Наша зустріч із керівником краю Олександром Ледидою відбулася вже в останні дні 2013-го. В робочий час «губернаторові» знайти вільну годинку не вдавалося, тому домовилися зустрітися після роботи в нього вдома. Олександр Олександрович затримувався, тож його дружина Тетяна Петрівна провела мене в робочий кабінет керівника краю і люб’язно частувала чаєм.


Вмостившись у зручному кріслі біля журнального столика, я пробіглася очима по кабінету і помітила, що на робочому столі поряд із комп’ютером було багато стосів папок, а також книги, журнали та газети. Але найбільше мене вразила книжкова поличка. Десятки художніх книг, а також книг історичних, різних енциклопедій, праці філософів.

Хвилин за десять зайшов Олександр Олександрович, перепросив за запізнення і посміхаючись присів навпроти зі словами: «Готовий до розмови».

Журналіст: Затрималися на роботі, важкий день?

О. Ледида:   (посміхається): Ну не сказав би, що чимось особливий: зустрічі, наради, виїзд на об’єкт, кілька термінових рішень. У зимовий період потрібно бути готовим, щоб люди не відчули якихось незручностей і комфортно могли провести зиму, без ексцесів та побутових неприємностей.

Журналіст: Та й ситуація у країні напевно не дає розслабитися…

О. Ледида:   Суспільство дійсно розбурхане і потрібно знаходити компроміси, щоб вийти з політичної кризи без крові й не дати розвалити державу. Однак є таке відчуття, що хтось намагається навмисно тримати напругу. Відгомін столичних протестів відчувається і в нашій області. Я вже говорив і знову скажу, що готовий прислухатися до будь-якої конструктивної думки. Ми будуємо громадянське суспільство і це добре, що в нас є активісти, які готові брати активну участь у відстоюванні інтересів громади. Але протести повинні бути аргументовані, а не організовані певними політичними силами з метою політичного піару. Я не сприймаю протестів заради протестів, а тим більше, якщо хтось на розбурханні суспільства хоче здобути собі політичні дивіденди.

Журналіст: Вам і справді доволі часто дістається від політичних опонентів, але ви чомусь спокійні.

О. Ледида:   Я взагалі не дуже люблю, коли кажуть про політичних опонентів. Я намагаюся не розділяти людей за політичними ознаками. Давайте працювати і робити разом усе для того, аби закарпатцям жилося краще. От і все. Нещодавно мав зустріч із депутатами Верховної Ради від групи «Закарпаття». До групи входять фактично всі депутати-закарпатці, хоч і належать вони до різних політичних фракцій. Ми обговорили болючі проблеми краю і розглядали шляхи подолання цих проблем. Ніхто не обмовився про якісь політичні протиріччя. І так повинно бути.

Журналіст: Наскільки мені відомо, Віктор Балога та Василь Петьовка не ввійшли до цієї групи…

О. Ледида:   Ну так. І тут, думаю, саме якісь незрозумілі політичні мотиви. Тобто, нардеп Лунченко від «Батьківщини» ввійшов, ще один опозиціонер Валерій Пацкан від УДАРу ввійшов і вони зрозуміли — коли мова йде про те, щоб лобіювати інтереси краю у Верховній Раді, потрібно відкинути політичні амбіції. А дехто цього не зрозумів або просто не хоче розуміти. І це залишається на їхній совісті.

Журналіст: А ви в курсі, що у пресі говорять про вашу відставку?

О. Ледида: А хіба це новина? (з посмішкою). Мене в певній пресі знімають із посади вже три роки. Я чудово усвідомлюю, що моя посада тимчасова, бо вічних голів адміністрації не буває, але наразі, поки я на посаді, то виконую всі покладені на мене функції. І намагаюся виконувати їх якнайкраще. В області є проблеми і їх потрібно вирішувати. Вирішувати відповідально. Поки я на цій посаді, буду робити все для того, щоб Закарпаття стало кращим, а закарпатці стали заможнішими і впевненими в майбутньому. Цим і керуюся у своїй роботі.

Журналіст: 2013-й був дово¬лі складним у соціально-еко¬но¬мічному плані. Нашій області ще якось вдається триматися на плаву? Які визначальні події в нашому краї відбулися 2013 року?

