Небезпечний наступ
Ворог давить. Особливо зараз, коли ми перебуваємо в очікуванні додаткового озброєння від західних партнерів. США розродилися додатковим військовим пакетом допомоги на 2 млрд. доларів. Будуть і ракети далекої дальності, але американці все ще не поспішають дозволяти нам запускати ці ракети по території росії. А найбільше ми чекаємо літаків F-16. Першими їх пообіцяли дати датчани і мова йшла навіть про найближчий місяць.
А поки ми сидимо в очікуванні, окупанти почали сунути на Харків. Перша столиця України і так піддається щоденному обстрілу, а тут ще масований наступ. Кремль нагнав під Харків 50 тисяч своїх вояків і пішов у наступ, використовуючи бронетехніку та піхоту. Ворог легко вліз у сіру зону і вже перебуває за 25—30 км від Харкова. А це дальність враження важкої артилерії. Тобто, крім обстрілу ракетами, безпілотниками та керованими авіабомбами Харків вже може обстрілюватися і з артилерії, що призведе до катастрофічного руйнування.
І тут випливло кілька запитань. А як так сталося, що з бюджету було виділено сотні мільйонів гривень на спорудження оборонних рубежів, а ворог за два дні захопив 7 сіл і засів у Вовчанську, витісняючи наших воїнів, які намагаються утримати рубежі, щоб не допустити просування окупантів до Харкова?
Зараз поширюються фотографії бетонних «зубів дракона», які мали би бути встановлені вздовж кордону з росією, щоб не допустити проникнення військової техніки ворога. І ці «зуби дракона» просто лежать купками в полі.
То як так сталося? Чия халатність? Зараз деякі чиновники почали оправдовуватися і кажуть, що в сірій зоні неможливо було побудувати якісні фортифікаційні споруди, бо сіра зона була під прицілом окупантів і робітники просто не могли ризикувати своїм життям. Нам залишається у це вірити, бо інакше за халатність мали би летіти чиїсь голови. Харків віддавати не можна. Бо далі мова піде про Київ.
Ситуація дійсно загрозлива. І недарма ж Президент Зеленський через цю складну ситуацію на фронті навіть відмінив візити до Португалії та Іспанії.
Є надія на те, що ми таки найближчим часом отримаємо зброю і проведемо мобілізацію. Армія буде поповнена і зможе відбити наступ росіян. Але мир нам поки не світить. І хоч є певні надії на те, що світ мобілізується і на швейцарському саміті миру змусить путіна пригальмувати з війною, але цей диктатор уже дає чітко зрозуміти, що начхав він на мирний саміт і доведе свою «спецоперацію» до такого завершення, яке планував з самого початку. Для цього він навіть поміняв міністра оборони і переводить економіку на військові рейки.
Та й взагалі весь світ поляризується. Путін полетів до Китаю на зговір проти Західного світу. У союзниках у них ще є Іран та Північна Корея. А також кремль проводить потужну пропагандистську кампанію у Європі, де незабаром мають відбутися вибори в Європарламент. У росії сподіваються на те, що наступний європарламент буде цілком лояльним до росії. Пристрасті у Євросоюзі вирують. Навіть у наших найближчих сусідів стався інцидент. 71-річний письменник Юрай Цінтула стріляв у прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіца. Письменник перед цим написав вірш, у якому дав зрозуміти, що вже нічого не боїться і готовий тримати удар і дати здачу. Звичайно ж, стріляти у керівника країни не є логічним. Бо його обирала більшість народу. І керівник держави є віддзеркаленням світогляду та переконань більшості мешканців країни. І ці переконання, на жаль, не на нашу користь.
Коментарі :
Додати коментар