Організація виборів Петра Порошенка висвітила слабкі місця найбільш вірогідного переможця президентських перегонів. Уже сьогодні видно проблеми, з якими він зіштовхнеться в разі обрання на посаду керівника держави.

Перше — Порошенко не має своєї команди, через що змушений спиратися на ситуативних союзників, які часто є представниками минулої влади, автоматично стаючи заручником чужих апетитів.

У такий спосіб Порошенко оточує себе людьми сумнівних моральних якостей — замість того, щоб зробити ставку на молодь або незаплямованих лідерів, що постали протягом революційних подій останніх місяців.

Друге — Порошенко надовго пов’язаний політичним альянсом із Віталієм Кличком, який є вікном впливу групи Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна.

Навіть якщо сам Порошенко не матиме жодних зобов’язань перед оголошеним у міжнародний розшук олігархом, стосунки Кличка з угрупованням «РосУкрЕнерго» неминуче впливатимуть на політичну поведінку Порошенка з огляду на розбудову ними політичного альянсу на паритетних засадах.

Третє — Порошенко за фактом не має власної партії, а «Солідарність» є лише брендом без наповнення. Відповідно, рейтинги цієї партії не мають під собою реальної основи та є ситуативним перетоком виборців в умовах кардинального перерозподілу виборчого поля.

Четверте — партія Порошенка побудована за принципом бізнес-корпорації, куди входять його ділові партнери та підлеглі, прізвища яких нічого не скажуть громаді, але які будуть вірою та правдою служити своєму начальникові-акціонерові.

Такий принцип стосунків у команді наслідує звичаї, що панували у Віктора Януковича, та породжує ризики авторитаризму. У політичній структурі Порошенка, яка будується за вождистським типом, відсутні будь-які механізми внутрішнього стримування та політичної конкуренції.

Штаб УДАРу по виборах мера столиці та Київради очолює депутат від партії Кличка Павло Рябікін, у минулому один із ключових діячів у газовому бізнесі групи «Інтергаз», яку в 1990-х створили Ігор Бакай, Ігор Шаров, Олександр Абдуллін. Тому, коли в 2000 році Рябікін вперше став народним депутатом, він вступив до інтергазівської групи «Відродження України», яку очолював некоронований директор парламенту Олександр Волков.

Останнім часом Рябікін був відомий як співвласник розважального комплексу «Маячок» на узбережжі Дніпра, де паркують свої катери багато представників київської політичної еліти. За словами джерел в оточенні Дмитра Фірташа, кілька років тому його структури стали співвласниками «Маячка», підтверджуючи ще раз вплив газової групи на Кличка.

Штаб Рябікіна розташований біля Києво-Печерської Лаври, а в його приміщеннях неодноразово бачили колишнього депутата-«регіонала» і близького соратника Леоніда Черновецького Вадима Столара, який має стійку репутацію столичного «рєшали». Столар на минулих парламентських виборах балотувався на Оболоні за підтримки Сергія Льовочкіна, але програв Олександрові Бригинцю.

Ще одне підтвердження впливу екс-глави Адміністрації Президента на вибори УДАРу в Києві — це участь у кампанії Віктора Котигоренка — члена політтехнологічної групи покійного нині соратника Льовочкіна Юрія Левенця. Як розповідають обізнані люди, раніше Котигоренко займався у Києві Партією регіонів та Олександром Поповим і перейшов під УДАР разом зі всією польовою структурою — агітаторами, спостерігачами, членами комісій тощо.

Неформально президентський штаб Порошенка у Києві очолює Сергій Березенко, депутат Київради за списком блоку Черновецького та учасник «молодої команди» «Льоні-Космоса». Саме з цим прізвищем пов’язують негласну підтримку з боку Порошенка людей колишнього не дуже адекватного мера.

ОСОБИСТА КВОТА ПОРОШЕНКА

На виборах до Київради Порошенко та Кличко на паритетних засадах сформували список, який виступає під єдиним брендом УДАР.

