19 вересня Україну сколихнуло скандальне відео, на якому показано, як у консульстві Угорщини в Береговому під супровід шампанського й урочистих клятв на вірність іноземній державі громадянам України видають угорські паспорти

19 вересня Україну сколихнуло скандальне відео, на якому показано, як у консульстві Угорщини в Береговому під супровід шампанського й урочистих клятв на вірність іноземній державі громадянам України видають угорські паспорти – та ще й з інструкціями стосовно доречності зберігати факт отримання другого громадянства в таємниці від української влади.

Мало того, в результаті переговорів міністрів іноземних справ на полях засідання Генасамблеї ООН кожна сторона залишилася при своїй думці.

Переважну більшість українців обурила нахабність нашої європейської сусідки, яка не вбачає нічого особливого в тому, аби робити наших громадян на нашій території своїми, незважаючи на законодавче визнання в Україні єдиного громадянства. Але насправді проблема набагато глибша.

Реагуючи на офіційне обурення від українського МЗС та обіцянки вислати угорського консула, очільник угорського МЗС апелює до того, що подвійне громадянство – це звичайна практика для країн ЄС, куди ми так наполегливо прагнемо.

Крім того, Петер Сіярто зазначає: якщо українська сторона вишле консула Угорщини, це буде розцінюватися як "недружній крок" з боку України і не залишиться без пропорційної відповіді.

Також, як би це іронічно не звучало, проте вже "традиційно" скандальний угорський міністр погрожує ще більше сповільнити інтеграцію України до ЄС та НАТО. Причому небезпідставно, адже всі інструменти для цього в країни-члена ЄС та НАТО є.

З одного боку, і українське, і угорське законодавство дозволяє надавати громадянство іноземцям. Тому у виправданнях угорської сторони, мовляв, вони просто реалізують свою внутрішню політику, деякий сенс є.

Та є одне "але": аби стати громадянином іншої держави, відповідно до вітчизняного законодавства, потрібно відмовитися від українського.

У цьому контексті поради працівників угорського консульства приховувати другий паспорт від української влади – ніщо інше, як свідомий удар "ножем у спину".

Озираючись у вчорашній день і згадуючи ще відносно свіжі угорські претензії щодо мови навчання в Україні, потім і мови взагалі, потім – ситуацію з введенням посади в угорському уряді "уповноваженого міністра по Закарпаттю", яку попри обіцянки так і не переназвали, складається враження, що нормальні відносини між Україною та Угорщиною навмисне і дуже наполегливо намагаються просто знищити, або ж загострити в інтересах якоїсь третьої сторони.

Бо одна справа, коли самі українці шукають якоїсь можливості отримати другий паспорт, а зовсім інша – коли угорці роблять те, що не зовсім перекликається з українською Конституцією, та ще й мають нахабність ставити нам якісь ультиматуми.

Хтось може назвати таку позицію "заїждженою", проте відверті симпатії прем’єра Віктора Орбана до Володимира Путіна, а також енергетична залежність Угорщини від РФ мимоволі складаються в голові в єдиний пазл.

До слова, заклик Угорщини не продовжувати автоматично санкції проти Росії, а також систематичне встромляння палиці в колеса української євроатлантичної інтеграції (Путін ніколи не приховував, що найбільше не хоче вступу України до НАТО) тільки підкріплюють вищеописані підозри.

Відверто: є відчуття, що Угорщина постійно займається досить нестандартним заняттям – або вишиковуванням, або провокуванням конфліктів з Україною, які б служили приводами для блокування нашого зближення з ЄС та НАТО.

Окрім найвагоміших – економічних, серед причин, чому українці хочуть ставати угорцями, наші іноземні сусіди не заперечують, і врешті це відбувається, можна виділити ще декілька.

По-перше, політична ідентичність громадян України, яка в силу історичних обставин все ще залишається досить розрізненою.

Я б не говорив, що цей факт визначальний, проте тією чи іншою мірою він спонукає громадян України допомагати іноземним урядам реалізовувати їхню внутрішню політику "збирання свого національного коріння по світу".

По-друге, потрібно бути чесними перед собою і визнати, що в ситуації, яка склалася, винні в тому числі й ми самі.

Бо ж українське законодавство не створює необхідних бар’єрів для виникнення таких неприємних інцидентів. Адже, з одного боку, закон встановлює факт визнання єдиного громадянства в Україні, проте не встановлює покарання за множинне.

