Цією публікацією ми продовжуємо цикл матеріалів, у яких намагаємося аналізувати причини, через які Україна, наше суспільство опинилися у кризовій ситуації, депресивній ямі, на межі зубожіння. Своїми думками з цього приводу ділиться професор економіки, голова правління ГО «Самодопомога Закарпаття» Володимир Химинець.


НЕЗАДОВІЛЬНА РОБОТА ВЕРХОВНОЇ РАДИ

Склад ВРУ оновився наполовину, до парламенту не ввійшли КПУ і ПР, представники яких ототожнювалися із владою Януковича. Здавалося, що в Україні створено всі передумови для швидких політичних і економічних реформ, які було сформульовано на європейському майдані й які очікував увесь український народ.

На початку березня Верховна Рада України VІІІ скликання відзначила сто днів своєї діяльності. В. Гройсман як голова ВРУ дав високу оцінку законотворчої діяльності Ради за сто днів і, зрозуміло, залишився задоволений власною роботою. Щоправда, всі експерти оцінюють роботу ВРУ не вище, ніж на «3», та й ще з мінусом. До найважливіших досягнень Ради голова ВРУ В. Гройсман зачислив: створення коаліції (вперше до неї ввійшли 303 депутати, що складає конституційну більшість) та затвердження складу Кабінету Міністрів на чолі з прем’єром А. Яценюком, ухвалення законів для зміцнення армії та оборони країни. Вперше в історії українського парламентаризму заступником голови Ради обрано жінку — депутата від «Самопомочі». До позитиву В. Гройсманом також зараховано закони, які ухвалені на вимогу МВФ і які дозволять Україні отримати нові кредити (до 40 млрд. дол. США). Українці ці закони вже назвали антисоціальними.

І, власне кажучи, все «позитивне» на цьому закінчилося: війна (чи АТО?) триває, недоторканність високопосадовців, у тому числі й депутатів, не скасовано, з прийняттям бюджету на 2015 рік самі лише проблеми — дефіцит дуже великий, скорочено всі статті, які мають відношення до життя простих людей, гривня непрогнозовано знецінюється, ціни галопом ростуть, малий і середній бізнес скорочують обсяги робіт.

НОВІ ОБЛИЧЧЯ РОЗЧИНИЛИСЯ В СИСТЕМІ

Дуже швидко виявилося, що вибори до ВРУ за старим   змішаним законом — 225 депутатів обирали за закритими партійними списками і 225 за мажоритарними округами — ситуацію в країні не змінили. У ВРУ з’явилися нові люди — фракції Радикальної партії і «Самопомочі»,   багато військових, журналістів і активістів Майдану, але система роботи, дух парламентаризму не змінилися. Складається враження, що вперше обрані до ВРУ депутати, насамперед комбати і бійці з фронту, активні майданівці й суперактивні журналістські критики вчорашньої влади, швидко розчинилися в забюрократизованій системі, якою вміло керують керівники фракцій та президентські й прем’єрські персональні команди.

Швидко і під переможні фанфари утворена із п’яти фракцій коаліція в складі понад 300 депутатів — БПП, НФ, Радикальна партія, «Самопоміч» і «Батьківщина» — за дуже короткий час показала, що виборців чекають великі сюрпризи, а не продуктивна законодавча робота. Виявилося, що так важко прийнятий план дій коаліції не виконується. Це дуже рельєфно проявилося при прийнятті бюджету на 2015 рік і особливо при його перегляді у лютому 2015 року (зміни в Пенсійному законодавстві, замороження заробітної праці, Закони про прокуратуру, антикорупційне бюро, розгляді ситуації з гривнею, цінами, інфляцією…). Конфліктна ситуація в більшості, а отже, і в стінах ВРУ назріває з кожним днем.  

