Всі ми, українці, білоруси, росіяни, мріємо жити разом у одній великій, багатій та дружній країні... Наприклад, у Австралії.
(Народний гумор)


Не важливо, як назвати те, що відбувається в Україні. Хтось називає це боротьбою за владу, хтось боротьбою за системне перезавантаження влади, а ще хтось переворотом. Хтось називає активістів-протестувальників героями, а хтось хуліганами. Але вже мало хто знає, як із цього хаосу вийти.

Минулої неділі в Києві знову зібралося віче на Майдані. І знову лунали знайомі лозунги з домінуючим словом «Вимагаємо!». Ті, хто не любить владу, вже не люблять і одне одного. «Вимагальники» від опозиції погасили революційний порив своїми безглуздими потугами сідати за переговори з владою. І що це дало? Пообіцяли амністію затриманим активістам? Декого дійсно перевели з-за грат під домашній арешт, але більшості затриманих навпаки перекваліфіковують справи з невинного хуліганства до «терористичних заворушень». Влада лише збільшує кількість порушених проти активістів справ, щоб мати в запасі чим торгуватися. Більше того, прокуратура та міліція вже офіційно погрожують активістам ще жорсткішими покараннями. Показовим є приклад, коли четверо захисників Майдану затримали злодюгу і відвели його в міліцію, то наші браві міліцішти злодюжку випустили, а захисників затримали.

Наші судді дійсно продовжують карати лише неугодних. І саме це найбільше лютить. Цього ж тижня Хмельницький суд засудив 19-річного мажора Дмитра Червонюка, сина місцевої депутатки та бізнесмена, до умовного ув’язнення за те, що той на своєму джипі «летів» зі швидкістю 120 км за годину і вбив людину. У той же час іншому хлопцеві, батькові двох маленьких дітей, якого ДАІ затримала за те, що перевозив автомобільні шини, зараз хочуть дати 15 років в’язниці, звинувачуючи в антидержавному заколоті.

І не потрібно після цього дивуватися, що на Полтавщині хтось застрелив суддю, який судив активістів. Це вже народне невдоволення. Це вже роблять ті, хто хоче в партизанський спосіб боротися з несправедливістю, якщо вже опозиція і далі щось там виголошує на Майдані. Бо опозиція лише щось вимагає, а тим часом президент на місці, генпрокурор на місці, спікер на місці, міліцейський міністр на місці.

Єдиний, кого немає, то це Азаров. Той позбувся посади прем’єр-міністра, але зараз перебуває в найвигіднішому становищі. За його прем’єрства країну доведено до економічного краху, а він собі спокійно відсиджується в себе у маєтку в Австрії (а не в рідній російській Калузі) й користується всіма вигодами європейських цінностей, проти яких ще не так давно матюкався з піною в роті.

Та й узагалі більшість із тих політиків-регіоналів, які так дико виступали і виступають проти Євросоюзу, мають нерухомість у Європі. Там таки в них рахунки у банках і там навчаються їхні діти. Щодо нерухомості, то свіжа статистика міжнародної ріелторської компанії Knight Frank свідчить, що помітно (на 67 %) зросла кількість запитів на пропозиції лондонської нерухомості з України. Наші багатії скуповують нерухомість у Англії навіть при тому, що ціни на неї останнім часом зросли на 15 %.

Не варто також сподіватися, що влада когось покарає зі своїх. Нікого не покарає. Навіть підо¬зрюваних у організації розгону Майдану 30 листопада (коли міліція жорстоко побила студентів) Попова, Коряка та Сівковича виправдано. Прокуратура закрила проти них справи. У прокуратурі кажуть, що закрили згідно з законом про амністію. Але в той же час, згідно з цим же законом, так і не виправдано сотні майданівських активістів. На багатьох із них і далі чиниться тиск, їм палять автомобілі, залякують сім’ї.

Ну так і треба опозиціонерам, які й далі зі сцени лише щось «вимагають», що паузою скористалися силовики, які зміцнили свої позиції, поповнили запаси, примножилися кількісно. І тепер вести проти них активні дії буде ще важче. А ще зовсім недавно їх разом із владою можна було легко дотиснути.

КРАЇНА БІДНІЄ

Слід також звернути увагу на те, що Україна в цій ситуації й далі сповзає в економічну прірву. При цій незрозумілій «переговорній» паузі дехто з представників влади продовжує набивати власні засіки грішми, бо ніхто ж не відміняв тендери чи державні закупівлі. А окрім того хтось добре нажився на різких змінах курсу гривні/долара та так званій «регуляції Нацбанку». При цьому в людей паніка. Тільки за минулий місяць українці купили валюти на 600 мільйонів доларів більше, ніж продали.

