Політичний експерт Федір Земан аналізує кандидатів по округу № 68.

Якщо майже у всіх округах із певних причин заздалегідь відомі потенційні переможці, то округ із центром в Ужгороді на загальному фоні обласних округів вирізняється в першу чергу великою кількістю кандидатів. Виборцям дійсно буде важко розібратися в тому, хто ж дійсно достойний представляти їх у Верховній Раді. Однак варто зробити навіть не прискіпливий аналіз того, що ж за люди хочуть стати депутатами українського парламенту, як починаєш розуміти, що варті вибору одиниці.

По-перше, з цієї когорти кандидатів по Ужгородському округу потрібно відразу відкинути технічних кандидатів. Зокрема, чотири Ковачі набиратимуть виключно помилкові голоси. По-друге, частина технічних кандидатів «відкинуться» самостійно, бо були зареєстровані лише як «група підтримки» когось іншого, який автоматично отримає додаткових спостерігачів на дільницях та членів комісій.

Дивує, що серед «технічних» є і найстаріший серед кандидатів — гуморист Павло Чучка. Адже його рейтинг досі доволі високий, тому йти на вибори виключно заради підтримки Віктора Щадея може стати його останньою спробою потрапити до законодавчого органу будь-якого рівня. Це певна зрада виборця.

Таким чином, обирати виборцеві потрібно буде лише не більше, ніж із 6—8 кандидатів, а не 27. Якщо ще на минулих виборах по цьому округу переміг Василь Ковач, то зараз шлях до його повторної перемоги перекривають відразу кілька чинників. По-перше, Ковач за час останньої парламентської каденції «здобув» переважно негатив. Навіть утеча з лона Партії регіонів йому нічим не допоможе, бо саме Ковач був серед тих депутатів, які голосували в Раді за так звані «диктаторські закони», що зрештою і стало початком масштабного суспільного протистояння в Україні.

По-друге, Ковач на минулих виборах ішов за підтримки потужного партійного адмінресурсу. Нині ж його потенційний електорат розділений щонайменше навпіл, бо голоси відбиратиме колишній соратник Ковача, а нині опонент Олександр Ледида.

По-третє. Навряд чи допоможуть Ковачу його прославлені конверти з 200-гривневими купюрами. Бо той таки штаб Віктора Балоги, який веде до парламенту Віктора Щадея, також має у своєму розпорядженні досвід «матеріальної подяки виборцеві» за голос. Окрім того, наразі міліція налаштована суворо карати за підкуп не лише тих, хто дає, але й тих, хто бере.

Варто також сказати кілька слів про кандидатів від так званого «демократичного» блоку. Дивно, чому вони себе так називають, бо здебільшого це кандидати-маріонетки. Щоправда, вирізняється серед них активіст місцевого майдану Юрій Світлик, який дійсно зробив чимало в боротьбі з режимом. Але чи може цей кандидат представляти громаду Ужгорода та району в найвищому законодавчому органі країни? Це молодий чоловік із села Велятин Хустського району, в якого відсутній управлінський досвід. Чому йому повинні довіряти ужгородці — питання відкрите.

Дивна боротьба точиться між ще двома кандидатами з так званого «демократичного» табору. Віктор Балога, який уже багато років, перебуваючи на різних владних посадах, не просто ігнорував Ужгород, віддаючи перевагу рідній Мукачівщині, а часом був його відвертим ворогом, підтримує Віктора Щадея. Свого часу уродженець Міжгірщини Віктор Щадей відповідав за ідеологію друкованого видання Віктора Балоги «Старий замок», нині ж він у сумнівно законний спосіб став в. о. мера обласного центру. Напередодні виборів він намагався активно «наводити лад» у місті, однак усі ці дії мали виключно характер дешевого піару і лише ще більше вдарили по бюджету міста. Вже зараз зрозуміло, що наступникові Щадея на посаді мера буде занадто складно відновити хоч якийсь порядок у фінансах міста. Щадей це той випадок, коли кажуть «гнати порожняк».

І от зараз Щадею умовно протистоїть ставленик УДАРу, директор супермаркету Роберт Горват із Перечинщини. Протистояння Щадея та Горвата, це протистояння їхніх протеже Валерія Пацкана та Віктора Балоги, які принаймні на публіку видають себе політичними опонентами. Щоб довести свою перевагу, ні Пацкан, ні Балога не шкодують фінансових витрат на своїх підопічних. Якщо Щадей здебільшого рекламує себе в комунальних та державних газетах, то Горват розгорнув потужну кампанію на всіх рекламоносіях. Пацкану та Балозі вже не важливо, чи пройдуть їхні підопічні до парламенту, їм важливо, що хто з них набере більше голосів на виборах.

Незважаючи на широку рекламну кампанію, Робертові Горвату також важко буде переконати ужгородців, що їхні інтереси в парламенті повинен представляти директор супермаркету з Перечинського району.

Зараз ряд штабів провели свої власні соціологічні заміри довіри виборців і несподівано прозріли, що найвищий рейтинг залишається в Сергія Ратушняка. І це при тому, що Ратушняк фактично не витрачався на політичну рекламу. Ні по телебаченню, ні по радіо не транслюють його ролики. Немає реклами у пресі, окрім невеличких передруків у газеті «РІО» зі сторінки Ратушняка у Facebook. Тільки днями було розміщено кілька рекламних білбордів у Ужгороді, однак опоненти відразу ж їх пошкодили фарбою. При цьому не важко зрозуміти, чия це робота, бо такою ж фарбою були пошкоджені білборди з зображенням української льотчиці-героїні Надії Савченко. Схоже на те, що у штабі Балоги таки дійсно переляк, бо вдаватися до вандалізму чужої реклами є принаймні примітивно.

Зрештою, лідерство Сергія Ратушняка є цілком закономірним. Він не зрадив Ужгород навіть у найважчі часи медведчуківщини, не прогнувся під тиском Кучми та Ющенка, які не без наводки того ж таки Віктора Балога намагалися знищити Ратушняка як політика та бізнесмена. Не сів Ратушняк і під режим Януковича. Якщо проаналізувати політичну риторику Сергія Ратушняка, то вона фактично незмінна, що підтверджує тезу про його позицію борця з будь-яким режимом, а останнім часом і з олігархатом як найбільшим злом України. Це сильна особистість і саме за таких кандидатів нині готові голосувати виборці.

Окрім іншого, жоден із кандидатів у депутати по округу № 68 не зробив і одного відсотка з того, що було зроблено Ратушняком за період його кількох каденцій на посаді мера Ужгорода. Саме цей перелік добрих справ і є головним аргументом голосування за кандидатуру Сергія Ратушняка на виборах у Раду.

Щоправда, як підтвердив на нещодавній прес-конференції один із моїх колег-політологів, опоненти Сергія Ратушняка можуть знову пустити в хід так званий останній аргумент — гроші. Саме підкуп виборців був вирішальним на виборах у Раду в 2012 році. Через острах програшу нинішні політичні банкрути від балог та екс-«регіоналів» можуть знову вдатися до цих брудних технологій. Хоча деякі експерти переконані, що революційні події значно підняли самооцінку виборця і його принциповість. Виборець став менш продажним і вже менше піддається на оманливі лозунги та брехню.