Питання реконструкції площі Народної досі залишається одним із найобговорюваніших питань у закарпатському політикумі, медіумі та серед активістів. Очевидними є спекуляції, які бачать самі ужгородці. До редакції «РІО» надійшов лист від ужгородського крає­знавця Костянтина Писанця, який чітко викладає свою позицію щодо проекту площі Народної та, вочевидь, таки штучно загостреного конфлікту навколо неї. Подаємо дослівно.


«Дорогі краяни та ужгородці! Сьогоднішні події навколо площі Народної в Ужгороді нагадують фарс — трагічну комедію політичного стилю. Ось така «абракадабра» на пустому місці. У одному з номерів новинки «НЗ», №№ 63-64 від 8 червня 2013 р., я писав про необхідність реконструкції площі Народної в обласному центрі, аргументуючи доцільністю повернути хоча би вигляд, який вона мала у 60—80-ті роки, до часу плюндрування площі «меценатами від мистецтва», тобто тими, які сьогодні підбурюють людей до протистояння та порушення порядку в місті. Чому деякі молодики від певних політичних партій, далекі від знань теорій мистецтва містобудування, дозволяють собі нав’язувати свої погляди щодо реконструкції площі, чи потрібно або не потрібно її відновлювати? Фізично перешкоджають виконанню робіт. Що за вакханалія? Хто стоїть за цим бешкетуванням? Суди переповнені справами притягнутих за адмінпорушення. Натовп «правозахисників» бігає міськрайонним судом, тележурналісти з софітами ловлять суддів, які не можуть працювати в нормальних умовах, залякують їх у Інтернеті. Хотілось би побачити дії поліцейських в найдемократичнішій країні світі США в цій ситуації. Гадаю, дії американських правоохоронців були би більш активними і це було б доцільним. Чого прагнуть «правозахисники»? До чого тут   «правозахист»? Що хочуть захищати? Наші бажання реконструювати площу Народну? Хто є такими «правозахисниками» в цьому разі? Естети, фахівці в садово-парковій архітектурі? І чи взагалі вони мають вищу освіту?

Дорогі друзі закарпатці! Нас втягують у політичні ігрища люди з-за меж нашої області та, на жаль, деякі наші земляки, які рвуться до влади. Ми всі маємо протистояти цим «активістам», яким байдуже, яка наша площа Народна була в минулому та яка буде в майбутньому. Головне — відпрацювати свої «30 срібних». Ми маємо сказати «ні» всім «гомініс еректус», які ходять на двох кінцівках, але не в змозі мислити поза межами політичної заангажованості та цілеспрямованості.

Що наразі робити? На мою думку, притягнення за адмінпорушення нічого не дає. Політизовані журналісти отримають тільки матеріали для паплюження влади, відсутності свободи... Можливо, нам краще піти іншим шляхом і зібрати, з одного боку, конкретно всіх активістів, яким   висунуті адмінпорушення, та захисників реконструкції площі Народної, з іншого боку. Відтак провести дебати за «круглим столом» у телестудії або в одному з прес-центрів області. Це дало би можливість показати суспільству області, які є докази як з одного боку, так і з іншого. Нехай наші люди послухають відкриті аргументи обох сторін. Маю на увазі послухати якраз тих «активістів», проти яких порушують справи про адмінпорушення, а не тих, які стоять за їхніми спинами та яких ми вже наслухалися, як і їх аргументацію, яка не має ніякого відношення до розуміння необхідності реконструкції площі Народної.

Щодо мене, то я бачив ескіз проекту площі й він мені сподобався. Скромно, не завантажено, естетично продумано і раціонально поєднується з зеленими кущовими насадженнями прилеглих вулиць. Маю тільки два зауваження. Лавиці не повинні бути   химерними, але і не «простяцькими», у стилі «бруталізму», як на якійсь заміській автобусній зупинці, та ОБОВ’ЯЗКОВО мають бути зі «спинками», щоб було можна зручно посидіти та помилуватися краєвидом.   Також мені не до вподоби три флагштоки посередині, з краю площі. Прапори нашої держави та області — це наша святиня, але в цьому випадку вони там не на своєму місці. Можливо, їх перенесення ближче до адміністративного будинку було би доцільнішим.

Примітка: У разі проведення «круглого столу» з «активістами-противниками» реконструкції площі Народної в Ужгороді хотілося би взяти в ньому участь на боці захисників ідеї реконструкції.

Костянтин Писанець»

* «Гомініс еректус» — це антропологічний термін у історії розвитку людини й означає він «людей, що ходять на двох кінцівках», але це ще не «гомо сапіенс» («людина розумна») і тим паче не «гомо сапіенс, сапіенс, сапіенс», до якого належить нинішній тип людини — людини мислячої. «Гомініс» — множина від «гомо» (людина) в однині.