Пам’ятка ужгородцям
Для того, щоб наш Ужгород став для нас комфортним містом для проживання, нам потрібно відійти від популізму і прагматично проаналізувати, хто за 25 років нової України був найефективнішим керівником Ужгорода.
Першим мером нової України з 1991 по 1994 рік був Еміл Ландовський. Йому в спадок дістався ще доволі багатий радянський бюджет, однак розвал СРСР дався взнаки. Промисловість зупинилася, нова українська валюта була формальними папірцями. В перерахунку люди в середньому заробляли по 10 доларів на місяць. Було зрозуміло, що радянська економічна система розвалюється, потрібен перехід на приватний бізнес.
Еміл Ландовський не міг впоратися з новими реаліями, місту потрібен був керівник із новим мисленням, який розумівся на інших економічних реаліях.
У 1994 році попри потужний супротив старої системи на виборах мера Ужгорода перемагає молодий та амбітний бізнесмен Сергій Ратушняк. Він отримав понад 70 % голосів, за що його назвали «народним мером».
Сергій Ратушняк трудову діяльність починав пакувальником на Ужгородському ФМК, згодом працював інженером-конструктором ВО «Закарпатприлад», старшим інженером проблемної науково-дослідної лабораторії синтезу і комплексних досліджень нових напівпровідникових речовин УжДУ тощо.
Саме він зумів зупинити зубожіння ужгородців, надавши максимальне сприяння приватному сектору бізнесу. Саме в Ужгороді з’явилися перша в Україні служба приватного радіо-таксі, відкрилося кілька десятків підприємств харчового спрямування, розвиваються побутова та торговельна сфери, а дохід у міському бюджеті від діяльності приватних підприємств становив понад 70 %!
В Ужгороді при мерові Ратушняку за першої його каденції було створено перший закарпатський банк «Сервіс», відкрито перший в Україні муніципальний вуз, побудовано найкращу в Україні гімназію, збудовано сучасний пологовий будинок за американською технологією.
Завдяки цьому Ужгород став єдиним містом в Україні, де вчасно виплачувалися соціальні виплати та зарплати бюджетникам.
Звичайно, що Ужгород став ласим шматком для київських політиків. Сергій Ратушняк вступає в нерівну боротьбу проти очільників СДПУ(о) Медведчука та Суркіса, які приватизували всю область, останнім форпостом непокори цій мафії залишався Ужгород.
У 1998 р. Сергія Ратушняка підтримали на мери міста вже 77 % ужгородців. Однак «есдеки» посилюють тиск і зрештою його шляхом маніпуляцій знімають із посади мера міста. Певний час він змушений перебувати в політичному екзилі, а по поверненні до Ужгорода був затриманий. Лише через півроку відбувся суд, який зняв із нього всі обвинувачення. І це попри те, що при владі в Україні залишалася все та ж олігархічно-компартійна влада.
На той час Ужгород очолив Степан Сембер, якого можна вважати найнепомітнішим мером. У місті почалося масове відключення електроенергії, чиниться податковий тиск на приватний бізнес, місто потонуло у смітті, комунальні служби фактично припинили роботу.
Певні надії були на те, що ситуацію виправить Віктор Погорєлов, який керував містом із 2002 по 2006 рік, однак місто скотилося на одне з останніх місць за соціально-економічним розвитком серед усіх обласних центрів України. У мера Погорєлова просто не було генерального плану розвитку міста. Ужгород став занедбаним.
У 2006 р. Сергій Ратушняк знову стає мером. Місто знову ожило. Ставка робиться на переоснащення комунального господарства, впровадження енергозберігаючих технологій. Місто закуповує сучасні машини для прибирання вулиць, нові контейнери для сміття. Будуються численні ефективні міні-котельні, замінюються вікна в закладах освіти та охорони здоров’я, здійснюється реконструкція проспекту Свободи, оновлюються Боздоський парк, вул. Легоцького, сквер навпроти хімічного факультету тощо. Першим в Україні Ужгород переходить на систему автономного опалення, а згодом такі ж революційні кроки роблять й інші українські міста.
І це при тому, що, прикриваючись центральною владою, на Ратушняка почав чинитися неймовірний тиск із боку мукачівського клану Балог. Саме цей клан заблокував роботу Ужгородської мерії майже на тиждень, влаштувавши напад силових структур, які вилучали документацію і не давали реалізовувати жоден проект.
Керована кланом Балог обласна влада перешкодила реалізації ряду інвестиційних проектів, які могли принести місту до тисячі додаткових робочих місць та понад 50 млн. євро. Мова йде і про проект будівництва аквапарку, і про сміттєпереробні заводи, підприємства комунальної галузі, будівництво бізнес-центрів.
