Більшість маршрутів пасажирських перевезень належать фірмі родичів мера Ужгорода Богдана Андріїва і ця фірма цього року розпиляє в 6 разів більше компенсаційних коштів, ніж минулого року


Як пише видання «Наші гроші», ще 12 грудня 2015 року міськвиконком оголосив конкурс серед перевізників на пасажирські перевезення. 19 січня стали відомі результати конкурсу.

Маршрути № 1, № 2, № 10, № 11, № 14, № 15, № 21, № 22, № 156 обслуговуватиме ПАТ «Ужгородське АТП-12107». При цьому в період 2010—2015 років у АТП-12107 були лише 4 маршрути (№ 1, № 10, № 14 та № 21).

В Ужгороді ні для кого не секрет, що родина міського голови Богдана Андріїва є власником цього ПАТ — колись державного, що займається автобусами ще з радянських часів. За даними держреєстру, засновниками АТП-12107 є Влада Андріїв (дружина мера), Андрій Андріїв (брат мера, депутат Закарпатської облради), Наталія Андріїв.

Маршрути № 3, № 4, № 5, № 6, № 12, № 12-а, № 20, № 58 отримало ТОВ «Транс-Уж». У період 2010—2015 років ця фірма обслуговувала лише 2 маршрути (№ 5 та № 58).

Засновники підприємства — Ярослав Дубанич та Олексій Куля. Останній очолює громадську організацію «Асоціація пасажирських перевізників міста Ужгорода», яка зареєстрована там же, де й сам «Транс-Уж».Та більше в око впадає те, що ім’я Олексія Кулі можна знайти в Реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Виявилося, що пан Куля давав хабарі й дістав за це умовний термін ув’язнення.

Із вироку суду відомо — платилося за те, аби працівники транспортної інспекції «не заважали» працювати фірмі-перевізнику. Посаду керівника Трансінспекції на той час обіймав Павло Піров, який зізнався суду, що брав хабарі, й дістав за це умовний термін.

Маршрути № 7, № 7-Д, № 8, № 9, № 17 дісталися ТОВ «Паннонія Авто-Центр». У 2010—2015 рр. ця фірма обслуговувала лише три маршрути (№ 7, № 7-Д, № 8).

Це автотранспортне підприємство зареєстроване в місті Берегові й там сплачує податок на прибуток. Водночас ТОВ «Паннонія Авто-Центр» має відокремлений підрозділ в Ужгороді. Тож казна обласного центру отримає податок із зарплат, які фірма нараховуватиме своїм водіям на міських маршрутах.

Четвертим переможцем конкурсу в Ужгороді став підприємець Михайло Симкович, якому дістався один маршрут — № 158. Протягом 2010—2015 років він обслуговував також лише один рейс — № 6. Але умов конкурсу цей перевізник не дотримався. А саме, як ідеться у протоколі конкурсу, не забезпечив на маршрут автобус, пристосований для людей із інвалідністю. Відтак у комісії дали дозвіл підприємцеві працювати на маршруті лише рік замість п’яти.

До слова, на маршрутах № 20 та № 156 переможці — «Транс-Уж» та   АТП-12107 — також не дотрималися умов конкурсу щодо вимог до автобусів. Але комісія не відмовила їм у перемозі. І дозволила, як і підприємцеві Симковичу, працювати рік.

Чому так? Термін працювати не більше й не менше року вимагає законодавство, — пояснив начальник відділу транспорту, державних закупівель та зв’язку міськради Петро Бобик, — а саме стаття 44 Закону «Про автомобільний транспорт». Відтак, зі слів пана Бобика, приблизно за 10 місяців буде оголошено новий конкурс на ці три маршрути, в якому зможуть узяти участь усі бажаючі.

Хто отримає мільйони за пільговиків?

Розподіл державних грошей як компенсації за перевезення пільговиків — окрема тема, на яку цікаво звернути увагу. Для ужгородців лайки водіїв із пенсіонерами, які законно мають право не платити за проїзд, це звична річ.

Між тим, до 2016 року Ужгород отримував дотацію з держбюджету за перевезення пільговиків. Так, за інформацією міського управління праці та соцзахисту населення, у 2014 році перевізники отримали 4,87 млн. грн. У 2015 році на це з державної казни передбачили 2,80 млн. грн.

І тут найцікавіше: розподіл державних грошей в Ужгороді відбувався не серед усіх 18 перевізників, які працювали у 2015 році. Пощастило лише вісьмом. Найбільше — 819 тис. грн. — дісталося АТП-12107 родини ужгородського мера Андріїва. Інші два переможці нового конкурсу — «Паннонія Авто-Центр» і «Транс-Уж» — також отримали 647 та 348 тис. грн.

У 2016 році в державному бюджеті, як відомо, не передбачено коштів на компенсацію перевезень пільговиків. Тому в Ужгороді міська рада цьогоріч планує виділити рекордні 13,5 млн. грн. на компенсацію за пільговиків. Таке рішення затверджено на засіданні виконкому, тепер черга за депутатами міськради, відповідний проект рішення вже з’явився на сайті. Тож лишається лише трохи почекати, аби побачити, як «розпиляють» між собою перевізники такий ласий шматок.

Чому ж в Ужгороді школярі не їздять зі знижкою?

І ще. Попри те, що четверо ужгородських перевізників очікують на свої рахунки 13,5 млн. грн. як компенсації, ані вони, ані міська влада нічого не кажуть про знижку на проїзд для школярів. А цього, між іншим, вимагає постанова Кабміну № 1184 від 26 вересня 2007 року — в період із жовтня по 15 травня діти від 6 до 14 років повинні платити за проїзд зі знижкою 25 %.

Наприклад, у Луцьку школярі при вартості проїзду 3 грн. платять за проїзд лише 1 грн. В Івано-Франківську пішли ще далі — там учні їздять безкоштовно, при цьому перевізники не отримують за це компенсацію.

Ярослав Гулан,
Бюро журналістських розслідувань «Варто знати!»,
для «Наших грошей»

P. S. Родина мера Ужгорода отримає на перевезення пільговиків мільйони гривень ужгородських платників податків. Але хто контролює, скільки насправді було перевезено пільговиків, тобто чи можливо виміряти вартість   компенсації? І хто взагалі визначив, що компенсація повинна сягати аж 13 мільйонів гривень народних грошей, якщо в минулому році вона становила менше трьох мільйонів?

І яким чином так сталося, що родина Андріїва отримала на 5 маршрутів більше, ніж мала в минулому році?

Запитань багато, але ясно одне — мер добре витратився на виборах і потрібно якось повертати витрачені гроші. З міського бюджету робити це для мера доволі зручно.