Як уряд хоче вирішувати кризу, так і не відомо. У тому ж таки січні золотовалютні резерви Нацбанку скоротилися майже на 13 % (!). Чи розуміють президент і цей «перехідний» уряд, що для соціальних виплат і пенсій потрібно додруковувати гривні, що, відповідно, призведе до надінфляції. І тоді вже владі потрібно буде боятися не політичних, а «голодних» бунтів.

Та, схоже, владу це не дуже обходить, бо ще й досі на себе вона щедро виділяє гроші.

Взяти хоча би той факт, що виконуючий обов’язки прем’єр-міністра Сергій Арбузов на другий же день роботи на новій посаді взявся роздувати штат уряду. Один тільки апарат Міністерства молоді і спорту збільшили на 57 осіб — зі 180 до 237.  

ТРИГОЛОВА ОПОЗИЦІЯ ВАЛИТЬСЯ

І все ж стає зрозуміло, чому опозиціонери не переходять до рішучих дій. Між ними немає єдності й кожен із них має власні амбіції щодо майбутньої влади. Тобто опозиціонери впевнені, що владу можна змінити, але хто очолить нову владу і візьме на себе відповідальність — питання. Останні соціологічні опитування показують, що будь-хто з нинішніх опозиціонерів легко може виграти майбутні президентські вибори в нині діючого президента Януковича. І кожен із опозиційної трійки бачить себе тим будь-ким.

Цікавим є питання   повернення до Конституції 2004 року. Спочатку всі опозиціонери вимагали цього повернення і це питання було серед вимог Майдану. Однак коли політологи почали трохи глибше копати, то зрозуміли, що після повернення до того конституційного варіанта, коли ряд повноважень президента буде нівельовано, не такою вже й бажаною стане сама посада президента, який уже не зможе самовільно призначати прем’єр-міністра чи міністрів уряду. І тут почалися протиріччя. Опозиційні партії кожна по-своєму почали писати проекти змін до Конституції і зміни, запропоновані «Батьківщиною» та УДАРом, мають низку суттєвих відмінностей, зокрема щодо повноважень парламенту й уряду, а також вимог до громадянства кандидата у президенти.

«Батьківщина», наприклад, залишає норму про те, що Верховна Рада призначає вибори президента, а УДАР пропонує її вилучити і передати цю функцію Центральній виборчій комісії.

У партії Віталія Кличка пропонують зафіксувати, що президентом може бути обраний «громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, перебуває в громадянстві України протягом останніх 10 перед днем виборів років та володіє державною мовою».

У чинній Конституції це прописано так, що президентом може бути громадянин, який «проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років». Тобто, конституційний варіант УДАРу писався конкретно під Кличка, який хоч і є громадянином України, але за останні 10 років більше проживав у Німеччині.

Аналогічно для кандидатів у народні депутати: чинна Конституція і версія «Батьківщини» дозволяють бути обраним до Верховної Ради громадянинові України, який проживає в Україні останні 5 років, а в УДАРі пропонують записати, що кандидат у президенти має лише «перебувати у громадянстві України» протягом останніх 5 років до виборів.

УДАРівці також не підтримують кардинальне звуження повноважень голови держави. Зокрема, вони пропонують не відбирати у президента право призначати голову СБУ та Ген¬прокуратури, пропонувати половину складу Ради Національного банку України та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Крім того, у Кличка пропонують збільшити квоту президента в Конституційному суді до половини складу (зараз голова держави має право призначати третину складу КС).

На відміну від «Батьківщини» УДАР не згадує про парламентську коаліцію, а кандидатуру прем’єра пропонує подавати у ВР президентові «після консультацій із парламентськими фракціями». Кандидат на посаду прем’єра, за пропозиціями УДАРу, має ще до голосування подати Верховній Раді склад свого Кабінету Міністрів і програму діяльності уряду. ВР більшістю голосів має надати йому «вотум довіри».

Є й інші відмінності у пропозиціях опозиціонерів. Таким чином, із ключових питань конституційного устрою в опозиції немає єдності, кожен із лідерів тягне ковдру на себе через власні плани та амбіції щодо президентства або прем’єрства. І саме через ці протиріччя між самими опозиціонерами конституційні зміни заблоковані й вірогідність їхнього розгляду парламентом дуже низька. Така поведінка опозиціонерів уже просто нервує найактивніше крило Майдану.

