Горянська ротонда на околиці Ужгорода зібрала в собі кращі традиції мистецтва ХІІ—ХІІІ століть.

Ротонда красується на останньому пагорбі Карпат на околиці Ужгорода. До унікальної пам’ятки архітек-тури веде звивиста стежка поміж приватними будинка-ми мешканців Горян, а з ін-шого боку — трохи довший шлях для транспорту. Коли стоїш біля храму — можеш роздивитися Середньоду-найську низовину, а також значну частину Ужгорода. Але перебуваючи поряд із цією унікальною будівлею, дивишся саме на неї, а не на долину.

Горянська ротонда — найдавніший храм на Закарпатті, другий за давністю після Софії Київської й наразі єдиний в Україні діючий храм такої ранньої побудови. Заснування ротонди відбулося на початку ХІІ століття, принаймні на цей час вказують рештки цегли, знайденої археологами минулого року поряд із храмом. Доказом цьому є і зображення всередині, які вже досить давно дослідили мистецтвознавці. Вивчення ротонди триває з початку ХХ століття. І здавалося би, що вивчено вже все, але будівля не дає спокою науковцям, тому вони вчергове повертаються сюди, щоб розгадувати таємниці Горянської ротонди.

Тривалий час ротонда була закрита для відвідувачів. Сприяв цьому випадок, коли в 1959 році у храм влучила кульова блискавка і вбила людей. Ротонду закрили через аварійний стан, до того ж так було вигідно атеїстичній радянській владі. Тоді тут зробили склад, а фрески забілили. Пізніше церква стала філією Закарпатського краєзнавчого музею.

У 1991 році ротонду передали Мукачівській греко-католицькій єпархії. Відтоді тут проводять регулярні богослужіння. Настоятелі храму досить часто змінюються, розповідають жителі Горян. «У нас всі священики дуже розумні, тому їх постійно кудись забирають: чи за кордон на навчання, чи переводять на інше місце, краще за це», — зазначають вірники. Щоразу вони не хочуть відпускати свого священика, стверджуючи, що «дуже файний і чесний». Так сталося й у серпні цього року: пробувши настоятелем цього храму чотири роки, отець Михайло Соляник поїхав на навчання до Італії на три роки. Тепер у Горяни повернувся священик Юрій Орос, який служив тут давніше, а затим працював і жив у Америці.

Отець Михайло Соляник, крім своїх безпосередніх священичих обов’язків, проводив у ротонді й екскурсії. «Я захоплююся сакральним зображенням, захистив дипломну роботу з іконографії і просто цікавлюся цим», — розповідає вже колишній настоятель. Також екскурсії в ротонді іноді проводить історик, викладач Закарпатського художнього інституту Михайло Приймич, від якого отець Михайло взяв основу для розповіді.

Екскурсія в ротонді, коли її проводить отець Михайло Соляник, триває понад годину. За цей час слухачі дізнаються не тільки історію церкви, а й детальний аналіз давніх фресок, які сьогодні красуються в цьому храмі.

Оскільки церква тривалий час була закритою для заїжджих у Горяни туристів, чимало людей не знають, що сьогодні тут тривають регулярні богослужіння, а опісля й екскурсії за бажанням туристів. Мешканці Горян розповідають, що до ротонди часто приходять іноземці, а свої навпаки — мало знають про цю унікальну церкву.

Через високий престол довелося «зрізати» стіни всередині будівлі

«Rotunda» з італійської означає «кругла будова». Споруда в Горянах збудована так, що зсередини виглядає високою, а ззовні навпаки — низькою і малою. Храм складається всередині з 6 абсид, а ззовні — круглий. Там, де є виступи, товщина стіни сягає 2—2,5 метра. Дослідники стверджують, що унікальність ротонди саме в шестигранній будові.

Подібні храми є на території сучасних Угорщини і Чехії. За часів турецької навали ротонда збереглася, бо турки, нападаючи на Австро-Угорщину, намагалися просунутися вглиб держави, а ротонда була спорудою на окраїні, зазначає отець Михайло Соляник.

