У червні 2011 року Ужгородською міською радою з метою забезпечення законних підстав володіння землею під входами та добудовами приміщень міста прийнято Тимчасовий порядок про укладення договорів сервітуту. Але наскільки реально отримати такий сервітут у м. Ужгороді, наскільки законна така схема виділення землі та чи сприяє вона підприємницькій ініціативі в місті?

Як в Ужгороді підтримують підприємців
Спробуємо відповісти на це на прикладі реконструкції приміщення по вул Гойди, 28 під магазин, яка триває вже рік. Після того, як у жовтні 2011 року на ім’я міського голови власник приміщення подав заяву з проханням погодити реконструкцію приміщення по вул. Гойди під магазин, через 3 місяці, тобто з порушенням усіх встановлених термінів, своїм рішенням № 3 виконком нарешті погодив таку реконструкцію, однак без окремого входу.

Оскільки це буде створювати незручності для мешканців під’їзду, власник приміщення звернувся до виконкому з проханням внести зміни до рішення і погодити облаштування входу й одночасно подав заяву з необхідними документами на укладання земельного сервітуту площею 6 кв. метрів під майбутнім входом. Піврічне листування з місцевою владою завершилося тим, що земельна комісія рекомендувала міській раді надати земельний сервітут і питання включили до проекту рішення. Однак перед черговою сесією міської ради 24.05.2012 стало відомо, що питання буде зняте, мовляв, «просто так» такі питання не вирішуються…

Слід додати, що по вул. Гойди, 28 уже тривалий час функціонують офісні приміщення й кафе, тому влаштування входу в магазин не порушує фасадної цілісності будинку й інтересів інших мешканців, а необхідні документи для встановлення сервітутного користування відповідно до пп. 6.5.1—6.5.8 положення до міської ради подані. На сесії міської ради сервітут не надали, а заперечила проти цього сама ж земельна комісія, яка місяцем раніше рекомендувала укласти договір сервітуту.

Що ж змусило її змінити своє рішення? До міської ради було подано низку інформаційних запитів із цього приводу. Листом від 13.06.2012 виконком повідомив, що «комісії зробили критичні зауваження щодо направлення даного питання на доопрацювання без нормативного обгрунтування». Можливо, постійні комісії Ужгородської міської ради не знайомі з принципом, закріпленим у ст. 19 Конституції України, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Чому ж органи міської ради порушили ст. 40 Конституції, яка зобов’язує органи місцевого самоврядування розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом термін?

Та що казати про Конституцію, коли міська влада не дотримується навіть базового Закону України «Про місцеве самоврядування»? Так, у ст. 32 регламенту Ужгородської міської ради на порушення ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачені безмежні можливості для зловживань. Зокрема, цією статтею регламенту постійні комісії міської ради наділені правами подавати пропозиції та зауваження до проектів рішень міської ради. При цьому, відповідно до ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування», постійні комісії діють лише у формі висновків і рекомендацій. Таким чином, на будь-яке рішення міської ради постійна комісія може подати якісь критичні зауваження навіть без нормативного обгрунтування, приміром, «заявник не є поки що нашим другом і тому не заслуговує на земельний сервітут» тощо. І таке критичне зауваження буде підставою для відмови Ужгородською міською радою в задоволенні законних прав заявника. І тривати це може безкінечно.

«Корупцію необхідно виривати з корінням»...
До відома, троє з семи членів постійної комісії з раціонального використання земельних ресурсів Ужгородської міської ради є депутатами від міської організації «ЄЦ» (Доктор, Травіна, Шевчук). Керівником «ЄЦ» у м. Ужгороді є Трикур, який обіймає посаду першого заступника міського голови. Коли ж до нього звернувся власник приміщення, перший заступник пообіцяв дослівно: «Корупцію необхідно виривати з корінням» та «Ваше питання беру на особистий контроль». Що означає «особистий контроль» за словами Віктора Федоровича, залишилося для власника приміщення не зрозумілим і досі. Адже відповідно до листа від 27.07.2012 за підписом мера Погорєлова земельна комісія знову рекомендувала відмовити міській раді в наданні земельного сервітуту, що міська рада і зробила на черговій сесії в липні поточного року.
На повторний запит із проханням надати обгрунтування підстав для відмови п. Трикур на порушення законодавства про звернення громадян послався на... закритість такої інформації. Чомусь міська влада вперто не бажає розсекретити причини своєї відмови в укладенні договору земельного сервітуту. Якщо такі, звісно, існують узагалі.

Тому виникає кілька закономірних запитань. Чому земельна комісія міської ради грубо порушує чинне законодавство, створює простір для корупції? Адже значна частина заявників не буде чекати рік, а спробує «підійти до вирішення питання» у перевірений спосіб — через надання матеріальної винагороди за прийняте земельною комісією рішення. Чому керівництво міста заплющує очі на беззаконня в міській раді? Чому місцева влада гальмує підприємницькі ініціативи мешканців, а відтак надходження до міського бюджету? По суті, такі дії органів міської ради й невирішення питання у відведені законом терміни є ідеальними умовами для створення корупції. Хто, як у даному випадку, має компенсувати майже річне простоювання магазину? Яка відповідальність лежить на «народних обранцях» міста, що входять до складу земельної комісії, за їхні протиправні дії та керівництві Ужгорода, яке ці дії прикриває? У правовій державі це питання до правоохоронних органів. А в нас?..