А в 2010 році клан Балог із Мукачева таки вирішив прибрати Ужгород до своїх рук. Була проведена брудна виборча кампанія. Глашатаї Балог брехали ужгородцям, що містом повинен керувати комунальник із досвідом Віктор Погорєлов, який ремонтуватиме по 5 кілометрів доріг щороку, по одній школі та два дитячі садочки. Окрім того, вперше в Україні клан Балог застосував схему скуповування голосів.
За таких обставин мером став Віктор Погорєлов, який і досі керує містом. До чого це призвело, ми всі бачимо. Мер виявився не тільки слабким комунальником, але й таким, у кого відсутнє глобальне мислення щодо перспектив Ужгорода. Ужгород став найбруднішим в Україні. Почався повний занепад усіх сфер. Не було реалізовано жодного вартого уваги проекту щодо розвитку Ужгорода.
Окрім того внаслідок політичних інтриг Ужгородська міська рада при Погорєлові нагадує базар, а не орган влади. На цьому «базарі» велися «торги», хто повинен сидіти у кріслі мера. Спочатку виторгував собі це крісло Віктор Щадей, однак за 7 місяців його «керування» в Ужгороді не те що не відбулося жодних позитивних змін, а місто втратило 75 мільйонів гривень (!) від оборудки з комплексом «Корона» в центрі.
Щадей вирішував приватні питання, а Ужгород занепадав. Згодом у кріслі мера посидів і представник Партії регіонів Богдан Андріїв, однак місту від цього краще не стало. Афери, афери, афери... Зрештою, мером повертається той-таки Віктор Погорєлов, але йому вже громадяни не дають навіть провести сесію, бо питання, які на неї виносяться, носять той же характер — тотальний дерибан майна та землі.
І ось зараз Ужгород знову на порозі виборів міського голови. І очолити його мають намір ті таки люди з когорти клану Балог: Чубірко, Погорєлов та Андріїв. Чи можуть ужгородці довіряти тим, хто шкодить їхньому місту? Або все-таки зрозуміють нарешті, що прийшов час повернути в Ужгород порядок і надати йому розвиток.
Прийшов час повернути в місто ефективного господаря, який був найкориснішим для Ужгорода. Людину потрібно оцінювати за її ділами і можна не сумніватися, що прийшов час повернути керувати Ужгородом Сергія Ратушняка, який за всю історію нової України був найсильнішим і найефективнішим мером Ужгорода.
***
ТОЧКА ЗОРУ
Ювеналій Ювеналійович Дубов, ветеран заводу «Ужгородприлад».
Я з юності, можна сказати, закоханий у моє прекрасне місто Ужгород. А зараз його просто вкрай шкода. У мене нещодавно народився внук і я запитую себе, чи буде він любити наше місто так, як ми любили його в юності? І сумніваюся. Адже люблять за щось. Не можна любити за бруд, за розбиті дороги, за беззаконня чиновників, за відсутність роботи і перспектив у майбутньому. Але ж раніше було по-іншому. Кажуть, народ має таких керівників, на яких заслуговує. Особисто мені би дуже хотілося, аби мером міста став Сергій Миколайович Ратушняк. Він завжди не словом, а ділом доводив своє право посідати цей пост.
Можна, звичайно, наводити багато прикладів у його господарській діяльності. Але наведу тільки один. Зараз через підвищення тарифів на енергоносії комунальні платежі злетіли до небес. У нашому місті прості люди поки що у змозі їх платити. Ратушняк, будучи мером, наперекір олігархічним кланам дозволив усім жителям встановити індивідуальне опалення. А це величезна економія для бюджету кожної сім’ї. В інших містах, де індивідуальне опалення заборонили, у людей усієї зарплати не вистачає, щоб оплатити квартиру, а ще ж треба щось їсти, якось одягатися, купувати ліки тощо. Наживаються на цьому можновладці. Ратушняк же перервав цей злочинний щодо народу бізнес. І таких прикладів багато, та ужгородці й самі про це знають. Сергій Миколайович Ратушняк, я впевнений, зможе покласти край жадібності й безкарності людей від влади. Оберемо мером Ратушняка!
Володимир Олександрович Рибаков, полковник міліції у відставці
За моїми плечима багато чого. Якщо все розповісти, то можна видати окрему книгу. Але такого безладу, що діється останнім часом у нашому місті, наскільки я пам’ятаю, не було ніколи, розвалено буквально всі муніципальні служби.