Сьогодні будівля має зовсім інший вигляд, ніж на час своєї побудови. Приблизно на ХІV століття пагорб починає розростатися поселеннями і власник ротонди дає наказ прибудувати до ротонди готичний храм, прорубує стіну. Тому з самої ротонди робиться святилище, а в добудові моляться вірники. До прибудови двері були справа від сучасного входу. Ротонда побудована з цегли, а храм — із каменю, пояснює отець Михайло.

У ХVІІ столітті у римо-католицькому обряді з’являються високі престоли. Такий був і в ротонді. Для цього довелося «зрізати» стіни і зробити гачки для ікони у фресках. На престолі стояла ікона, яка закривала вікно. Саме тому довелося прорубати вікно збоку, через що була втрачена частина фресок.

Колись церква мала ім’я Святої Анни, але нещодавно її перейменували, тож сьогодні ротонда йменується церквою Святого Миколая.

На двох ярусах фресок вмістилися найважливіші сюжети з Євангелія

«Горянською ротондою володіла сім’я Другетів у ХІІ—ХІІІ століттях. Точних дат її заснування немає, як і згадок про те, що нею володів хтось інший до Другетів. Оскільки Другети були італійцями за походженням, фрески створював теж хтось з італійської школи митців. Коли порівняти ці фрески з фресками цього ж періоду Північної Італії — Тоскани або з базилікою Св. Франциска, то побачимо велику подібність. До прикладу, волосся у святих русяве, світле, очі вузькі, німб — білий із зарізами. Доволі багато ознак доводять італійськість зображень. Якщо подивитися на фреску Благовіщення, то в Діви Марії цікава зачіска з вибритими скронями. Саме таку носили італійські панни у ХІІІ столітті», — розповідає отець Михайло і переконує, що внутрішні стіни розписані у ХІІІ ст. художниками в стилі італійської ранньоренесансної школи Джотто.

Водночас у ротонді є фрески, які відрізняються за стилем від інших: у святих очі не вузькі, а широко відкриті, волосся темне, німб — жовтогарячий. Ознаки такі, як у Візантії. До того ж шари штукатурки не сходяться на одній стіні, що свідчить про кілька шарів внутрішніх робіт у ротонді. Дослідники говорять про три шари, імовірно, різні за стилем.

Фрески у ротонді належать до ХІІІ століття. Нанесення зображення вимагало свіжої штукатурки. Зображення нанесені у два ряди, кожен із яких має початок і завершення. Їхні сюжети передають нам епізоди земного існування та життя Ісуса Христа: Таємна вечеря, Христос перед Пілатом тощо.

На кожному з абсид угорі будівлі зображено по два апостоли, тож разом їх 12. Всередині купола мав бути зображений Христос, але сьогодні в ротонді цього зображення вже не розгледіти.

Посередині центральної стіни ротонди, якщо дивитися від сучасного входу, зображений Христос, який тримає в руках книгу з надписом «Я є світло». Поряд із ним чотири ангели, чотири євангелісти, а також Сонце і Місяць — символи Всесвіту, тобто зображено видимий і невидимий світ навколо Христа, пояснює зображення отець Михайло.

Зліва зверху — Діва Марія, яка тримає на колінах Ісуса, а поряд — два ангели. Справа фреска пошкоджена, але про її зміст можна здогадатися, зазначає священик. Там зображено розп’яття, оскільки бачимо праву руку і хрест, а також частину голови — зображення Бога Отця. Релігія знає зображення, коли Бог тримає хрест з Ісусом. Зліва — фігура у коричневому одязі. Італійська школа дає цьому пояснення — найбільш імовірно, що це монахи-францисканці Франциск і Антоній. Вони є в кожній римській базиліці.

У ротонді можуть бути дві Таємні вечері

Наступний ярус фресок починається від Благовіщення й закінчується Таємною вечерею. На фресці Благовіщення теж є Бог Отець, а Ангел благословляє Діву Марію, яка читає Святе Письмо. Затим фреска з сюжетом, коли три царі приносять дари Ісусові. «Ми звикли уявляти Різдво у трьох днях, але всі ці події тривали до двох років. Тому Ірод згодом дає наказ убити немовлят до двох років», — розповідає отець Михайло і вказує на людей із мечами на фресці, які пояснюють вбивання немовлят. Цю фреску продовжує зустріч Праведного Симеона і пророчиці Анни із Ісусом.