Зараз УДАР є фаворитом нинішніх виборів до Київради. Згідно з дослідженням, проведеним Соціологічним центром при Педагогічному університеті імені Драгоманова, їхній рейтинг на початок травня становив 38,8 відсотка. За списками буде сформовано половину Київради, загальна чисельність якої становить 120 депутатів. Відповідно, нинішній рейтинг УДАРу дозволяє їм розраховувати щонайменше на 25—30 прохідних місць за списком.

Однак спосіб формування списку УДАРу, який представляє в Києві двох найрейтинговіших політиків, справляє гнітюче враження.

Це відбувалося без жодних попередніх публічних обговорень. Прохідні місця ділилися у тиші кабінетів, а велика кількість прізвищ вам нічого не скаже, окрім приналежності до того чи іншого клану чи партійного ядра.

Перша п’ятірка списку УДАРу — політична, це впізнавані прізвища та депутати Київради, які були визначені штабом Кличка: сам боксер-чемпіон, депутат міської ради Андрій Странніков, телеведуча Рена Назарова, юрист-депутат Київради Олексій Резніков і ще один депутат Олександр Клюс.

Перша людина Порошенка в списку УДАРу — шостий номер Павло Тарасюк, який представлений як виконавчий директор Громадської організації «Союз сприяння розвитку реклами на транспорті». Засновником цієї структури є Павло Матвієнко, син згаданого Анатолія Матвієнка. Тарасюк принаймні донедавна працював прес-секретарем старшого Матвієнка, зараз він — член політради партії «Солідарність». Восьмого номера списку Геннадія Ільїна сайт «Тема» називає колишнім керівником охорони Петра Порошенка. За словами джерел, це людина з оточення першого віце-прем’єра Віталія Яреми.

11-ту позицію в списку УДАРу обіймає Ігор Кононенко — головний куратор від Порошенка виборів до київських органів влади. Кононенко є депутатом чинної Київради, він обрався також за списком блоку Черновецького, відповідно він голосував за всі одіозні рішення, які продукувала корупційна машина «Льоні-Космосу».

Сам Черновецький, до слова, працюючи народним депутатом, був близьким до Порошенка і разом із ним створював Партію регіонів — Порошенко ввійшов до числа пайовиків як власник бренда «Солідарність», а Черновецький — як лідер партії «За красиву Україну».

На сайті Київради Кононенко вказаний як голова наглядової ради ВАТ «Київське автотранспортне підприємство — 2240». Насправді він одна з ключових осіб у бізнес-імперії Порошенка, з яким він дружить, починаючи з часів служби в армії.

Особиста лояльність є однією з ключових вимог Порошенка, який віддає перевагу своїм підлеглим, а не лідерам громадської думки при формуванні списку.

Так, на 27-му місці УДАРу до Київради балотується Олена Матузко — піар-директор його 5 каналу, на 37-му — Юрій Буглак, головний юридичний радник корпорації «Рошен».

Також показовий кандидат на 19-му місці в списку — це молодший брат чинного нардепа Олександра Бригинця Павло Бригинець (освіта — середня). Старший також обрався до Верховної Ради за мажоритаркою на Оболоні, використовуючи фінансову лояльність Порошенка.

Кілька місць у списку отримав Юрій Луценко, який підтримав Порошенка, і дружина якого стала довіреною особою Порошенка на виборах президента. За квотою екс-міністра внутрішніх справ балотується Ігор Піковський — висуванець так званої «лужниковської групи» російських бізнесменів, до якої входять представник Путіна по зв’язках із організаціями співвітчизників за кордоном Олександр Бабаков та авторитет Михайло Воєводін. В Україні цей клан володіє готелями «Прем’єр-палац», «Ореанда» та «Русь», а також низкою обленерго, а їхнім представником є давній соратник Луценка, а нині помічник Кличка у Верховній Раді Кирило Куликов.

На 26-му місці в списку до Київради — Володимир Каретко, близький до «любого друга» Олександра Третьякова, який був спонсором Юрія Луценка протягом останніх років. За протекцією Третьякова після помаранчевої революції Каретко очолював національну акціонерну компанію «Надра України».

