Як мукачівець Олександр Сухан став легендою цілого покоління
Нині, 2 лютого, почесний громадянин м. Мукачево, інвалід-спортсмен, учасник міжнародних супермарафонів на інвалідних візках, депутат обласної ради, ім’я якого занесене до Книги рекордів Гіннеса, майстер спорту з легкої атлетики та зимових видів спорту, кавалер орденів «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, Олександр Сухан відзначає 60–літній ювілей.
У цей день легендарній Людині зі Срібної Землі, яка завдяки своєму чуйному серцю, багатому життєвому досвіду, вмінню цінувати людей та кожну мить життя, бажають нових піднесень, міцного здоров’я, а головне – довгих і щасливих років життя. А ще нині багато теплих слів пролунає на адресу ювіляра на зустрічі з ним о 14. 00 у Мукачівській міській бібліотеці, І–ий поверх, вхід з вулиці Духновича.
В Україні живе понад 2 мільйонів людей з різними формами інвалідності, яка може бути вродженою чи набутою. На жаль, ніхто не застрахований від подій, що здатні кардинально змінити усталений ритм життя. Але силі духу багатьох людей з інвалідністю часто можуть позаздрити здорові. Наша розповідь – саме про тих, хто не спасував перед викликом долі.
Кажуть, що для журналістів найважче — це придумати чи знайти оригінальний заголовок до свого матеріалу. Бо інколи у ньому автор розкриває, якщо не половину свого задуму, то принаймні чверть «документально-художнього матеріалу про свого героя». А мій співрозмовник, мій земляк із яким свого часу довелося підкоряти найвищу гору Українських Карпат — гору Говерлу — людина не проста…. Чому? Бо я її (Говерлу) підкорив своїми ногами, а він на інвалідному візку. А з ним разом на гору «викарабкався» ще один закарпатець Юрій Драб з Виноградова. Написав так, бо Юра зовсім без кінцівок. Його візок — це звичайна «дошка» з маленькими коліщатками.
Команда-організаторів, яка пройшла-проїхала з Ужгорода майже 230 кілометрів за 30 годин зупинилися на лісовій галявині, неподалік села Богдан. Зайшов у намет до Олександра Сухана: мова в основному йшла про те, що після підкорення Говерли, обов’язково повернемося додому і напишу з Сашком «Повість про справжнього закарпатця». Був чудовий вечір. Зірок на небі — мільйон. І ми почали шукати серед них нашу: щасливу, оту нашу Вікторію…
Зранку добралися до Лугів, звідти до так званої “Перемички”, де трохи відпочили, з’їли бутерброди й запили чаєм. З цього місця уже добре видно вершини Говерли, Петроса. Звідси до вершини г. Говерла майже 2 години ходу. Але це для здорових людей, а не в інвалідних візках. Кам’янистий стрімкий підйом завдовжки 500 метрів привів нас до таблички з написом: «Висота 1852 м.н.р.м.). З цього місця починаються проблеми, нерви, а останні 600 метрів доводиться долати стрімким схилом, який місцями досягає 45 градусів. Напруження, уважність, обережність. Біля візка Сухана його 5 помічників, а біля Юри — його вірна й надійна дружина. Останні метри. 2058, 2059, 2060 і 2061!!! Складне, надлюдське випробування — позаду. І ось Вершина, 2061 метр над рівнем моря! На невеликій площі Говерли встановлено декілька символів незалежності України, інших видів туристичних знаків. З неї прекрасно видно увесь Чорногірський хребет.
Включаю магнітофон. Звучить Гімн України. Героям підносять хліб-сіль, квіти.
Ми підкорили (на фото ліворуч): ми тріумфували: хліб-сіль, квіти героям і переможцям своєї долі. Великий організатор Ю. Гецко з Берегова на сьомому зі мною небі, а О. Сухан і виноградівчанин Юрій Драб — на горі Говерла. Нема ні переможців, ні переможених. Усі разом, одна команда — підкорила пік мрії земляків в інвалідних візках.
Зворотна дорога вниз виявилася значно коротшою, але не легшою….
З того часу пройшло 24 роки. За цей період ти підкорив не одну вершину, не одному товаришу по біді допоміг, а ось нашу спільну мрію так і не здійснили. Але цю помилку можна виправити. І це разом зробимо найближчим часом.
Василь Гаджега,
голова обласного відділення Асоціації спортивних журналістів України.
Головне фото: 2000 рік. Гора Говерла (2061 метр над рівнем моря). Легендарні закарпатці Олександр Сухан з Мукачева та Юрій Драб з Виноградова.
Коментарі :
Додати коментар