Шахрайство кредитної спілки,   гальмування видання в оренду   землі, шлях пенсійних податків

Листи оглядала Евеліна Гурницька 14.02.2015 08:23 СОЦІО

Огляд редакційної пошти.

Публікуємо чергову добірку листів. Всі листи, що наразі у черзі, неодмінно з’являться на сторінках видання. Чекаємо ваших історій та просимо вказувати свої ім’я, прізвище, номер мобільного телефону, адресу й підпис. Було би цікаво отримати і позитивні життєві замальовки. Пишіть нам!

СПОТВОРЕНЕ ОБЛИЧЧЯ ФЕМІ¬ДИ: ЯК ОШУКАЛИ ЧЛЕНІВ КРЕ¬ДИТНОЇ СПІЛКИ «УЖГОРОД +»

До редакції «РІО» звернувся представник потерпілого від дій керівників кредитної спілки «Ужгород+» Ласло Качур. У своєму листі він намагається ілюструвати, як виконують свої службові обов’язки правоохоронні органи на прикладі кримінального провадження у справі вищезазначеної кредитної спілки. Йдеться про те, що керівники спілки ошукали свій колектив на 4,1 мільйона гривень. Власне, потерпілі зверталися до Ужгородського міського відділу внутрішніх справ із заявою про здійснення службовими особами спілки незаконної діяльності. Автор переконує, що міліція не провела належного розслідування, провадження було закрите. Перші заяви зі скаргами на керівників спілки кількаразово надходили у 2013 році. У квітні 2013 року з міліції надійшла відповідь: «Опитати по суті справи (редакція не вказує імен. — Ред.) не надалося можливим, оскільки на телефонні дзвінки вони не відповідають та за місцем проживання відсутні. Беручи до уваги, що у ході розгляду матеріалів опитати по суті справи громадян не вдалося, Ужгородським МВ УМВС України у Закарпатській області ухвалено рішення про припинення подальшої перевірки звернення та направлення матеріалів до канцелярії Ужгородського МВ УМВС».

У листі міліції зазначається, що «не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом, від одного і того ж громадянина, з одного і того ж питання, якщо перше вирішене по суті... та звернення осіб, визнаних судом недієздатними».

На це Ласло Ласлович сам і відповідає, мовляв, чи є дієздатним орган влади — міліція. Відтак він та члени спілки зверталися з колективним повідомленням про злочин і до тодішнього головного міліціонера Закарпаття, до обласної прокуратури. Далі був «кабінетний футбол». Пан Качур додає, що згодом кримінальне провадження, на його думку, з самого початку під впливом зацікавлених осіб проводилося упереджено — з порушенням нормативних вимог і положень у процесі проведення процесуально-слідчих дій при досудовому розслідуванні, штучно затягувалися і порушувалися строки розгляду справи...

«Так, прокуратура замість того, щоб проводити слідчі дії у цілому по кредитній спілці в інтересах колективу, якому діями громадянина Д. завдано матеріальних збитків у сумі 4,1 мільйона гривень, — йдеться у листі, — справу роздробила у сімох окремих провадженнях по фізичних особах, у одній і тій самій справі, у одному провадженні, у одному і тому ж способі вчинення злочину, за однією і тією самою статтею, що негативно впливає на повноту розслідування, тобто, «пришили пальто до гудзика». П’ять справ уже передано для судового розгляду, а слідство щодо основних фігурантів справи не ведеться і не закінчено».

Автор листа запитує, чому не були застосовані запобіжні заходи щодо керівників спілки, чому правоохоронні органи надали основному фігурантові справи — голові правління спілки — втекти до Словаччини, де вже півтора року він ховається від слідства, а заходи щодо його екстрадиції не застосовуються.

Пан Качур переконує, що була певна домовленість, згідно з якою громадянин Д., голова правління спілки, пообіцяв привезти гроші закордону, розрахуватися із певними людьми — за умови — допоки він не приїде, не буде винесений вирок його дружині. Справа тягнеться і досі.

Читач вважає, що це ознаки корупції, кругової поруки, дахування злочинців.

