...і тому, не розкрадаючи місцевий бюджет, ми історично зобов’язані підняти міста і регіони на новий якісний рівень. Це наш останній шанс

Інтерв’ю із кандидатом на міського голову Ужгорода Сергієм Ратушняком.

— Сергію Миколайовичу, що спонукало Вас брати участь у виборчих перегонах на посаду Ужгородського міського голови?

— Ми живемо в буремні часи. Іде повномасштабна війна глобальних світових релігій — християнської, іудаїзму і магометанства — за дедалі більший вплив і аж до глобального впливу і правління людством.

Утворився стійкий клуб технологічно розвинутих держав. І нікого вони туди не запрошують і не допустять. Це — англосаксонська група. Інший пласт держав — їхня прислуга і територія військо-політичного й економічного впливу. Треті держави — всі інші. Це — сировинні придатки і ринки збуту всілякого непотребу й експериментів. Серед них, на жаль, перебуває і наша рідна Україна.

Ми 138-ма економіка світу, при тому, що в 1991 році ми були 15-ю економікою світу. Таким чином, всі наші президенти здійснили антидержавний злочин. Перший здав десятки галузей, тисячі заводів, ядерну зброю і виростив перші кримінально-політичні угруповання, другий роздерибанив усі успішні промислові гіганти не просто за копійки, а за кошти самої держави, де держава виступала гарантом видачі кредитів під купівлю промгігантів. Далі нові нувориші відмовлялися сплачувати кредити і їх виплачувала держава Україна.

Другим напрямком пограбунку була ваучерна приватизація і передача підприємств у «оперативне» управління. Далі бандюки продавали метал по 400 доларів за тонну, а в касу клали 50 доларів. Таким чином, вкрадені від держави кошти накопичувалися на офшорних рахунках і за них здійснювалася приватизація підприємств-годувальників нашого бюджету. Кучма створив і очолив систему кримінальної демократії, плоди якої ми й пожинаємо зараз.

Тривалий час нас годували, як віслюка морквою, любов’ю Заходу. Це — блеф і обман. Всьому світу наплювати на нас. Ні літаки, ні кораблі, ні тепловози, ні верстати і високотехнологічна наша продукція нікому не потрібні, а до своїх програм нас не допустили. Всмоктали мільйони наших працездатних громадян, завалюють нас контрабандою непотребу і зараз населення живе під загрозою 20 лабораторій з бактеріологічною зброєю, а територія перетворюється на полігон бойових дій НАТО проти Росії, яка також руйнувала нашу економіку і підло скористалася слабкістю і продажністю майданних аферистів.

Ющенки, Януковичі й Порошенки — це бандюки і грабіжники з гнізда Кучми і нічим, окрім пограбуванням, не займалися. Міжнародні аферисти доять нас через ОДВП (облігації державної внутрішньої позики), отримуючи у валюті до 18,5 %, що в світі можливо тільки в наркобізнесі, тероризмі й торгівлі людьми. По суті — це організоване міжнародне злочинне угруповання, що здійснює глобальний пограбунок України. Зараз ці бандформування зі своїми посіпаками — місцевими олігархами — планують розчленування України на 6—7 держав, щоб знищити Україну, як сам суб’єкт права і, таким чином, уникнути відповідальності за скоєні злочини і пограбунок нашої держави.

— То що ж залишилося і чи є шанс?

— Останній шанс є. По-перше, у нас перемогла тіньова економіка і вона сягає понад 70 %. Цей етап пройшли всі сьогоднішні потужні держави, але, на відміну від нас, вони виробили в собі три стратегічні риси, що відрізняють розвинутий світ від друго- і третьорядного. Вони зуміли визнати свою нікчемність на певному історичному етапі розвитку, вони цінували і підтримували свої таланти і вміли знищувати своїх внутрішніх і зовнішніх ворогів. Нам, на жаль, не притаманна жодна з цих властивостей.

На Закарпатті джерелом виживання стала контрабанда в обидва напрямки, але ми засмітили свої вулиці й перетворили всі русла річок на сміттєву каналізацію. Далі — ми не зазнали навали арабів і афроамериканців, які руйнують і спустошують розвинуті економіки Європи, і це також є привабливим для ділових кіл і ЄС, і навіть японців, які шукають території для міграції. Україна ж без проблем може мати населення 100 млн.

Далі — дешева робоча сила — також привабливий аргумент для інвестицій.

Тож, з огляду на місцеві реалії, необхідно припинити мільярдні пограбування бюджету міста братками Андріївими, припинити нахабну забудову внутрішньодворових територій, засмічення міста білбордами. Потрібно зробити місто охайним і привабливим для туризму, інвестицій, життя і відпочинку.

Чому я висунув свою кандидатуру? Серед покоління, якому зараз 40—50 років, визріли яскраві особистості. Це — Володимир Чубірко, Мирослав Гісем, Віталій Опіярі. Так і в області виріс і сформувався неформальний лідер Василь Петьовка. У разі їх висунення я би зайняв свою позицію в групі на підтримку, а так — купка аферистів і нинішніх грабіжників. Ужгородцям пропонується обрати грабіжницьке зло на прізвище Андріїв, або ганьбу на прізвище Щадей. Це ж знущання і навіть згвалтування громадян міста.

Місту конче необхідні генплан розвитку зелених зон, промислових і житлових кварталів, повні й осяжні реконструкції центральних вулиць, площ, дворів. У місті немає переробки сміття і місця під новий полігон, немає кладовища, сучасних очисних споруд. Я ж планую облаштувати всі багатоповерхівки утепленням і сонячними батареями для значного зменшення платежів за електроенергію, аж до безкоштовного електроживлення. Маю наміри з організації безкоштовного перевезення громадян міста в міському транспорті.

У міжнародній царині треба запускати транспортні артерії, автобани, з боку Словаччини й Угорщини через Ужгород. Інакше ми будемо йти до ізоляції для туризму, торгівлі, інвестицій. Перетини кордонів потрібно розширювати до 10—15 смуг пропускання.

— Яким Ви любите Ужгород?

— Це місто, в якому я народився і виріс від батька-українця і матері-русинки. Це місто великих епох та історій, які сягають понад дві тисячі років, що підтверджується археологічними розкопками на Горянській ротонді. Це місто великих Бачинських, Духновича, Бокшая, Ерделі, Кашшая і Коцки, аж до сучасного Мікеланджело — Михайла Колодка.

Це місто великих учених. Місто, в якому жили і творили фізики Чепур і Сливка. Місто, в якому завжди панувала міжнаціональна і конфесійна толерантність. Місто, в якому є своя Монсеррат Кабальє — Мар’яна Гаврилко, шоколатьє Валентин Штефаньо, місто великих спортсменів. Анатолій Редько, Величко, Марека і Паначевний, Лазарєв і Данилюк. Місто великих вчителів. Гончаренко, Кузьма, Шило, Лавер. Та хіба всіх перерахуєш. І замість примножувати свою славу і комфорт ми обираємо злодіїв і смітимо собі під ноги. Ось, власне, моя мотивація щодо висування кандидатом. Тому запрошую і закликаю ужгородців прийти і перемогти зло вже в першому турі й разом реалізувати мою програму. Разом ми зможемо все. Разом сила!

Олена Зарудна