Зокрема, в заяві лідера «Правого сектору» Дмитра Яроша йдеться: «Ми пропонували   свій сценарій розв’язання ситуації у країні. Однак більшість наших вимог не була виконана в достатній мірі… Режим продовжує звільняти заручників, але робить це дуже повільно, їм лише змінюють так звану «запобіжну міру», а не звільняють від кримінальної відповідальності… Відтак зараз ми нічим не зобов’язані до продовження перемир’я. Допоки процес звільнення заручників триватиме, ми намагатимемось не вдаватися до активних дій, проте ніяких гарантій не даємо. Закликаємо опозицію, «Самооборону», «Автомайдан», воїнів-афганців та всіх інших учасників протесту приготуватися до загальнонаціональної мобілізації з перспективою подальшого блокування урядового кварталу. Маємо бути готовими в найближчий час повністю заблокувати роботу центральних органів режиму. Говорімо з режимом тією мовою, котру він розуміє — мовою сили», — закликав лідер «Правого сектору».

ВЛАДА ШУКАЄ ВИХІД

Не варто думати, що влада   спокійна і лише тішиться з того, як опозиціонери між собою чубляться. Влада в пошуках виходу. Коли нашою владою був проігнорований Євросоюз, то всі надії були на російські гроші та лояльність Путіна. Однак лояльність російського диктатора не така вже й беззаперечна. Як відомо, наш президент Янукович полетів на Олімпіаду в Сочі, однак там він був занадто холодно прийнятий. Російське телебачення навіть вирізало його з трансляції відкриття Олімпіади. Більше того, росіяни заявили, що не поспішають надавати черговий фінансовий транш Україні. Окрім того, росіянами на 8 мільйонів доларів була оштрафована фірма «Конті», що належить прибічникові Януковича Колесникову, а Росія… пообіцяла підтримати не Україну, а Китай як кандидата на проведення Зимової Олімпіади в 2022 році.

Наступного після відкриття Олімпіади дня Янукович таки домігся зустрічі з Путіним, але, як пише у своєму блозі Тарас Чорновіл на Gazeta.ua, Януковичу пояснили, що ставка на нього не є безальтернативною. Сам Чорновіл не виключає, що росіяни ставитимуть на українську опозицію. «Поки що Януковичу кажуть: ти наводиш у себе в країні лад і доводиш, що контролюєш її, або ми тебе зливаємо. У який спосіб — не знаю. Судячи з того, на яких тонах останнім часом відбувається спілкування Януковича з Путіним, Віктор Федорович дуже сильно посилить охорону та перестане розмовляти будь-якими системами радіозв’язку», — пише Чорновіл, який не виключає, що Янукович вимагатиме розібратися з Майданом. «Янукович зайшов надто далеко. Має шукати шляхів відступу, доки українські олігархи не дістали з Москви прямого сигналу, що Янукович їй більше не цікавий. Тому треба терміново дати вказівку Конституційному суду повернути Конституцію 2004 року. Під виглядом цієї реформи добути до 2015-го, давши непублічні зобов’язання не балотуватися. Але Янукович не готовий до компромісів і капітуляції», — пише Чорновіл.

І все-таки крім кривавого розгону Майдану оточення президента шукатиме й інші шляхи. Зокрема, буде намагання йти на певні домовленості з опозицією. Не дарма цього тижня «пройшла» інформація про те, що новий глава президентської адміністрації нібито зустрічався в лікарні з… Юлією Тимошенко. Мова могла йти про створення нової широкої коаліції й розподіл влади між непримиренними противниками — Партією регіонів та «Батьківщиною». Таким чином, можна було би віддати посаду прем’єр-міністра Яценюку, який створює уряд єдності. Сама ж Тимошенко тихенько їде на лікування за кордон, а в 2015 році може без проблем йти у президенти, гарантувавши при цьому недоторканність нинішньому президентові та його оточенню.

Сам візит Клюєва до Тимо¬шенко якось неактивно спростовується, тому він дійсно міг бути. І варіант із коаліцією ПР та «Батьківщини», можливо, і міг би стати рятівним для країни, яка просто розвалюється, однак чи підходить такий варіант тим, хто на барикадах. Тим, хто вимагає повного перезавантаження влади і люстрації чиновників-злочинців. Звісно, що ні. Окрім того, такий варіант не підходить групі олігарха Фірташа, бо в їхніх планах президентом повинен бути Кличко. Цілком ймовірно, що може статися багато провокацій, які не дадуть здійснитися цим планам. Уже зараз Антитерористичний центр при СБУ приводить у готовність суб’єкти боротьби з тероризмом на території держави у зв’язку зі зростанням кількості повідомлень про мінування об’єктів із масовим перебуванням людей. Всі дійсно з жахом чекають закінчення Олімпіади, коли російські спецслужби можуть почати потужну провокаційну кампанію в Україні. Позиція Європи та США щодо України поки що обмежується заявами про «занепокоєння».  

І все ж, як українцям самим вирішити політичну кризу, без зовнішнього втручання, якщо останні дані опитувань свідчать, що Майдан підтримують рівно стільки ж відсотків громадян України, скільки не підтримують. Як бути з цим?