Час не стоїть на місці і саме сьогодні, 2 серпня, маємо 5 місяців із дня призначення на посаду голови облдержадміністрації Валерія Лунченка. Вибір Києва для багатьох був несподіванкою, бо головне крісло краю пророкували іншому нардепові від Закарпаття. Навіть не пророкували, а говорили, як про незаперечний факт і деякі ЗМІ вже розписували, яке райське життя розпочнеться для закарпатців.

Райського життя не сталося, як, власне, й апокаліпсису, який знову ж таки почали пророкувати ті ж ЗМІ з приходом Лунченка — «зеленого» і недосвідченого, на їхній погляд, щодо питань ведення обласного господарства. Молодий губернатор дійсно не мав досвіду керування областю, однак, як показують перші результати роботи на «невдячній» посаді, вміння йому не бракує.

В одному зі своїх перших інтерв’ю Лунченко про своє призначення сказав буквально таке: «Ніхто сюди не прийшов, щоб просто сісти у владне крісло. Але я твердо переконаний і дуже сподіваюся, що громада мене зрозуміє і підтримає: новій владі треба дати можливість проявити себе. …За один день не зміниться реальність, яка вибудовувалася роками. За один день, як би і ким би ми не «перезавантажували» владу, благополуччя не настане. …Якби ми мали перевиконання бюджету, на посаду губернатора було би чимало охочих, які одне перед одним змагалися, хто і що зробить корисного для краю. Це нелегкий час..»

Так, Лунченко, окрім здорових амбіцій та здорового глузду, мав ще й неабияку мужність, щоб взяти відповідальність за стан у області. Про те, що здаватися, підкорятися чи бути хлопчиком для побиття він не збирається, новопризначений губернатор переконливо показав на сесії облради, яка відбулася 7 березня. Нагадаю, що саме на цій сесії було повернуто делеговані облрадою повноваження виконавчій владі. Їх, до речі, на незаконних підставах депутати відібрали від влади попередньої. Розставивши чітко пріоритети, підкресливши, що діє чітко за буквами Закону, без істерики і нагнітання ситуації Валерій Лунченко переконав депутатів скасувати попереднє рішення і повернути ОДА делеговані повноваження.

Коментарі щодо перебігу подій на сесії були різними, та думка переважної більшості обласних депутатів про молодого губернатора кардинально змінилася: у ньому побачили «не мальчика, но мужа». Як сказав один із депутатів, витираючи хусткою спітнілого чола, «цей не дасть собі сісти на голову…». Народні обранці, до речі, оцінили і те, що Лунченко дав зрозуміти, що він за посаду голови облдержадміністрації не тримається, але поки що її займатиме, обов’язки старатиметься виконувати «на всі сто»

Довга і виснажлива епопея із призначеннями голів райдерж¬адміністрацій відкрила для закарпатців ще одну рису Лунченка: він вміє і готовий іти на компроміси. Звісно, у розумних межах. Далеко не всіх саме такі призначення задовольнили. Критики багато, та це не збиває «з ніг» губернатора. Він чітко заявив, що ніхто з новопризначених чиновників не буде мати індульгенцій. Працює місяць чи два — робиться зріз. Є корупційні підозри, є невдоволення людей, не має робочих результатів — іде з посади. Хаосу і безвладдя не буде, бо за таких умов не можуть нормально працювати економіка, наповнюватися бюджет, залучатися інвестиції й т. ін.

Лунченку часто дорікають, що він мало «світиться» на телебаченні та в пресі. Хтось бачить у цьому недопрацювання прес-служби губернатора, хтось — небажання самого Лунченка, а хтось твердить, мовляв, нема що «світити», то і не «світиться». У кожному припущенні є певна частка правди, однак жодне з них не претендує на істину. Прес-служба вчиться і набирається досвіду, для губернатора не є самоціллю бути в кожному кадрі чи на кожній сторінці, а «світиться» те, що має на це право. Мінімум популізму, максимум конкретики. Це розуміють професійні журналісти, тому широко інформують населення, до прикладу, про міжнародні зустрічі Лунченка (їх, до речі, за ці місяці було чимало: до нас навідувалися делегації з Румунії, Угорщини, Чехії, Словаччини та інші, сам губернатор неодноразово офіційно відвідував сусідні країни), про робочі поїздки в райони (на місцях вирішилося багато соціально-економічних питань), про наміри та прийняті кроки з вирішення нагальних для області питань (як-от постачання скрапленого газу, будівництво та ремонт доріг, підтримка та допомога військовикам, у тому числі звернення до Кабміну з проханням не відправляти наших хлопців у зону АТО тощо).

Незважаючи на важку економічну ситуацію в країні, губернатор (треба віддати йому належне) вміє «вирулювати» у вирішенні соціальних питань, до прикладу, вчасну виплату заробітної плати, надання соціальної допомоги.

Втім заглиблюватися у цифри не хочеться. Тим більше, що серед чималої кількості позитивних показників є багато негативних. Та, повторюся, за один день створити диво навіть у одній, окремо взятій області неможливо. Висловлюючи своє бачення розвитку подій після призначення Лунченка, переважна більшість провідних в області політологів та економістів сходилися в одному: новій команді треба дати не тільки шанс, але ще й час. Здається, п’яти місяців уже достатньо для того, щоб переконатися — люди прийшли працювати. Щоденний контроль громадськості припинятися не буде, бо її — громадськість — уже не приспиш обіцянками-цяцянками. Не справляєшся — геть із посади.

Петро Химинець