ЗЕЛЕНЕ СВІТЛО ЛЮДЯМ ЧЕРНОВЕЦЬКОГО

Найжахливіше в цій ситуації є те, що Порошенківсько-Кличківський УДАР став квитком для проходження до Київради людей Черновецького.

Вони не наважилися прямо висунути одну з найбільш одіозних соратниць «космічного» мера Аллу Шлапак, але створили їй сприятливі умови. Так, «Українська правда» вже писала про те, як УДАР виставив за округом № 35 проти Шлапак технічного кандидата Оксану Подколзіну, яка є однокурсницею самої Шлапак і пов’язана з іншим соратником Черновецького Олександром Супруненком.

Але це ще не межа. УДАР висунув у окрузі № 36 Михайла Терентьєва — офіційного спостерігача від Алли Шлапак на минулих парламентських виборах, а нині — її заступника у партії «Соціальна справедливість».

За округом № 52 від УДАРу балотується Андрій Андреєв, який на парламентських виборах 2012 року працював на Шлапак як керівник її приймальні та публічно називав соратницю Черновецького «людиною, яку взяв собі за взірець».

Це непоодинокий приклад, коли Порошенко виставляє проти соратників Черновецького слабких кандидатів.

Так, на троєщинському окрузі № 16 балотується Віктор Грушко з блоку Черновецького. Проти нього УДАР спрямував нікому не відомого Юрія Братищенка. Єдина згадка про нього в Інтернеті — на президентських виборах 2010 року він був членом однієї з київських виборчих комісій від технічного кандидата Януковича Василя Противсіха. А згодом Братищенко став представляти у цій комісії... самого Януковича.

Аналогічна ситуація — на окрузі № 31. Тут балотується колишній нардеп і один із так званих «касирів» Черновецького Вадим Столар. Аби не заважати його перемозі, УДАР виставив на округ нікому невідому Ольгу Люльчак.

А за округом № 24 УДАР висунув Віталія Даниленка — активного учасника парламентської кампанії Олеся Довгого в 2012 році.

Ще одна дивна особа посіла прохідне 18-те місце в списку УДАРу — Михайло Макаренко, головний лікар пологового будинку № 5. Він — чинний депутат Київської обласної ради... від Партії регіонів. За часів Черновецького Макаренко був зав’язаний на Ірену Кільчицьку, ще одну одіозну діячку «космічної команди», яка зараз балотується до Київради за округом № 37. Тепер патронеса і куратор гінекологів від Черновецького знову можуть зібратися під одним дахом нової Київради.

У партії Кличка відхрещуються від людей, пов’язаних з Черновецьким — усі вони потрапили до списку за квотою Порошенка, наполягають в УДАРі. Більше того, депутат від
УДАРу Віктор Чумак особисто блокував балотування під брендом Кличка депутата Київради від блоку Черновецького Михайла Яковчука і керівника приймальні Олеся Довгого Олексія Новікова, які зрештою пішли на вибори, але самовисуванцями.

У київському штабі Порошенка наявність осіб із команди Черновецького прокоментували, немов нічого особливого не сталося: «Київський список формувався на підставі списків обох сил — УДАРу та «Солідарності». Бралися люди, які підпадали під критерій нове обличчя та досвід роботи. Ми впевнені, що ці люди достойно представлятимуть громаду Києва і чесно служитимуть киянам».

Окрім Луценка та Черновецького, Порошенко допомагає людям Володимира Литвина, з яким його пов’язує багаторічна дружба.

Так, за округом № 57 у Києві УДАР висунув керівника районної організації Народної партії Юрія Миколаєнка, пов’язаного з нардепами Пилипишиним та Мошенським. А в окрузі № 8 від УДАРу балотується інший литвинівець Сергій Костюк.

ФАНТОМ «СОЛІДАРНОСТІ»

Будучи політиком із 14 річним досвідом, Порошенко не створив розгалуженої структури, тому змушений спиратися на дискредитовані кадри своїх нинішніх попутників.