Представник потерпілого кредитної спілки і далі звертається до міліції та прокуратури — ніяких предметних відповідей по суті на заяви та звернення нема. Також представник потерпілого звертався з вимогою передати матеріали від міліції, де протягом півроку проводилося слідство, до прокуратури, з причини неефективності досудового розслідування. Були звернення і до Генеральної прокуратури. Однак усе зводиться до формальних відписок.

Потерпілий також запитує, чи будуть проведені реальні й правдиві реформи у правоохоронній системі України? Чи буде справедливо проведене кримінальне провадження щодо кредитної спілки «Ужгород+», яке ведеться вже майже два роки? Чи службові особи «провопохоронних» (саме так називає їх автор листа. — Ред.) органів відповідатимуть за порушення Законодавства?

Що із того, що прокурори міняються? Якщо нічого не змінюється, якщо правоохоронна система в Україні залишається такою ж — корупційною. Все інше — декларації і гасла для Європи. І для народу України, який хоче вірити у реальні зміни і політичну волю своїх правителів. Чи довго? Країну потрібно зберегти, повинна утвердитися законність.

ХАМСТВО ЧИНОВНИКІВ І ПИТАННЯ ЛІСУ

Публікуємо лист ветерана прокуратури України, колишнього представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Закарпатській області В. Кузя. Власне, через газету він звертається до голови Закарпатської ОДА Василя Губаля. Йдеться про питання виділення лісової ділянки для довгострокового користування. 25 квітня 2013 року він подав звернення щодо виділення ділянки для тимчасового користування в урочищі «Красовець» в селі Верхній Студений Міжгірського району. Аналогічні заяви він надсилав і згодом. Попередники Губаля — Олександр Ледида та Валерій Лунченко, на думку автора, зробили все що могли. Надсилали звернення на погодження в обласне Управління агропромислових лісогосподарських господарств, а також   у Департамент екології та природних ресурсів, Управління лісового та мисливського господарства, Управління Держземагентства. Проте доручення очільників краю не виконувалися. Тоді чиновники зазначали, що ділянку не можна виділити саме на вищезазначеній території, бо там знаходиться гідрологічна пам’ятка природи— мінеральне джерело, відтак там забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни її первісного стану. Читач «РІО» вважає цей аргумент маячнею. Проте це було у минулому, сьогодні ситуація дещо інша — керівництво краю отримало шість звернень щодо виділення ділянки, проте на жодне пан Кузьо відповіді не отримав.

«Державні службовці Закарпатської ОДА не знають вимоги Закону України «Про звернення громадян». Ви (йдеться про В. Губаля. — Ред.) можете відмовити мені у задоволенні звернень щодо виділення лісової ділянки. У зв’язку з незнанням вами і вашими службовцями чинного законодавства з цього питання — мене це не здивує. За вас цю «проблему» розв’яжуть інші. Але щоб не надати заявникові відповідь — це щось новітнє в історії Закарпаття», — вказано у листі.

Пана Кузя дивує, що співробітники апарату ОДА отримують свою зарплатню, але не виконують своїх службових обов’язків. Мовляв, хто зрештою відповідає за документообіг в ОДА? Чому юридичний відділ рекомендує звертатися до філії «Міжгірське лісове агропромислове господарство», якщо тут не уповноважені вирішувати питання виділення землі.

Він зауважує, що у цивілізованому суспільстві процес виділення громадянам лісових ділянок для користування не гальмується, а навпаки заохочується. Він переконує, що надання ділянки в оренду — це не право, а обов’язок будь-якої обл¬адміністрації.

Також ветеран прокуратури зосереджується на питанні продажу за безцінь деревини-кругляка, про що вже йшлося у минулих числах «РІО».

«За отриманою мною інформацією, усупереч рішенню обласної ради про заборону вивезення закордон деревини у круглому вигляді, із Закарпаття щорічно вивозиться понад 70% від загального обсягу із заготовленого лісу і продається за безцінь. Тут лісові магнати мають успіх, а що має область?», — переходить до іншого питання читач.

