Про що пишуть наші читачі?

Активність читачів — свідчення того, що є певна віра у справедливість. Пропонуємо вам нову добірку листів.

МОЛОДА ЛЮДИНА — ЖЕРТВА ДТП ТА НАШОГО ПРАВОСУДДЯ

Свого часу ми писали про ДТП на Тячівщині. Нагадаємо, у серпні 2008 року в смт Дубове Тячівського району трапилася автопригода, що мала сумні наслідки. Тоді зіткнулися ВАЗ-2107 та мікроавтобус «Форд-Транзит» — одна людина загинула, троє чоловік дістали травми (всі пасажири ВАЗу). Відзначимо, всі постраждалі з автівки були абсолютно тверезими, чого не сказати про водія мікроавтобуса. Та парадокс у тому, що тоді винуватцем пригоди суд визнав чомусь не водія мікроавтобуса, котрий, перебуваючи у нетверезому стані, виїхав на зустрічну смугу, що й стало причиною аварії, а іншого, котрий таким чином став жертвою і пригоди, і нашого правосуддя. За свідченням очевидців, водій ВАЗу І. Бичок одразу після того, як автівку відкинуло на протилежне узбіччя, був при тямі й просив про допомогу його пасажирам. Водій же мікроавтобуса був настільки п’яним, що навіть не усвідомлював того, що сталося. Слідчим СВ Тячівського РВ УМВС щодо І. Бичка була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яку направили до Тячівського районного суду для розгляду по суті. Про перебіг подій нам писав батько водія ВАЗу. Він надіслав нам чергового листа з вироком суду та матеріали щодо подальшого перебігу справи.

«Вироком Тячівського райсуду від 29.07.11 засуджено до 4,5 року ув’язнення невинного водія Івана Бичка. Внаслідок внесених неправдивих відомостей до протоколів ОМП і допиту підозрюваного були штучно створені докази його вини. Також експерти неправдиво склали висновки транспортно-трасологічної експертизи», — писав у своєму листі пан Бичок. Згодом вирок було скасовано.

Натомість 23 грудня 2011 року Тячівський районний суд (після того, як було скасовано попередній вирок, винесений Іванові Бичку, і повернення справи на новий розгляд) доручив слідчому повторно провести відтворення ДТП та здійснити заміри на місці ДТП (позаяк в ухвалі Апеляційного суду вказано на фальсифікацію, якої допустився слідчий В. В. Поковба при проведенні досудового слідства). Вказані слідчі дії суд першої інстанції доручив (згідно зі ст. 315 КПК) провести за обов’язкової участі підсудного, його захисника та іншого учасника ДТП — М. І. Фери, водія мікроавтобуса. За словами батька Івана Бичка, вказані дії проведено без участі підсудного. Ба, більше, після проведення цих дій 1 лютого 2012 року цю кримінальну справу направили до Львівського НДІ для проведення транспортно-трасологічної експертизи (повторної), що може призвести до того, що їхні висновки можуть бути неправильними через те, що їм надали неправдиві вихідні дані.

«Крім того, всі троє потерпілих у справі відкликали цивільні позови проти Івана Бичка і подали до суду заяви, що жодних матеріальних і моральних претензій до нього не мають. Попри це Іван Бичок і надалі перебуває в Ужгородському СІЗО. З 23 грудня не було жодного судового засідання, хоча ми, батьки підсудного, просили суд призначити засідання про зменшення суми застави (23 грудня вона становила 130 тисяч гривень)», — пише у листі батько.

Водночас судове засідання і не може бути призначене, бо матеріали справи передані до Львівського НДІ. Адвокат підсудного Іван Івашкович повідомив, що висновків експертів слід чекати приблизно за рік.

«Звідси випливає: якщо в мене нема 130 тисяч гривень для внесення застави і звільнення з-під варти мого сина, то ще рік його триматимуть в Ужгородському СІЗО. А він там уже 15 місяців, і провину його не доведено. Так само несправедливо: якщо у потерпілих по справі нема жодних претензій до підсудного, то сума 130 тисяч гривень є безпідставною і необгрунтовано високою», — у розпачі пише І. А. Бичок.

ЯК ПОВЕРНУТИ ВКЛАДИ З ОЩАДБАНКУ СРСР?

Наш читач Андрій Сойко, голова Закарпатської обласної Спілки ошуканих вкладників СРСР, побував у Києві на Першому Всеукраїнському з’їзді споживачів фінансових послуг. І звідти він привіз досвід, який, віримо, може зацікавити принаймні можновладців.

«Важливою і болісною темою залишається питання повернення вкладів українців із Ощадбанку СРСР. Адже це кричуща несправедливість, коли люди працювали все життя і заощаджували на майбутнє, а ці накопичені кошти в одну мить просто зникли! В Кабміні зараз розробляють механізм повернення вкладів СРСР. 13 квітня 2011 року з цього питання відбулися пленарні слухання у Верховній Раді. Зокрема, висунута пропозиція уже в поточному році передбачає виплатити з держбюджету 3 мільярди гривень. Насправді таких коштів держбюджет не передбачає і виглядає це швидше передвиборною маніпуляцією. Зате на утримання президента, Верховної Ради, прокуратури, силових структур гроші знайшлися і чималі», — йдеться у листі.