О. Ледида:   Для Закарпаття в 2013-му було багато позитивних подій. Ми активно вводимо реформу в медицині. Подеколи оптимізація проходить болісно, але головним чином ми досягли того, що медичні заклади області забезпечені повністю медикаментами, обладнанням та харчуванням. Із бюджету на медицину в 2013-му виділено понад мільярд гривень. Ми для всієї України стали прикладом того, як потрібно реформувати швидку допомогу, ввівши систему GPS-навігації на автомобілях із відповідним контролем у диспетчерській. На сферу соцзахисту у 2013 році з бюджету виділено майже 1,9 млрд. грн., що на 20 % більше, ніж у 2012 році. Хочу також сказати про дитячі садки. Якщо у 2012-му в нас було трохи більше 45 тисяч місць у дитсадках, то вже у 2013-му на три тисячі більше. Взагалі на освіту у 2013-му з бюджету пішло понад 2,4 млрд. грн., що на 6 % більше, ніж у 2012 році…

…Олександр Олександрович несподівано підвівся, вибачився і комусь зателефонував. Було чути, що щиро вітає когось із ювілеєм. Потім повернувся до столика і сказав: «Перепрошую, але хотів привітати вчительку».

Журналіст: Це ваша вчителька?

О. Ледида:   Та ні, вона мене не вчила, але знаю її дуже добре. Неймовірна людина, дуже палко віддана роботі. От коли діти вчаться у школі, то люблять тих учителів, які їх не дуже «ганяють», але коли стають дорослими, то розуміють, що кращою була та вчителька, яка намагалася дати їм хороші знання і була вимогливою та справедливою. Такі вчителі нам потрібні. Може ви знаєте, але не так давно одна соціологічна служба провела дослідження по всіх школах області і просто порівняла, як випускники склали зовнішнє незалежне оцінювання. Так от: деякі так звані «круті» школи значно поступилися звичайним сільським школам. Все залежить від учителів, їхнього ставлення до роботи. Я розумію, що оплата праці вчителя повинна бути значно вищою, і вірю, що так буде, але вже зараз видно, хто з учителів просто відбуває номер, а хто намагається не зрадити своїй професії. Ми зараз робимо все для того, щоб рівень освіти виріс: модернізуємо класи, закуповуємо комп’ютери, цілі лабораторії, будуємо спортивні майданчики, бо чудово розуміємо, що віддаючи дитину до школи, батьки хочуть, щоб дитина в комфортних умовах набувала сучасних знань. Тобто знань, з якими потім легше буде влаштуватися в сучасному житті. І все. І це є те, що ми повинні робити, щоб прагнення батьків не були марними.

Журналіст: До речі, вчителі зараз, як і більшість бюджетників, опинилися заручниками казначейства, яке затримує виплати зарплат…

О. Ледида:   Це не зовсім так. На сьогодні казначейство справді ще не виплатило в області понад 200 млн. грн. Справа в тому, що бюджет формується не за якусь мить, а є процесом. Гроші поступово надходять і казначейство виплачує борги. Загалом 200 мільйонів із шести бюджетних мільярдів це доволі великий відсоток. Реальна заборгованість по казначейству можлива у 50—60 млн. Ці всі кошти виплачуються в першій декаді 2014 року. Але хочу наголосити, що жодної копійки заборгованості по бюджетах різного рівня в нас немає. Ні по зарплатах, ні по бюджетах, ні по енергоносіях, ні по соціальному захисту. Можливо, є затримка у два-три дні по виплатах, але не більше.

Журналіст: Хочу повернутися до освіти. Свого часу в нашій освіті був високий рівень корупції. Зараз викладачі ще беруть хабарі?

О. Ледида:   Загалом я вважаю корупцію чи не найбільшим злом. І це те зло, з яким ми повинні боротися жорстко. Хіба це нормально, коли люди повинні давати різним чиновникам гроші в конверті за те, що ці ж чиновники повинні виконувати згідно зі своєю посадою? Так, час від часу правоохоронці ще ловлять липких на руку викладачів, але мене найбільше турбує те, що високий рівень корупції в медицині. Про це свідчать дані опитування Закарпатського рейтингового агентства. З приводу корупції я збирав спеціальну нараду і ми накреслили план, як дати раду цьому ганебному явищу. Я вже колись говорив, що не можу змиритися з тим, що хворі люди несуть хабарі лікарям. Коли людина бореться за своє здоров’я або навіть життя, вона перебуває у важкому емоційному стані й готова віддати останнє за те, щоб одужати. І ось деякі так звані лікарі забувають про клятву Гіппократа і беруть із хворих гроші за свої послуги. Це ганебно і я буду з цим боротися, щоб нікому не хотілося спекулювати на здоров’ї закарпатців…

…У Олександра Олександровича задзвонив телефон. Він перепросив, трохи відійшов і вів телефоном доволі емоційну розмову. Було лише чути кілька фраз: «…А ти радився з людьми, ти ходив до людей, знаєш їхню думку? Може, все-таки треба частіше вставати з крісла і йти до людей. Якщо не маєш часу, то я сам приїду і поговорю з ними, а заодно і запитаю, якої вони думки про твою роботу. Все. Будь простішим, працюй із людьми. Привіт родині».