Варто навести кілька прикладів, які характеризують роботу нашого законодавчого органу. Незважаючи на війну, Рада працювала далеко не у мобілізованому режимі — багато вихідних, часті перерви в роботі, блокування трибуни, дочасні закриття засідання і показові нічні засідання, коли «продавлювалися» необхідні владі законодавчі рішення. За 100 днів роботи ВРУ тільки 68 депутатів були на всіх пленарних засіданнях. У залі засідань ВРУ завжди панує напівробоча обстановка — під час сесійних засідань багато депутатів відсутні в залі, частина з присутніх метушливо бігають залою і зайняті своїми особистими проблемами, деякі час від часу голосують за себе і за відсутнього сусіда. Тобто стару систему «кнопкодавства» не викоренено з Ради разом із «регіоналами».

Разом із «кнопкодавством» Верховна Рада VIII скликання успадкувала від попередників звичку працювати із порушенням регламенту та процедур. Часто законопроекти виносяться на голосування з відвертим ігноруванням регламенту, в результаті чого депутати не завжди уявляють, які рішення приймають. Варто згадати голосування за держбюджет, коли парламент о 4-й ранку ухвалив найважливіший економічний документ держави «наосліп», без текстового варіанта та з виправленнями, які вносилися з голосу депутатів.

Зрозуміло, що «продавлювати» через Раду законопроекти всупереч регламенту, апелюючи до війни та кризи в країні — бомба, що рано чи пізно вибухне. Крім того це завжди ризик ухвалити недосконале, а то й відверто злочинне рішення, скажімо, черговий «диктаторський закон».

Час від часу в Раді виникають перепалки й навіть бійки між народними обранцями. Класику вуличної бійки продемонстрували Є. Соболев у спарингу з В. Івченком, які так і не визначилися, хто з них більше лобіює у ВРУ інтереси олігарха Коломойського. Показовою «за правду» стала бійка між лідером фракції РП Ляшком і рядовим депутатом цієї ж фракції комбатом Мельничуком. Виборці так і не зрозуміли, хто з них більший патріот, а хто паразитує на довірі народу.

КОНФЛІКТ У КОАЛІЦІЇ

Про наростання конфліктної ситуації у коаліції свідчить зростаюча агресивність   лідерів фракції «Батьківщина» (Ю. Тимошенко, С. Соболев) практично до всіх важливих ініціатив президента. Їй починають наслідувати «Самопоміч» і Радикальна партія, які часто дозволяють собі мати особливу позицію і час від часу не голосують за рішення, які проштовхують найбільші фракції через коаліцію.

Серед таких рішень було, зокрема, «нічне» голосування за державний бюджет та голосування за призначення Віктора Шокіна на посаду Генерального прокурора. Така тактика «Самопомочі» і Радикальної партії невипадкова. Як нові політичні сили, на які виборці покладають надії, вони працюють на подальше зростання свого рейтингу і не прагнуть повністю бути пов’язані з більшістю, яка почала втрачати авторитет.

І насамкінець, чотири депутати з фракції Блоку Петра Порошенка — Віталій Купрій, Андрій Денисенко, Олександр Дубінін та Валентин Дідич (як відомо, всі вони наближені до структур І. Коломойського) — провели днями прес-конференцію, на якій Денисенко зізнався, що його людина застрелила у Волновасі офіцера СБУ. Сам   Денисенко є засновником «правозахисної» організації «Січ» у Дніпропетровську, яку голова СБУ звинуватив у захопленні «Укрнафти». Всі перераховані депутати написали заяви про вихід із пропрезидентської фракції.

Зрозуміло, що Раду розривають внутрішні протиріччя, а в коаліції назріває бунт. Голова ВР разом із президентом шукають підтримку серед мажоритарників, які не ввійшли ні до коаліції, ні до Опозиційного блоку. Зрозуміло й те, що така підтримка вимагає перетрясання Кабміну. Останнє не задовільняє Яценюка і скандали набудуть ще більшого звучання. Так довго тривати не може, цього не витримає ні економіка, ні народ.

Володимир Химинець, голова   правління ГО «Самодопомога Закарпаття»