Саме цією законодавчою прогалиною вдало користуються як прості українці, які шукають для себе кращих можливостей за кордоном, так і можновладці у власних цілях. Серед таких навіть депутати Верховної Ради!

Звісно, факт подвійного громадянства може бути використаний іноземними державами як виправдання територіальної агресії (щось подібне бачили на прикладі Росії, яка по суті анексувала Крим).

Але градус тривоги трохи спадає, коли усвідомлюєш, що Угорщина – не Росія, а українці охоче отримували угорські паспорти переважно з економічних міркувань.

Тому очевидно, що з наданням Україні безвізу тенденції до іноземної паспортизації українців послабшають, а зі вступом до ЄС вони взагалі зведуться нанівець.

Щодо можновладців усе набагато складніше. Думаю, багато хто пригадує випадок, коли громадянства позбавили скандального депутата Артеменка, відомого своїми пропозиціями по здачі Криму в оренду. Але причина такого рішення в іншому – сам Артеменко зізнався про свій канадський паспорт.

Прикладом, коли у найвищих чиновників виявляли іноземні паспорти, також можуть стати відсторонений фіскал Роман Насіров, чи одіозний на той час ще губернатор Дніпропетровщини і "шанувальник кави" Ігор Коломойський, який відкрито заявив про своє потрійне громадянство. Щоправда, їхні "паспортні історії" поки що не отримали своїх логічних завершень.

А нещодавно неурядовий центр "Миротворець", який займається дослідженням злочинів проти національної безпеки України, оприлюднив інформацію про угорське громадянство чотирьох місцевих депутатів із Закарпаття й заступника мера міста Чоп, через публікацію чиїх даних дуже обурився міністр Сіярто, мовляв, Угорщина захищатиме закарпатських угорців.

Виходить, "не зовсім українці" з іноземним громадянством є навіть у владі – як на центральному, так і на місцевому рівнях.

Чим це погано для України?

Навряд чи людина, яка відповідає за формування чи реалізацію державної політики України і при цьому має ще кілька паспортів інших держав, дійсно зацікавлена в розвитку та процвітанні України.

Мало того – справжні мотиви такої особи можуть бути діаметрально протилежними. А це пряма загроза національній безпеці.

У березні 2017 року Петро Порошенко запропонував дуже радикальний законопроект, покликаний раз і назавжди поставити крапку в питанні інституту громадянства. Відповідно до нього, набуття громадянином України громадянства іншої держави тягне за собою автоматичну втрату першого без указу президента.

Практично в той же час були зареєстровані законопроекти №6178, №6178-1 та №6178-2, які зводяться, по суті, до законодавчого закріплення обов’язку громадянина України повідомляти про факти множинного громадянства з його боку та запровадження за порушення цього обов’язку кримінальної відповідальності, а також заборони особам з множинним громадянством займати посади в органах державної влади різних рівнів.

Але минуло більше року, спалахували і згасали нові "громадянські скандали", а на сайті Верховної Ради ці законопроекти досі мають позначки щодо стадії проходження: "очікує розгляду" або "опрацьовується в комітеті".

Що ж, тут тільки можна зазначити, що в цікавих для себе питаннях депутати проявляють більшу оперативність. Згадати хоча б свіжий приклад, коли фактично за кілька днів змінили закон про ЦВК, розширивши її кількісний склад.

Словами класика: "Маємо те, що маємо". Тому в умовах законодавчої неточності та неприхованої зухвалості Угорщини, аби дати гідну реакцію і хоч якось вирішити проблему, мусимо користуватися тими інструментами, які є.

Найкращими союзниками України в цьому питанні можуть стати самі європейці, які вже давненько не задоволені станом демократії в цій країні.

Так, 12 вересня майже 500 депутатів Європейського парламенту дали старт перевірці Угорщини на предмет дотримання основоположних принципів ЄС, що може потягнути за собою введення штрафних санкцій аж до позбавлення Угорщини права голосу в ЄС.

Зневага до Конституції незалежної держави, думаю, вдало вписується в це саме порушення основоположних принципів ЄС.

І хоча введення санкційної процедури – справа непроста і навіть маловірогідна, але для України це хороший шанс запастися контраргументом до постійного блокування Угорщиною наших інтеграційних прагнень.

Олег Петровець, спеціально для УП

admin