Від тунелю до швидкісного поїзда
Я за кермом автомобіля понад 35 років. Стаж чималий. Але точно знаю — такого жахливого стану доріг ніколи не було. Коли до нас, водіїв, дійде, що ми люди, а не якісь істоти, яким усе одно, по чому їздити. Нам не повинно бути все одно.
Головна магістраль через Закарпаття — трохи більше 200 км. Назвати її артерією Карпат неможливо, бо вона нагадує військову дорогу. Нею ми до Європи не в’їдемо. У Європі не те, що в селах, а просто серед кукурудзяних полів кращі дороги!
Виникає питання, а за що відповідальні чиновники отримують заробітну плату? Тільки за те, що сидять у кріслах у своїх кабінетах... Невже, вони не їздять цими дорогами, а літають на гелікоптерах чи дронах? Невже, їм не соромно?
І дуже лицемірно виглядають палкі вітання цих чиновників із різними святами на білбордах, які встановлені вздовж цих розбитих доріг. Коли водій втратить колесо на черговій ямі й побачить бігморду з білборду, то лише матюкнеться зайвий раз.
На жаль, не кращі дороги і в самих містах. Якесь дивне журі назвало авторитетів області, серед яких і мер Ужгорода. Для чого ця фальш? Хіба ми не бачимо, що коїться в місті? Хіба це нормально, що руйнуються історичні пам’ятки, хіба нормально, що так довго розритими залишаються площа Петефі, площа перед залізничним вокзалом, так і не зроблена вулиця Капушанська. А ужгородські маршрутки стали тотальною ганьбою, бо цей металобрухт і з вульгарними водіями ще й з’їдає десятки мільйонів податків ужгородців.
До розбитих бічних вулиць Ужгорода починаємо звикати, але неможливо звикнути до історичних вулиць. Як можна було допустити таке, що чарівна вулиця Довженка перетворилася в потвору? Мало того, що її перерили перед будівлею СБУ, а потім так переклали бруківку, що посеред вулиці виник гірський хребет, то ще й в інших місцях утворилися фактично непрохідні ями. Подивіться, що робиться біля школи № 3.
Чи знає мер чудового історичного міста, що куплені ним автобуси по таких дорогах не їздитимуть, вони зупиняться, для них дороги повинні бути відповідні.
Незабаром зацвітуть сакури і до нас знову приїдуть тисячі туристів. У влади області та Ужгорода залишилося зовсім мало часу, щоб стати соромом для всієї України. Робіть щось, панове, не соромте нас.
Іван Чонка
ТЕГИ : огляд листівКоментарі :
Додати коментар