Пішов з наземного життя у віці 85 років Скубенич Василь Васильович, кандидат фізико-математичних наук, доцент, талановитий науковець в галузі молекулярної спектроскопії.

Народився В.Скубенич 19 жовтня 1939 року в селі Зарічево на Перечищені Закарпатської області. Виріс Василь у сільській родині в оточенні чудової природи у підгір’ї чарівних Карпат. Відчутними були і позитиви від річки Уж, що протікала неподалік від батьківського дому. Особливості річки Уж у цих місцевостях обумовлені віддаленістю її течії на низовинних рівнинах і з наближенням до високогірної ділянки, де вирують гучні водовороти, перекати та шумні невгамовні бистрини.

Навчався Василь у місцевій восьмирічці, а завершив шкільне навчання у Перечинській районній середній школі. З 1956 по 1961 рік В. Скубенич студент фізичного відділення фізико-математичного факультету УжДУ. Для проходження спеціалізації обрав кафедру оптики, якою керував її засновник (1957 р.), молодий доцент Запісочний Іван Прохорович. В системі НДРС (науково-дослідна робота, курсові, дипломна роботи) проявив помітні здібності до проведення науково-дослідницької роботи.

Перший рік трудового стажу В.Скубенич відпрацював у рідній Зарічевській школі. Але жадоба до науки привела його знову до замовленої долею кафедри оптики щоб продовжити навчання в аспірантурі під науковим керівництвом І.П. Запісочного.

В ті часи на кафедрі оптики (з 1968 року - кафедра квантової електроніки) домінували експериментальні   дослідження з фізики зіткнень електронів з атомами. Перед В.Скубеничом було поставлено завдання розгорнути дослідження процесів збудження молекул (в першу чергу складових частинок атмосферного газу) ударом електронів.

Перебуваючи в аспірантурі(1962-1965р.р.) В.Скубенич склав екзамени кандидатського мінімуму і освоїв методику і техніку експерименту. Відтак, на посадах інженера, наукового та старшого наукового співробітників виконав перший   етап змістовних досліджень. У 1969 році В.Скубенич захистив кандидатську дисертацію.

Він увійшов   до учасників створення фізичної наукової школи, заснованої І.П.Запісочним. У класичній науковій школі науковий керівник здійснює керівництво стрижневого напрямку досліджень в певній галузі науки, опираючись на кілька однодумців з числа решту виконавців трудового колективу. І.П. Запісочний опирався на   п'ятьох своїх вихованців, амбітних молодих науковців, які по черзі захистили свої кандидатські дисертації: Василь Шевера, Людвик Шимон, Отто Шпеник, Ілля Алексахін, Василь Скубенич. Регулярні наради "п’ятірки" (в колективі жартома називали "хуралом") під керівництвом І.П.Запісочного розглядалася динаміка розвитку діючих спрямувань досліджень та перспективи відкриття, нових у межах фізичної електроніки. Розглядали також повсякденні потреби діяльності великого колективу. В 1970-тих роках колектив кафедри квантової електроніки та проблемної науково-дослідної лабораторії фізичної електроніки були представлені 100 і більше працівниками. Вони були розподілені на коштовних госпдоговірних темах та в підрозділах проблемної лабораторії.

Тематика В.Скубенича була виокремлена як стала. Оскільки пояснення експериментальних досліджень при збуджені молекул є значно складнішою ніж у випадку збудження атомів, В.Скубенич як аналітик, глибоко проник в гущавину перемішаних енергетичних станів збуджених молекул. Своїми особливими знаннями щиро ділився з іншими. Так, Олександр Боровик доктор фізико- математичних наук, провідний науковий працівник Інституту електронної   фізики НАН України (м.Ужгород) пригадував уже віддалений 2007рік. При дослідженнях розсіювання електронів на атомах Літію в умовах експерименту виникали молекули літію. Виникла в свою чергу проблема розшифровки запису характеристик розсіювання електронів на суміші атомів та молекул літію. Ретельні обговорення цього питання з В.Скубеничом завершились спільною публікацією О.Боровика і В.Скубенича в матеріалах міжнародної конференції з фізики елктронно-атомно-молекулярних зіткнень, що відбулася в Німеччині (м.Фрайбург). Представленні відомості були настільки показовими, що були ілюстративно використані в окремих наступних публікаціях.

В 1970 р. одержавши наукового звання "Старшого наукового співробітника" В.Скубенич залюбки долучався до навчально-виховної роботи студентів на громадських засадах або за сумісництвом. На початку космічної ери (1957 рік) приваблювали слухачів його лекції з "Курсу за вибором студента"-"Фізика космосу". Коли настав час переходу на викладацьку посаду доцента (1980 р.), Василь Скубенич мав уже свої погляди на викладання у вузі. Зокрема, він вважав, що підсумковий екзамен студентів з певного курсу слід розглядати, як продовження навчального процесу, студент повинен вийти з екзамену збагаченим знаннями як наслідок діалогу з викладачем-екзаменатором. Реалізація таких ідей вимагали додаткового часу, не передбаченого нормативними положеннями. На початках, тривалість екзамену академрупи   з 25 студентів складала півдоби, а іноді, і більше. В. Скубенич зазнавав справедливої критики на кафедрі та збоку деканату. Мовчазний, небагатослівний по натурі В.Скубенич слухав нотації без заперечень і, наче, з розумінням.

Згодом доцент Скубенич став одним з досвідчених викладачів фізичного факультету. Будучи спеціалістом у галузі фізичної електроніки досконало володів теоретичними основами питань, що виносились на лекції. Особливо популярним став В.Скубенич як викладач курсу "Атомна фізика", загального для всього потоку студентів третього курсу, спеціальності "Фізика". Лабораторний практикум з цього курсу виконувався з використанням навчально-методичних розробок, написаних В.Скубеничом. Він був винятково   відповідальним до себе, і справедливо вимогливим до студентів. Сотні учителів фізики шкіл Закарпаття, які пройшли сито вимог В.Скубенича вдячні за здобуті в університеті знання з атомної фізики, важливішого розділу шкільної програми з фізики. В минулому, за традиційним звичаєм студентів представляти образно своїх вчителів, доцента В.Скубенича називали не інакше як "залізний Вася!". А креативний В. Скубенич менше всього дбав про свій імідж та реноме. Маючи величезний заділ по докторській дисертації, навіть не брався бодай написати її.

Василь Васильович бережно відносився до сімейних справ. Разом з дружиною Ольгою Сергіївною прожили сумісне життя в злагоді та взаєморозумінні, виростили сина і доньку, пізнали щастя у ролях бабусі та дідуся.

Важка хвороба упродовж багатьох років томила здоров’я нашого героя і зробила свою чорну справу 29 жовтня 2024року.

В пам’яті колег і багаточисельних учнів, Василь Скубенич збережеться як знаний педагог і вчений.

Людвик Шимон доктор фізико математичних наук, профессор; Заслужений працівник народної освіти УРСР відмінник освіти України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, завідувач кафедри квантової електроніки з 1982 року по 2008, декан фізичного факультету з 1988 по 2004 рік.

Учасники міжнародної конференції з фізики електронно-атомних зіткнень. Ленінград. 1967 р. (Зліва на право: В.В. Скубенич, І.С. Алексахін, І.П. Запісочний, О.Б. Шпеник, Л.А. Сена, В.С. Шевера, Л.Л. Шимон)

У дворику фізичного факультету УжДУ: (зліва на право) В.В. Скубенич, Л.Л. Шимон, Сергій Едуардович Фріш – член-кореспондент АН СРСР, І.П. Запісочний, В.С. Шевера (1968).