Ця стаття стосується діючого сьогодні Житлового кодексу України (далі в тексті — ЖКУ) як індикатора ефективності роботи   Верховної Ради України та адміністрацій президентів за 23 роки існування незалежної держави Україна.


Депутати ВР усіх каденцій, «великі патріоти держави», «кращі з кращих», «найсвідоміші з свідомих», «активно» працюючи у Раді, отримуючи чималі зарплати та пільги за рахунок платників податків, «трудилися» і «трудяться, не покладаючи рук» на благо народу і держави.

Деякі з них працюють у ВР по кілька каденцій і, мабуть, уже мозолі на сідницях понатирали.   Досягнувши пенсійного віку, екс-депутати отримували пенсію в розмірі 80 відсотків від зарплати діючого депутата. Але чи заслуговали вони на такі зарплати, пільги та пенсії?

За 23 роки Верховна Рада 29 разів вносила зміни та доповнення до ЖКУ. Для внесення змін та доповнень необхідно при голосуванні набрати щонайменше 226 голосів депутатів.

А для цього депутати мусіли були відкрити Кодекс та прочитати його.

Але не відкривали і не читали. Інакше, як зрозуміти речення з преамбули чинного на сьогодні ЖКУ, прийнятого ще в 1983 році: «В результаті перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в нашій країні було створено необхідні передумови для розв’язання однієї з   найважливіших соціальних проблем — задоволення потреби трудящих у житлі. Втілюючи в   життя ленінські ідеї побудови комуністичного суспільства і здійснюючи курс на підвищення   матеріального та культурного рівня життя народу, Радянська держава послідовно реалізує   розроблену Комуністичною партією програму житлового будівництва. Важливим державним   завданням є забезпечення схоронності житлового фонду…» Та й схоронила наша влада житловий фонд України.

Після Верховної Ради всі закони про зміни та доповнення направляються на підпис до президентів, але там Кодекс, мабуть, теж не читали. Але ж ці президенти отримували гідну зарплату, а зараз насолоджуються життям за чималу пенсію в оточенні персональних шоферів, кухарок та іншого обслуговуючого персоналу.   І що вони, президенти України, не могли видалити з ЖКУ вище наведені більшовицькі дурощі й узагалі що вони зробили для держави і народу України?

Перший президент, Кравчук, розпочав у Україні прихватизацію і пустив світом «толерантний» народ із жебрачими торбами-кравчучками. Роздерибанили при ньому найбільше у світі Чорноморське пароплавство. І відновили Кримську автономну республіку як осередок сепаратизму, гадючник «дрібноруського» дебіл-шовінізму. Зовсім недавно пішов на співпрацю з Януковичем і очолив Конституційну асамблею, яка потрібна була донецькій банді як ширма демократичності й конституційності. Невже такий «мудрий» політик, як Кравчук, не розумів, що влада в Україні узурпована бандитським угрупованням на чолі з Януковичом, яке тупо і безсовісно грабувало країну?

А тепер із телеекрана в ток-шоу та інтерв’ю правильно говорить про стан справ у Україні й куди нам треба йти. Але чому на посаді президента він не скористався наданими йому повноваженнями і не привів Україну до рівня Чехії, Румунії, Литви, Латвії, Естонії?    

Президент Кучма виплекав зятя-мільярдера. Але найголовніше — посадив у крісло прем’єр-міністра України екс-зека, донецького пахана Януковича. Так ніби не знав, що це за тип.

Президент Ющенко вселив у народ надію і сам же витравив її з людських душ.

Зате до 2014 р. держава по тридцять мільйонів на рік витрачала на його житлово-побутові умови.

То за що депутати, великі   юристи, бюрократи адміністрацій президентів і самі президенти отримували і отримують зарплати, пільги та пенсії? Чи вони сліпі або тупі?

І правильно зробила ВР, переглянувши фінансування витрат на утримання цих так званих законотворців та екс-президентів. Але то вже історія. А що ми маємо після Революції гідності? Ті самі за винятком кількох перефарбовані партфункціонери у владі. Ті ж самі корупційні скандали. Безконечне рефінансування банків. Здихаючий курс гривні й тотальне пограбування народу. Навіть не грабування, а скоріше повзучий геноцид. Кабінет Міністрів на чолі з Яценюком, який не зрозумів, що основне завдання цього державного інституту збільшувати надходження до бюджету при економному витрачанні бюджетних коштів, а не   безперервне погіршення рівня життя народу, що неминуче призведе до третього Майдану.

Верховний безлад замість Верховної Ради України. Соромно слухати, як Гройсман і Парубій запрошують депутатів до сесійної зали для голосування. Як по кілька разів через відсутність депутатів проводять голосування з одного і того ж питання. І обіцяють публікувати в ЗМІ та Інтернеті інформацію про присутність депутатів у залі. Та не обіцяти треба, а публікувати інформацію про прогульників пленарних засідань і засідань комітетів. Терміново прийняти регламентну норму про позбавлення депутатських мандатів за прогули. Бо депутати не зрозуміли, що народ України на виборах на роботу їх найняв, а не на весілля запросив.

Скільки ще треба розганяти ВЛАДУ, щоб так звані політики врешті-решт зрозуміли, що Майданів більше не буде? Буде війна народу проти брехні, тупості, лицемірства, хамства,   бездарів від політики. І на цьому фоні контейнери для сміття стануть для них найбезпечнішим, комфортабельним траспортом!

Панове депутати від Закарпаття, може, ви врешті-решт прочитаєте Житловий кодекс України та внесете пропозиції про коригування тексту цього закону!!!  

Левко Козич, Ужгород