На території Ужгородського замку днями почалися розкопки руїн Церкви Святого Юрія, відомої пам’ятки ХІІІ століття (храм згадується писемними джерелами вже у 1248 році).

Нині група студентів-практикантів першого курсу історичного факультету УжНУ разом із учнями археологічного гуртка Закарпатського центру туризму (керівник Олександр Дзембас) прагне перевірити достовірність цього датування, виявивши ранні горизонти колишньої церкви.

Керівник студентської експедиції, кандидат історичних наук Володимир Мойжес розповів, що головна мета наразі — знайти ту першу церкву, яка згадується джерелами ХІІІ століття.

— Але поки що в нас нічого ранішого за першу половину ХV століття нема. Це ми заглибилися від сучасного горизонту на 2 метра, а від горизонту підлоги церкви — 1—1,10 метра.

Найцікавіша на сьогодні знахідка — крипти початку ХVІ століття. Вони, на жаль, понищені австрійськими військами, тому є людські кістки, які хаотично розкидані по всіх частинах тої апсиди, їх складаємо докупи і згодом над ними працюватиме антрополог.

Знайшли цікаву річ — на дні крипти керамічний винний кубок, цілий, на 200 грамів! Скоріше за все, його залишили австрійські вояки, які мали тут від 1740 до 1775 року свій гарнізон, грабували крипти в пошуках цінностей і скарбів.

Ми знайшли ще й деякі деталі одягу — пряжки, персні бронзові, монети. Місцями є неторканий шар, який датуємо першою половиною ХV ст.

Археолог Степан Іванович Пеняк у 1970—1980-х роках протягом кількох років і саме на тому місці вперше відшукав і розкопав ці мури. Тепер ми копаємо нижче рівня підлоги церкви, де розкопки не проводилися. Тоді розчистили фундаменти, а в апсиді та секрестії вийшли тільки на рівень підлоги. Більше того, Павло Степанович Пеняк, син археолога, запрошений на розкопки і він допомагає у роботах!

— Які враження в студентів?

— Різні. Це перша в їхньому житті археологічна практика, але за 3-4 дні звикаєш багато до чого. Якщо спочатку вони захоплювалися кожній знайденій кістці, то тепер це вже звична справа і тут їх не здивуєш. У нас тут існує правило: якщо кістка лежить в анатомічному порядку — не кивай! Не пошкоджуй її. Тому що австрійські війська свого часу тут чимало пошкодили могил у пошуках скарбів. Хоча, можливо, дозвіл на розкриття крипт дав егерський єпископ — цих деталей не знаємо. В угорських архівах є плани розширення і відбудови церкви.

— Знаю, що знайшли тільки один перстень...

— Так. Але оскільки він був майном казни, то вояки мусіли передати його керівництву і перстень той поїхав у Братиславу.   Де він тепер і яка його доля — не знаю. Крім цього персня ніяких цінностей там не було. Хоча знайти їх тут цілком реально. Тому що ховали ж тут не рядових людей, ховали тут знать, і знайти щось цікаве дуже ймовірно. Ховали до 1728 року, коли тут сталася пожежа. Згоріли замок і церква, замок згодом відбудували, церкву — ні.

— І тут знаходиться ця «відьмина яма», де спалили свого часу одну відьму?

— Так. Ця крипта Другетів, коли постраждала від вояків, то біля неї утворилося невелике провалля. І тільки один історик, якщо не помиляюся, Карой Мейсарош, писав, що десь у 1730 році там спалили відьму, Марію Рушковську. Про це більше жодне джерело не пише, тому цілком ймовірно, що це просто легенда, яка пов’язується з тою великою пожежею 1728 року.

***

Володимир Мойжес не впевнений, що тут група знайде ті ранні фундаменти, можливо, припускає історик, ця церква розміщувалася за кілька метрів від цих руїн.

— Існує навіть припущення, що парафіяльна Церква Св. Георгія, про яку згадують джерела, була в межах міста, неподалік ниніш­ньої римо-католицької церкви. По гравюрах це можна бачити, що вона була розташована за кілька метрів осторонь від початкової римо-католицької церкви. Тому що парафіяни ходити сюди до замку не могли, поселення містян було осторонь. А церква згадується на початку ХІV століття як парафіяльна.

Тому та церква, фундамент якої ми шукаємо тут, цілком ймовірно, що була там, у місті, а не тут. Про цю церкву дуже багато написано, але з того написаного половина інформації просто непідтверджена і неперевірена. І поки археологи не переконаються в достовірності тих чи інших фактів, то про це не говорять.

Насамкінець додамо, що т. зв. Церква Святого Юрія, чи то пак церква на території Ужгородського замку, відома двома історичними моментами: похованням родини Другетів та тим, що саме у стінах цієї церкви 24 квітня 1646 року була укладена Ужгородська церковна унія, коли 63 православні священики склали на руки єпископа Дєрдя Якушича визнання католицької віри.

Йосип Кобаль у книзі «Ужгород відомий і невідомий» каже, що, незважаючи на цей факт, минуло майже 100 років, перш ніж греко-католицька віра поширилася серед населення краю, але це вже зовсім інша історія.

Зоряна Попович