За хвилину губернатор повертається, ще раз вибачається і сідає до столу.

Журналіст: Якісь неприємності?

О. Ледида: Та ні, все добре. Це нормально, коли керівники району радяться у складних ситуаціях, і все ж я вважаю, якщо ти вже представляєш владу в районі, то повинен добре знати, які там проблеми, які можуть виникнути ситуації, як їх краще вирішити. Просто потрібно більше працювати з людьми. Адже цілком зрозуміло, що кожна людина хоче жити комфортно, щоб була робота, щоб була ясність із майном та земельною ділянкою, щоб можна було їздити по хорошій дорозі, щоб у школі було тепло, а в лікарні вистачало медикаментів. Це все нормально і це законні потреби. І якщо щось не так, то не бійся говорити з людьми, а навпаки, вийди до них, скажи, що ось така ситуація з бюджетом, що ми з вашими обранцями вирішили спочатку відлагодити дах на лікарні, а потім залатати дорогу до школи, або що там ще. Люди ж усе зрозуміють, а деякі чиновники ігнорують людей і з крісел своїх не вилазять, то як люди повинні до них ставитися?

Журналіст: То ви відчуваєте проблеми з кадрами?

О. Ледида: А ви думаєте, що хороших фахівців багато? Можливо, я занадто вимогливий, але все-таки хочу, щоб кожен відповідав за свою роботу і виконував її якнайякісніше. Я маю значний управлінський досвід і навчився розбиратися в людях. З першого погляду можу визначити, чи хтось дійсно працює або просто замилює очі. Цілком зрозуміло, що без міцної монолітної команди нічого не вийде, бо наодинці зі всіма проблемами не впораєшся, тому формую команду однодумців, команду з тих, на кого можна опертися у важку хвилину, кому можна довіряти на всі сто відсотків. І тоді від нашої роботи видно позитивний результат.

Журналіст: Ви згадали про дороги. Все так погано з ними?

О. Ледида: Чому ж? У проекті бюджету на 2014 рік на ремонт доріг передбачається сума майже у 3 рази більша, ніж у попередні роки, і якщо такі кошти буде виділено, то про проблеми з ремонтом доріг ми просто забудемо. Як відомо, у 2014-му збільшується кількість доріг, які передаються обласній владі, і зменшується кількість доріг, які залишає за собою Укравтодор. Тепер ми чітко будемо знати, куди йдуть кошти, виділені на будівництво та ремонт доріг. Я усвідомлюю, що без хороших доріг розбудовувати туристично-рекреаційну інфраструктуру просто неможливо. Та й узагалі, дороги повинні буди якісними і крапка.

Журналіст: До речі, в Ужгороді за сприяння обласної влади доволі якісно було зроблено ремонт вулиці Минайської. Чому така увага до Ужгорода?

О. Ледида: А ви пригадайте історію співпраці обласної влади та влади Ужгорода за роки незалежності. Майже ніякою спів¬праці, а постійні протистояння. А хто виграв від цих протистоянь обласної влади і Ужгорода? Кому від цього стало краще? Я усвідомлюю, що Ужгород є адміністративним центром. Тут перебувають усі центральні державні установи області, тут вирішуються всі питання, важливі для краю, тому Ужгород заслуговує на те, щоб йому приділяти належну увагу. Окрім Минайської область допомогла обласному центру ще багатьма крупними проектами. Ми розуміємо, що міській владі важко самотужки вирішувати всі питання в місті, тому намагаємося допомагати. Але в той же час ми вимагаємо від влади міста також належно виконувати свої обов’язки…

Раптом до кімнати забіг онук Олександра Олександровича і просто завис у діда на шиї. Керівник краю з суворого голови адміністрації відразу перетворився на лагідного і люблячого діда. Я зрозуміла, що час закінчувати інтерв’ю, бо родина для цієї людини — це святе. Наостанок лише попросила щось побажати закарпатцям у новому році.

«Я вірю, що 2014 рік буде щасливим для земляків. Бажаю закарпатцям міцного здоров’я, родинного затишку, покращення добробуту. Нехай хвороби та біда минають оселі наших краян, а частими гостями будуть лише удача та радість. Миру і Божої ласки нам усім!» — сказав Олександр Олександрович.

Наталія Каралкіна