Головний урок полягає в тому, що гнучкість не означає нестабільність. Якщо створити чітку систему правил, контроль і прозору взаємодію між бізнесом і працівниками, альтернативні форми найму можуть не лише не шкодити, а й стимулювати розвиток економіки.

Україна може використати польський досвід як орієнтир для модернізації трудового законодавства — зокрема в частині розвитку кадрових агентств, цифровізації процесів найму та розширення варіантів співпраці між компаніями й фахівцями. Це дозволить одночасно знизити тінізацію ринку праці та підвищити його конкурентоспроможність.

Висновок

Польська історія успіху доводить: різноманіття форм працевлаштування — це не загроза, а ресурс розвитку. Правильно побудована модель, яка поєднує інтереси бізнесу й соціальний захист працівників, створює стабільну основу для економічного зростання.

Для України цей досвід може стати практичним дороговказом: як поєднати західні стандарти з власними реаліями та перетворити гнучкість ринку праці на інструмент сталого розвитку.