Їжте, що дають
Їжте, що дають, і не скигліть», — саме так перед виборами кожен соціальний паразит, найнебезпечнішими серед яких є наші доморощені олігархи, щоразу годують електоральну масу тими пакетами важко перетравлюваних «супових наборів», політична реклама яких захлеснула наші міста і села. Знову рясніють бігмордами та суперобіцянками придорожні білборди, прикриваючи яскравими картинками обшарпані фасади та непридатні для пересування тротуари.
Олігарх, як відомо, то та істота, яка має водночас і владу, і гроші. Йдеться, звісно, не про ті смішні заначки, які простий виборець на чорний день «сокотить у шухляді», а про дійсно великі гроші і про дійсно велику владу. Ту, що визначається головним — наближеністю до справжньої годівниці, до бюджетного корита, яке хронічно вабить любителів «порєшать вопроси» для себе, файти та кумів.
Ті, хто вже вліз на щаблі політичної драбини (або сам видерся, або татко у спадок передав), вправно використовують кожне наступне захоплене положення задля того, аби, маючи гроші, купити ще більше влади з тим, аби, маючи більше влади, зрештою віджати ще більші гроші. І так — крок за кроком — олігарх створює сам себе, свою велику сім'ю, для якої влада перетворюється на захопливу гру, невичерпне джерело прибутку і, зрештою, єдине, чим вони всі переймаються, а згодом купує чужий дах для власного бізнесу, а потім вибудовує і свій власний дах — кишенькову політичну партію. І вже з нею разом, залежно від темпераменту, він повзе, йде або пре на вибори, аби захопити найвигідніші місця біля омріяних бюджетів та кадрових питань усіх рівнів — сільських, селищних, міських, обласних аж до державного.
Втім, за розмірами багатства та нахабства олігархи бувають різними: від столичних із партіями, що носять назви більш скромного, із завуальованими цілями звучання (дивіться малюнок) — до периферійних, імена яких, напевно, через вроджені комплекси у їхніх вождів, грішать претензіями на гео- та геліоцентризм. Відповідно й асортимент партійних продуктів у тих пакетах різний: від розмаїття форм і смаків — до одноманітного та убогого. Та менше з тим. Головне, аби люди знали, що за партіями, назви яких ми читатимемо у бюлетенях, зрештою часто стоять олігархи. Себто ті, хто і будуть кінцевими вигодонабувачами вашого несвідомого або свідомого вибору.
То хіба ж не про ЦЕ саме йдеться у тих кількарічної давнини ратушняківських гаслах, що для деяких молодих та ранніх кандидатів і кандидаток уже стали застарілими? Пам'ятаєте: «Або МИ з вами, або олігархи»?
А поки що для вас інше актуальне гасло від Сергія Ратушняка: «Гроші на вибори беріть від усіх кандидатів, адже це гроші, які були від вас вкрадені».
Коментарі :
бо дед гавкає на Рату
А Дед Прав
Рата, а ти себе ким рахуєш???Мало ти* поимел* Ужгород відігнали від корита, тепер гавкаєш здалеку.
Додати коментар
Давайте, ДЕД, покладьте руку на серце. (Покладить)