Далі ротонда розповідає нам про втечу до Єгипту. Ісус тягнеться руками додому, але Діва Марія закриває йому пальцем рот, бо те, що має статися, станеться. Осел також радо везе їх до Єгипту, у цій фресці передається нам те, що треба виконувати свою місію.

Наступна фреска має різні тлумачення: перебування в Назареті, сцена домашнього виховання або ж сцена, коли Діва Марія приносить Ісуса у храм. Затим зображена вже Таємна вечеря. Вона обірвана вікном, яке прорубали у цій стіні вже задовго після збудування ротонди. Ісус зображений одразу третім, про що говорить хрест у німбі. На його грудях лежить Іван. Але центральна фігура мала би бути посередині, тому цілком імовірно, що на цій частині ротонди зображено дві Таємні вечері. На іншій могла бути, наприклад, зрада Юди, вважає отець Михайло Соляник.

Нижній ряд фресок розпочинається з Гетсиманського саду, де Ісус молиться і просить: «Господи, якщо це можливо, хай мине мене ця чаша, але не так, як я, а як Ти хочеш». Тут знову є зображення Бога, де він благословляє Ісуса. Поряд зображено поцілунок Іуди, а також Петра з мечем, який відтяв вухо одному слузі. Тому Христос одночасно приймає поцілунок Іуди і тримає вухо. Одночасно зі зрадою він і далі продовжує зцілювати.

Далі зображено сцену з Пілатом, який умиває руки. За цим Ісуса віддають на бичування перед стратою. Після цього вже зображено Хресну дорогу, а наступну фреску з сюжетом розп’яття зруйнувало вікно. Тут видно лише Ісуса, який уже на хресті, поряд — Іван Богослов. Біля нього, ймовірно, була Діва Марія. Також бачимо руки, які показують на Христа, що Він усіх рятував, а себе не може врятувати. Після цієї фрески вже зображено Воскресіння. Христос у білому, поруч нього воїн.

На місці перших дверей, які замурували, також зробили фрески. Але це зображення доволі важко зрозуміти, зазначає священик. Тут є фігура, яка благословляє, а це може бути тільки Ісус. Поряд лежить той, хто в руках тримає ноги. Очевидно, це Марія Магдалина, яка умиває ноги й витирає своїм волоссям.

Зовнішні фрески, які сьогодні є всередині храму через його прибудову, також мають у собі релігійні сюжети. Імовірно, вони від ХV століття. Тут також є фреска Благовіщення, з іншого боку — фреска розп’яття, на якій Марія непритомніє. Знаємо, що цього в Євангелії нема, але невідомий автор так передає горе Матері. Зображення зверху справа домалювали вже у 90-х роках і, зрозуміло, що воно суттєво відрізняється від інших.

Всі інші сюжети у добудованій частині храму вже не мають історичної цінності. Задля встановлення історичної справедливості їх потрібно було би зняти й залишити голі стіни, бо саме так було з ХІV століття, зазначає отець Михайло.

Сьогодні ротонда пишається й сучасною святинею — копією Чудотворної ікони Римської Богоматері, яку привезли сюди у 2013 році. Під час перенесення народ бачив сльозіння вже з цієї ікони, зазначає отець Михайло Соляник.

Унікальна споруда на околиці Ужгорода сьогодні перебуває в підпорядкуванні держави, у якої, звісно, немає грошей на реставраційні роботи чи принаймні консервацію споруди. Вірники Горян власними зусиллями встановили в ротонді опалення, кероване комп’ютером. І навіть узимку тут тримається відповідна температура, яка зберігає фрески. Сьогодні до збереження ротонди мають намір долучитися угорці, у яких є схожі храми, а також досвід роботи з ними. Але наразі все впирається у можливості нашої держави сприяти таким роботам.

Наразі ротонда — єдиний храм у Горянах. Безсумнівно, вона цінна для всіх: для вірників, які приходять сюди за Божим Благословінням, для туристів, котрі хочуть доторкнутися до її давніх стін, а також для науковців, які й сьогодні досліджують унікальну пам’ятку архітектури, яку пощастило мати саме закарпатцям.

Наталія Каралкіна