Тривалі вихідні дали­ся взнаки: переповнений адреналіном український політикум вибухає. На першому ж післясвятковому засіданні Верховної Ради депутати активно скандували образи, протягували і зарубували проекти.


Провладні фракції підтримали здавалося б неприйнятний для влади закон про корупцію. Закон передбачає відкриття для громадськості Єдиного реєстру осіб, що вчинили корупційні правопорушення. Фінансові декларації високопосадовців мають з’явитися у вільному доступі, майже вдвічі знижується мінімальна сума витрат, за які вони вже мають у цих деклараціях звітувати. Крім того, з’являється механізм контролю фінансових декларацій чиновників.

Готові були провладні фракції ухвалити ще два важливі законопроекти: про зняття недоторканності й проведення повторних виборів у проблемних округах. Однак тут уже задній хід дала опозиція.

Що стосується недоторканності, то опозиціонери кажуть, що проголосують за цей закон лише в тому разі, якщо недоторканність знімуть також із президента та суддів. Мила наївність. Навіть завгосп-балабол Балога визнав, що недоторканність йому потрібна для іншого. «Розумію, що таке говорити не модно і «шкідливо для іміджу». Але я не голосуватиму за скасування депутатської недоторканності. І не тому, що когось/чогось боюся, а тому, що не люблю лукавити і мова йде не про мене, а про парламентаризм у цілому», — написав на своїй сторінці у Facebook Балога. Більше того, він хоче, щоб недоторканність була ледь не у всіх чиновників: «Недоторканність повинна бути у кожного, хто володіє мандатом, починаючи від депутата сільської ради, мера міста і закінчуючи Верховною Радою». Балога хоч розуміє, що в такому випадку не тільки такі, як він, нардепи-хапуги можуть вільно красти і ховатися в радах, але й шавки рангами значно нижче. Це просто розв’яже руки примітивним бандюкам, які купуватимуть собі мандати і вільно продовжуватимуть грабувати цю ще не цілком дограбовану країну.

Що стосується перевиборів у тих округах, де виникли конфліктні ситуації, то тут Балога також рвався на передову чи не найбільше. Він категорично проти того, щоб були перевибори по округу з центром у Хусті, де один із його братів Павло «переміг» на кілька сотень голосів і сховався в Раді за тою таки недоторканністю. Балоги дуже не хочуть знову йти на перевибори, бо, по-перше, не хочуть більше витрачати родинних коштів, а по-друге, просто розуміють, що вибори вже не виграють, бо втратили не тільки адмінресурс, а й підтримку хустян. Жоден із Балог наразі не зміг би перемогти навіть у рідному Мукачеві. Від них усі тікають, бо вони невдахи і базіки. А за залякування підпалами і побиттями колишніх своїх соратників доведеться відповідати. Балогам не вірять. Це вони перед виборами можуть обіцяти якусь підтримку спорту, роздаючи ромам м’ячі, а насправді вийшло так, що Мукачево залишилося без футбольного клубу в обласному чемпіонаті, бо вішати локшину на вуха легше, ніж дійсно чимось допомогти.

НЕДОЛУГІ МАНЕВРИ З ФІНАЛЬНИМ СТОЛИЧНИМ МОРДОБОЄМ

Політичні війни влади та опозиції занадто сумбурні та примітивні. Опозиція лише лупить себе у груди, мовляв, зараз тій владі покажемо, де раки зимують, а насправді на свої акції «Вставай, Україно!» може зібрати людей лише за 50 гривень для прапороносців. Більше того, навіть у Верховній Раді після того, як деякі опозиціонери не проголосували за відставку уряду, ніхто їх із фракції не вигнав. Помахали пальчиком і все. Навіть Кличко в день голосування був десь у Німеччині й комусь вручав «Мерседеси».

Кілька разів опозиціонери ловили провладних депутатів на тому, що вони голосують не лише за себе, а й за декого з відсутніх депутатів. І зчиняли з цього неабиякий галас. Так от, цього тижня ті ж таки депутати від фракції Партії регіонів впіймали вже опозиціонерів, як вони голосують за себе і за відсутніх у залі своїх колег. Одним словом, хрін за редьку не солодший.

Окремо варто сказати про сьогоднішній суботній день. Опозиція призначила маленьку революцію, на яку з усіх регіонів мали приїхати прихильники опозиціонерів на фінальну акцію «Вставай, Україно!». Влада від цього реально перелякалася і хтось з ідеологів влади не міг вигадати нічого розумнішого, ніж у той таки день вивести своїх прихильників на паралельну акцію. Ще й під це вигадали акцію щось на кшталт «Фашизм не пройде!». У стислі терміни під прапорами «регіоналів» у всіх областях проводилися місцеві антифашистські акції, а фінальну запланували саме на той таки час, коли опозиціонери запланували свою.

Цікаво, чи розуміли ці ідеологи «регіоналів», що така антиакція може перерости в силове протистояння? Представники Партії регіонів запланували провести цього дня антифашистський марш «У Європу без фашистів» саме на Європейській площі в Києві, де опозиціонери планували проводити фінальний мітинг. Владі вигідний мордобій, бо вони продемонструють Європі, що мали добрі наміри зупинити націоналістів, які псують європейський імідж країни, а ці націоналісти поводилися, як дикуни. Європа після цього мала би бути більш лояльною до влади Януковича і менш лояльною до опозиції в Україні, яка проповідує нехарактерний для Європи націоналізм.

Але найгірше в цій історії те, що люди використовуються партіями виключно як масовка та гарматне м’ясо.