Місту потрібен господар, який не тільки взяв би на себе відповідальність, а й зміг би нести цей важкий тягар у непростий для країни час. У Сергія Миколайовича не лише плечі широкі, а й досвіду господарника хоч відбавляй. А якщо це все помножити на ініціативу і величезну життєву енергію, якою щедро нагородила його природа, то вибір однозначний. Сумне животіння нашого міста з мертвої точки може зрушити тільки Ратушняк.
Іван Дмитрович Ситар, заслужений учитель України, русинський поет
– Свого часу я викладав у школі Сергієві Ратушняку свій предмет — математику. Ще тоді я відчував у ньому неординарну й обдаровану людину. Як педагог хочу сказати: якщо в людині з дитинства закладені в душу такі якості, як почуття справедливості, обов’язку, порядності, то це назавжди. Ратушняк ніколи не пройде повз чужу біду і завжди дасть відсіч негідникові.
За людину завжди говорять не слова, а справи. За його справами з благоустрою міста Ужгорода, шкіл, лікарень, парків його знає кожен. Він вміє не тільки заробляти, а й ділитися. Нехай же він поділиться своїм талантом адміністратора з нашим Ужгородом.
Альтернативи Сергієві Ратушняку на місці мера Ужгорода я особисто не бачу.
Леонід Антонович Магдюк. 25-та повітряно-десантна бригада. Воїн АТО, отаман Закарпатської організації «Козацтво України»
– Терміново вирушаю на Схід, тому не буду багатослівний.
Я патріот рідного Ужгорода й іншої людини на місці мера міста, крім Ратушняка, я не бачу. Добре знаю цю сильну і благородну людину. Я розумію, що тільки він може витягнути місто з трясовини, в яку загнали його всілякі щадеї і погорєлови.
Особисто я і мої близькі будемо голосувати тільки за Сергія Миколайовича Ратушняка.
Світлана Василівна Талишева, медсестра Ужгородської залізничної лікарні. Медичний стаж 32 роки.
– Ви питаєте, кого я бачу в кріслі мера Ужгорода? Моя відповідь однозначна: це Сергій Миколайович Ратушняк.
Чому? Та просто я мала можливість не раз особисто зустрічатися з ним, бо колись він лікувався в нас. Він дуже демократична людина. Мати такі можливості, як у нього, а приймати процедури на загальних підставах, разом зі звичайними людьми, що не від влади, це свідчить багато про що.
За час спілкування з ним у мене просто очі відкрилися. Він нам усе по поличках розклав — де, що, куди і звідки. Він сильна, вольова, пунктуальна і дуже правильна людина.
Спитаєте, хто кращий на мера? Та тут і думати нічого: Ратушняк і тільки Ратушняк.
Він зробить наше місто кращим. Я впевнена в цьому.
Олександр Стокоз, перший помічник капітана далекого плавання
Я моряк. Півжиття провів у морі, а півжиття — в моєму рідному Ужгороді. Море не терпить дилетантів. Тільки професіонал здатний привести корабель у порт призначення без пригод і аварій, зберегти вантаж, зберегти життя екіпажу корабля. Місто ж, не у приклад кораблю, господарство більш складне і для управління такою складною адміністративною одиницею потрібні не тільки знання і досвід, а й воля та талант, якщо хочете.
Щоразу, повертаючись із плавання, очікую змін на краще в моєму Ужгороді. Але, на жаль, чого нема — того нема. Побувавши в багатьох країнах, порівнюючи багато інших міст, я дивуюся. У нас є все для того, щоби перетворити місто на оазис, перлину краю. При всьому тому, що є в нашому місті: історія, архітектура, дивовижна й неповторна природа, освічені люди, толерантні та трудолюбні. При всьому цьому багатстві місто поступово перетворюється на клоаку.
Поки Сергій Ратушняк був мером, місто розвивалося, мало перспективу. Але як тільки його усували, все знову занепадало. І це в обласному центрі, який повинен бути обличчям країни на західних рубежах. Шкода й боляче дивитися, що таких професіоналів, як Сергій Ратушняк, при нашому мовчазному потуранні відправляють у відставку. Натомість він не один, бо з ним завжди приходила ціла команда професіоналів.
Співгромадяни! Невже ми допустимо, щоби нашим прекрасним містом знову керували дилетанти. Якщо хочемо жити в європейському місті — ДАЄШ Сергія Ратушняка в мери!
У цей важкий час тільки він зможе витягнути місто з тієї трясовини, в яку загнали Ужгород попередники. Мером міста повинен бути Сергій Ратушняк. Він і тільки він.
Коментарі :
Додати коментар