Героям Слава!
Цього тижня українці стали свідками неймовірно важкого випадку. Було оприлюднено відео розстрілу російськими фашистами українського бійця. Інколи ми думаємо, що це лише в кіно персонажі можуть мужньо дивитися в очі смерті. Але це було не кіно.
Наш воїн зробив останню затяжку сигарети і вимовив «Слава Україні!». Після цього російські окупанти його відразу ж розстріляли.
Після цього відео українці просто впали у відчай. Але всі ми побачили, якими мужніми та гордими патріотами можуть бути наші воїни. Таку націю не здолати!
Згодом було встановлено і особу українського воїна. Ним виявився Олександр Мацієвський з Ніжина.
Він був воїном 163 батальйону 119 окрема бригада ТрО Чернігівської області. Ще 30 грудня 2022 року на околицях Соледару він і ще четверо військовослужбовців під час переміщення прийняли зустрічний бій з переважаючими силами противника. Десь о 12-й годині візуальний контакт і зв'язок з ними зник. Прорватися до місця їхньої позиції підкріплення не змогло через безперервний мінометний обстріл та щільний вогонь зі стрілецької зброї.
За деякій час відбувся обмін і тіла наших Героїв, що загинули у тому бою, було передано українській стороні. 14 лютого 2023 року Ніжин зміг провести в останню путь свого земляка.
Народився Сашко 10 травня 1980 року у Молдові, куди за розподіленням була направлена його мати, Парасковія Михайлівна. Вона працювала технологом на Кишинівській взуттєвий фабриці. Саме там Олександр згодом закінчив середню школу і електротехнічний коледж. Потім родина повернулася до Ніжина, на Батьківщину. До лютого 2022 року Олександр працював за фахом. З першого дня повномасштабної агресії він пішов до Ніжинського ТЦК та СП, але відразу не зміг потрапити до війська. Він допомагав робити укріплення, чатував на блок-посту, готував пляшки з запалювальною сумішшю і наполегливо знов звертався до збірного пункту. 11 березня його було зараховано до Ніжинського батальйону територіальної оборони. Олександр старанно вчився військовій справі, його призначили снайпером. У грудні, коли батальйон збирався вирушати на схід, Олександр не сказав мамі, що він поїде у зону активних бойових дій, дуже не хотів що б вона хвилювалася. Коли він прощався з мамою, то подякував їй за те, що вона його народила.
29 грудня він зателефонував мамі, це була їх остання розмова. Після слів Сашка «Мамо, я ніколи не здамся у полон!» Парасковія Михайлівна зрозуміла, син на фронті.
Після слів побратимів, що Сашка вже нема, життя поділилося на до і після… А потім знов випробування, впізнання рідної дитини у Київському морзі, огляд всіх тих кульових отворів, що обірвали життя Воїна.
Відео з розстрілом появилося лише зараз. Мати згадує, що з появою у мережі відео загибелі її серце знов сколихнулось. Це був її Сашко. А потім дзвінок від його сина, який крізь сльози кричав: «Я бачив як вбили мого батька!»
Мати твердо знає свого сина і його вчинок, який облетів увесь світ, його чітко характеризує. Вона впевнена, що побратими помстяться за нього.
Слава Україні!
Коментарі :
Додати коментар