Приміром, непоодинокі випадки, коли на президентських перегонах членами виборчих комісій за його квотою ідуть колишні «регіонали», яких йому рекомендують соратники на центральному рівні, як, наприклад, «регіонал» Андрій Деркач дав Порошенку людей у Сумській області, які на парламентських виборах працювали на Партію регіонів (у 161-му окрузі — Ніна Каштальян).

Або в Кіровоградській області на Порошенка в тервиборчкомах працюють люди, які на минулих виборах були висуванцями від Януковича (у 101-му окрузі — Людмила Отян, у 103-му — Сергій Коцар).

Аналогічна ситуація з керівниками штабів. Не виростивши своїх людей, Порошенко спирається на місцеві еліти. Його донецький штаб очолює Артур Герасимов — вихованець одіозного бізнесмена з гнізда Пшонки Сергія Шахова, а на Закарпатті штабом керує середній із братів Балог.

Сама партія Порошенка «Солідарність» є не більше, ніж міфом. Як такої, її не існує. Немає сайта, невідомі телефони або адреси, за якими звертатися, аби стати членами «Солідарності». Сама назва іде корінням до лейбористських рухів — і це ще одна невідповідність між формою та змістом, адже Порошенко декларує консервативні підходи в політиці, а в числі своїх кумирів називає Маргарет Тетчер та Рональда Рейгана.

Формальним керівником партії є депутат-підлеглий Порошенка Юрій Стець, який, будучи генпродюсером «5 Каналу», суміщає посаду з мандатом нардепа. Коли автор цих рядків звернувся до Стеця, він не зміг озвучити юридичну адресу партії «Солідарність», а фактичною назвав квартиру в одному з житлових будинків Печерського району, яка належить Порошенку та часом використовується ним як приватний офіс.

Зателефонувавши за кількома номерами, Стець нарешті сказав, що партія зареєстрована «десь на вулиці Електриків». Ми спрощуємо це завдання для партійного керівника — «Солідарність» прописана на Електриків, будинок 29-А. Це — юридична адреса численних підприємств Порошенка на Рибальському півострові. Мікрорайон фактично керується Порошенком відтоді, як він придбав розташований тут завод «Ленінська кузня».

Ще одним доказом того, що за «Солідарністю» немає нічого, окрім обгортки, є події, коли в передостанній день минулого року партію ліквідували через відсутність звітності. Джерела в оточенні Порошенка називають причиною цього помсту з боку Януковича. Але, як би там не було, Порошенко оперативно придбав нову структуру, яка тепер називається трохи інакше — партія «Всеукраїнське об’єднання «Солідарність». Щоправда, станом на сьогодні у Державному реєстрі політичних партій немає жодної з них — ні старої, ні нової.

Власне, лідером цього «Всеукраїнського об’єднання «Солідарність» є Юрій Стець, який, втім, не спромігся назвати прізвища членів політради партії. Також він не міг згадати ім’я керівника київського осередку партії, а в столичній області, за словами Стеця, взагалі немає партійної організації. Це при тому, що в численних дослідженнях, коли до анкети включають назву «Солідарність» разом із прізвищем Порошенка, вона стає лідером громадської думки.

На прохання Юрія Стеця, «Українська правда» направила йому на Facebook запит щодо чисельності партії «Солідарність», а також її політичної програми, але жодної відповіді не отримала.

Усе це свідчить про створення політичної надбудови для Порошенка буквально з коліс, коли стрімке зростання його рейтингу стало сюрпризом не лише для громадян, а й для самого політика.

Ще рік тому він не дуже успішно намагався стати єдиним кандидатом від опозиції на виборах мера Києва, а сьогодні вже є фаворитом виборів президента.

Втеча Януковича та дискредитація лідерів трьох опозиційних сил призвела до перетоку електроральних симпатій до Порошенка. Але це явище, яке має стихійний характер, несе в собі букет ризиків. Починаючи з нарощування партії за рахунок пристосуванців та перебіжчиків і закінчуючи тим, що сам Порошенко може стати заручником свого рейтингу, коли він у гонитві за утриманням стабільно високого показника буде змушений відмовитися від партійної конкуренції та непопулярних реформ.

Сергій Лещенко, УП, http://www.pravda.com.ua/
articles/2014/05/16/7025568/