Наостанок ветеран прокуратури звертається до керманича краю та його підлеглих: «Ви і підлеглі вам чиновники мають чітко знати, що у спілкуванні з людьми ви зобов’язані дотримуватися ввічливості. Відповіді, які я отримав, нічого спільного з цим не мають. Кожен заявник має ім’я, і до нього слід звертатися із повагою».  

ПРО ОПОДАТКУВАННЯ ПЕНСІЇ: АБИ НЕ ТАК ЛЕГКО БУЛО ВКРАСТИ

Ми також отримали звернення від пенсіонера, інваліда дитинства, ветерана праці, дитини війни, члена Общества подкарпатських русинів В. Шпонтака. Він висловлює свою думку щодо оподаткування пенсії.

«Коли шановні депутати балотувалися бути нашими представниками в парламенті, обіцяли захищати та відстоювати наші права та достаток. Це саме прописано і в Конституції України: ст. 3 «Людина, її життя і здоров’я … визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю»; ст. 48 «Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло; ст. 49 «Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування», ст. 5 «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ»», — йдеться у листі.

Та, за словами автора, коли наші обранці стали депутатами заспівали іншу пісню — казна пуста, росту виробництва немає, на одного пенсіонера працює тільки 1,4 працюючих, Пенсійний фонд України є дотаційний з бюджету, тому підвищувати пенсію не будуть. Натомість, пустивши долар у вільне плавання та заклавши в бюджет долар — 17 гривень, на половину зменшили нашу пенсію.

Далі пенсіонер пропонує розібратися стосовно питання прожиткового мінімуму. Прожитковий мінімум — це грошова сума, визначена різними інстанціями, яка гарантує мінімальні витрати на харчування, яке не вплине на здоров’я, одяг, догляд за житлом, платіж комунальних послуг, лікування та культурний розвиток — становить станом на 1 січня 2015 року — 1176 гривень. Цей розмір незмінний ще з 1 січня 2013 року. Чоловік питає, хіба цей розмір не повинен переглядатися за рахунок інфляції, підвищення плати за комунальні послуги, ліки, медичні послуги, а також з огляду на подорожчання продуктів харчування за ці два роки. Короткий приклад: у раціоні харчування пенсіонерів повинна бути гречка. Станом на 1 січня 2014 року вона коштувала 8 гривень, станом на 1 грудня 2014 року подорожчала до 20 гривень за кілограм.

«Мінімальна пенсія повинна забезпечувати достойне життя всіх громадян України, а не окремо взятої олігархічної купки корупціонерів, які жирують на недоплачених нам грошах. Наша пенсія повинна відповідати прожитковому кошику. До цього закликає Конституція України», — додає автор.

Він також упевнений, що зараз діє певний механізм у державі, згідно з яким можна спекулювати на нових податках щодо пенсії. Пан Шпонтак хоче допомогти, бо має ідею, як наповнити Пенсійний фонд, крім дотації, з державного бюджету та збільшення кількості працюючих на пенсіонера.

Перша пропозиція. Беремо Закон України № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

«Я та ті, яким ніколи не призначать пенсію у 60 % і більше, не проти оподаткування пенсії 3654 гривні. Адже 60 % і більше не відраховувалося з їхньої зарплати в Пенсійний фонд. Якби ці проценти відраховувалися, вони зразу звернулися би в Конституційний суд про погіршення їх прожиткових умов», — міркує чоловік.

Він дивується, чому податок з пенсії, яка нарахована з Пенсійного фонду, не повертається цільово для наповнення Пенсійного фонду, а відраховується до Державного бюджету.

«Мабуть, для того, щоб легше було вкрасти?», — йдеться у листі.

Він звертається до Пенсійного фонду України, депутатів Верховної Ради, Конституційного суду та Президента України щодо повернення коштів від оподаткування пенсій знову для наповнення Пенсійного фонду України. Пан Шпонтак також обіцяє, що у подальшому писатиме інші пропозиції щодо наповнення Пенсійного фонду.

Листи оглядала Евеліна Гурницька

ТЕГИ : огляд листів

Коментарі :


Додати коментар

 

 

 

Погода

СОЦІО

Оголошення

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат