З наближенням виборів конфлікти всередині партій стають жорсткішими, а внутрішньовидова боротьба - запеклішою, тож важче прогнозувати майбутнє великих і дрібних політичних партій.

Внутрішній розбрат у ВО «Батьківщина», партії Юлії Тимошенко, перестав бути секретом навіть для найбільш недосвідчених спостерігачів. Остання за часом подія - сувора догана Наталії Королевській. Її покарали нібито за порушення внутрішньофракційної дисципліни, а насправді - за самостійність і непомірні лідерські амбіції, які були розцінені, як зрада.
Однак і в Партії регіонів, партії влади, назріває колапс, який рано чи пізно станеться.
Все, що створене з частин, схильне до розпаду, питання тільки - коли і за яких умов він станеться. Відцентрові течії в партії влади очевидні - надто багато різноспрямованих інтересів мають представники її верхівки. Великі й дрібні скандали відбуваються у ПР як у центрі, так і на місцях - і я не знаю, чи протримаються регіонали до виборів. Багато що залежить від ситуації в країні і від наявності та якості політичних альтернатив. Як відомо, у нас люди голосують за менше зло: якщо у них не буде інших альтернатив, цього разу вони також віддадуть свої голоси за тих, кого особисто вони "тут і зараз" вважають меншим злом. До речі, назло монстрам - БЮТ і ПР - люди в цей раз можуть проголосувати за дрібні політпроекти: політсили Тягнибока, Кличка, Яценюка, Гриценка і т.д.

Однак давайте тверезо оцінимо, що станеться, якщо дрібні партійки зуміють прийти до влади на тлі масового народного невдоволення "великими" політсилами. На жаль, усе свідчить про те, що ця "дрібнота" банально не зможе нічого належного з цією владою зробити. Ні програм, ні структур, ані ресурсу для того, щоб монетизувати народну довіру, звичайно ж, немає.Тому в будь-якому випадку доведеться йти на співпрацю з тими, у кого ці ресурси наявні, тобто - з місцевими "елітами".

Припустимо, абстрактний "кличко / тягнибок / гриценко" і оточення отримують владу. А опинившись у владі - що потрібно робити насамперед? Потрібно провести буденний, але абсолютно необхідний процес ротації бюрократів. Необхідно заповнити неймовірну кількість найрізноманітніших чиновницьких вакансій, вакансій у силових структурах - і так далі. Причому, не просто заповнити, а налагодити хоча б мінімальну координацію та взаємодію всіх цих призначенців між собою.

Я, наприклад, не уявляю, хто з діючих політичних сил може нашкребти для цього хоча б мінімальний ресурс. Ми усі спостерігали ситуацію, коли до влади прийшов Ющенко + "любі друзі". Їм банально було ніким заповнити порожнечу, яка утворилася після вигнання 18 тисяч "кучмістів - ворогів народу". У підсумку - на посадах опинилися куми з Хоружівки, свати, брати і т.д - люди, органічно нездатні професійно виконувати покладені на них обов’язки, або ті, хто банально купив посади. Але одного рідного села не вистачило на всю Україну. Аналогічна ситуація, до речі, і у чинної влади: неспроста ж з’явився анекдот, що в Донецьку відловлюють людей на вулицях і посилають їх керівниками далі по всій Україні. Адже Донецьк - місто-мільйонник ...

Лава запасних не просто коротка - вона порожня. Причому, в усіх діючих політичних сил з Партією регіонів включно. На перший погляд, ПР має розгалужену мережу місцевих організацій, усталену структуру. Практично всі представники місцевих еліт, особливо на Південному Сході, так чи інакше співпрацюють з регіоналами. Однак, при цьому - у "донецьких" зараз толком нема кого поставити на ключові посади. Наприклад, в Одесі - на зміну Костусєву, в Криму - на зміну Джарти. Доводиться задовольнятися, м’яко кажучи, не найбільш гідними варіантами. Візьмемо, наприклад, головного податківця - йому всього 30 років, і ще недавно він співав пісеньки на корпоративах з товстою золотою цепурою на шиї. Як то кажуть, при всьому багатстві вибору, іншої альтернативи немає...

Так от, припустимо, приходять до влади Тягнибок або Кличко. Ким вони будуть заповнювати посади, якщо у Тягнибока сьогодні немає людей, аби заповнити списки навіть в рамках Західної України? Там якщо не злочинці, то блатні, малограмотні вискочки, "митці", Ірина Фаріон і т. д. А що таке чиновник? Це людина, яка працює на одному місці все життя, знає всю специфіку свого відомства, всі входи і виходи. І якщо поставлений над ним на ключову посаду начальник дасть хоч якусь слабину, викаже хоч якийсь непрофесіоналізм - такий чиновник негайно цим скористається в особистих інтересах.

Однак без професійних чиновників - ніяк. Вони знають свою роботу, а діють вони згідно тому, як ними керують. Чиновник завжди буде намагатися отримати вигоду зі своєї посади, і тільки гідний керівник зможе керувати, стримуючи чиновницькі апетити, а по можливості - потихеньку зміщуючи з посад найбільш нахабних, замінюючи їх хоч скільки-небудь професійними та відповідальними кадрами.

Тому, якщо у політичної сили немає гідних керівників, немає якісних кадрів, які можуть заповнювати структури згори донизу - у неї, як у інституції, насправді немає нічого. Така політична сила не зуміє утримувати владу і добиватися хоч якихось результатів. Ми всі пам’ятаємо, що сталося з Ющенком і його командою. Ми спостерігаємо в динаміці, що відбувається з чинною владою. Те ж саме нас чекає в недалекому майбутньому: ми зараз бачимо, як прагнуть до влади, за великим рахунком, диванні партії, які не мають у своєму складі й мінімальної кількості професійних і досвідчених кадрів. А отже, у виграші буде лише вкрай вузький прошарок конкретних осіб, які мають доступ до механізмів монетизації народного волевиявлення.

Безумовно, є сили (окремі люди буквально в усіх політичних силах), які бажають змінити описану ситуацію і правила гри, щоб розірвати це замкнуте коло, котре руйнує країну, як наш спільний ресурс. Однак сили ці занадто розрізнені, а спроби обговорення будь-яких концептуальних питань наглухо забиваються політиканською, популістською риторикою, яка традиційно викликає у публіки набагато жвавіший інтерес, ніж серйозні дискусії. На жаль.

Залишається слабка надія на те, що люди, які мають свіжі ідеї, сякий-такий ресурс і бажають потрапити в політику через "мажоритарку" після десятиліття "застою" і оскаженілої торгівлі місцями в партійних списках, зможуть привнести "свіжий струмінь" у нинішню затхлу атмосферу української політики . Деякі діють за принципом "не наздожену, так зігріюся". І це розумно - навіть якщо найбільш яскраві з таких кандидатів не зможуть виграти вибори з ходу, вони, як мінімум, продемонструють свій актуальний ресурс, засвітяться, стануть впізнаваними, спробують знайти нових прихильників і зроблять заявки на майбутнє. Інакше, відсутність свіжої крові занапастить країну.

Полеміка

admin