Пан Сойко зазначає, за яких умов країна могла би повернути вклади людям. «Як альтернативу можна би було запропонувати реалістичніші варіанти: по-перше, частину коштів перевести на медичне страхування, особливо для людей похилого віку; По-друге, розмістити ці кошти як цінні папери у фондах недержавного пенсійного страхування. Відтак пенсіонери могли би сьогодні користуватися певними дивідендами», — акцентує читач. Є чудовий приклад, коли у деяких країнах колишнього СРСР при приватизації державного майна 10 відсотків направляли на повернення вкладів, адже це майно набуте за існування СРСР.

«УРКАїна»...

Постійний читач онлайн-вер¬сії газети «РІО» (www.rionews.com.ua) Юрій Петранівський із Дрогобича Львівської області написав до нас листа. Звісно, працівникам редакції приємно читати такі слова пана Юрія: «Дивлюся «РІО» по Інтернету. Навіть мене час від часу друкуєте... Пишу завжди так, як думаю», — йдеться у листі. А загалом цікавить пана Юрія тематика політична, відтак написав свої коментарі й нам. «Україна котиться до УРКАїни (урка — жаргонізм, означає — злодій, бандит; урка живе за жорстокими злодійськими законами, які, на відміну від державних, порушувати забороняється — Ред.). Тільки відстріл «злодіїв у законі» може привести до порядку і належного життя народу. Такого президента ще світ не бачив, — пише пан Юрій. — Ті всі «опозиціонери» не вартують ламаного гроша — кожен думає лише про себе. Тому і сидить Тимошенко, Луценко, Іващенко... і сидітимуть, бо ті всі їхні однопартійці нічого не варті».

НЕБЕЗПЕЧНИЙ ТУАЛЕТ — У ШКОЛІ СЕЛА ЯБЛУНІВКА

Батьківський комітет Яблунівської школи став у опозицію до дирекції. Зокрема, звинувачують директора школи Катерину Монич, яка, за словами батьків школярів, «ставиться до своєї роботи, як до чогось обтяжливого й нецікавого». Вони стверджують, що директорка не виконує свої обов’язки. Батьки вважають, що у школі бедлам із розкладом занять, а також із педагогічним складом.

А ще в школі проблема з убиральнею. Чи то з її відсутністю... Власне, туалет є візиткою будь-якого закладу. «ТУАЛЕТ знаходиться за 250 метрів від навчального корпусу й складається з ями з водою завбільшки 10х3х2 м, над якою саме й височить будівля, фундамент якої вже розвалюється, поділена на 4 сектори, в яких замість унітазів є 5 отворів у бетонній підлозі, у які дітям дуже легко провалитися. Вже давно ні для кого в селі не секрет, що вчителі та вихователі молодших класів не відпускають учнів у туалет самих», — пише в електронному листі до редакції Вікторія Попович.

Вони ж додають, що вбиральня має бути внутрішньою, а не зовнішньою. Питання туалету в яблунівській школі висить у повітрі вже кілька років, розглядали його і у міському депутатському корпусі.

«Чому наша директорка не може добитися виділення коштів на впорядкування шкільного туалету? Нам здається, що вони не те що не можуть, а не хочуть...», — пишуть обурені батьки.

ЗАСВОЮВАТИ ЗНАННЯ ПРИ «-5»

Уже звично, що в УжНУ та бібліотеках доводиться потерпати від холоду, умов, за яких нестерпно навчатися. Вже 4 роки бібліотека (відділ іноземної літератури на вулиці Цегольнянській) в Ужгороді нагадує своєрідну Якутію. Тут працівники трудяться при температурі від 0 до -5 градусів. Теплопостачання цілком відсутнє. В екстремальних умовах не тільки бібліотекарі й користувачі, а й книгам «непереливки», фонди можуть просто зникнути. До слова, почалося це все після переходу на автономне опалення індивідуального сектора на вулиці Цегольнянській. Таку ситуацію описує нам у листі читач Валерій Кобеляцький.

«Відділ іноземної літератури — це скарбниця світової духовної національної культури , яка під впливом температурних факторів знищується. Фонди можуть загинути. Через газету «РІО» від імені своїх колег звертаюся до всіх співробітників УжНУ, до всіх викладачів факультету романо-германської філології. Особливо — до представників ректорату УжНУ, до всіх проректорів», — звертається у своєму листі бібліотекар. Крім того, він просить журналістів телеканалу «Тиса-1» завітати до бібліотечного відділу й відзняти умови роботи бібліотекарів та відві¬дувачів.

СУСІД ЗАТОПЛЮЄ ДВІР ПЕНСІОНЕРА

До редакції «РІО» звернувся мешканець с. В. Геївці Вільгельм Балла, який поскаржився, що його садиба — двір, колодязь, будинок — вже сім днів «плаває» у воді й таке трапляється п’ять-шість разів на рік через нечищений канал, що під містком у його сусіда. Чоловік звертався до сільради с. В. Геївці, де йому сказали, що коштів на чищення каналу сільрада не має. В обласній санепідемстанції, куди чоловік звернувся з відчаю (адже тільки його зусиль у боротьбі з підтопленнями замало, треба, щоб канал також чистили й сусіди), йому порадили звернутися у райсанепідемстанцію м. Чоп. Ось немолодий чоловік і змушений кидатися в «митарства» за пошуками підтримки.

Отож допоки пенсіонер шукає, що робити з захаращеним каналом, під загрозою підтоплення десяток сусідніх дворів і ніхто з селян не може знайти управу на сусіда-правоохоронця, який відмовляється прочистити канал.

Листи оглядала Евеліна Гурницька