Річниця війни
Ми пережили один рік в умовах війни. І якщо ще в перші дні війни ми були перелякані і ховалися, то тепер до нас повернулася впевненість у перемозі.
Ця війна завдала нам неймовірно великої шкоди. Ми втратили десятки тисяч людей вбитими. Ми втратили мільйони людей, які виїхали і вже не повернуться. Нас стало наполовину менше і експерти кажуть про населення не більше 20 мільйонів.
Наразі під окупацією знаходяться тисячі гектарів нашої землі. Від нас забрали хлібні поля та поклади корисних копалин. Від нас відрізали Азовське море. Окупанти знищили нашу критичну інфраструктуру.
Наша економіка втратила майже 40% ВВП. Кожен третій українець втратив роботу.
Щоб відновити нашу економіку, потрібні довгі роки.
А все через те, що один диктатор втратив розум. Купка кремлівських шизофреніків захотіла знищити Україну і запустили війну.
Але є і те, що ми здобули. Ми стали згуртованішими, ми прочищаємо ряди чиновників, ми знищуємо зрадників і нарешті зрозуміли, зо росія нам ніяка не сестра.
Але всі задаються іншим питанням – як довго це все триватиме? На скільки часу нас ще вистачить?
Саме цей тиждень був знаковим для того, щоб визначити перспективи. Ми готові протистояти загарбникам, але нам не вистачає засобів. США та Європа чомусь дуже повільно діляться з нами своїм озброєнням. На початку війни вони взагалі не хотіли нам давати зброю, бо боялися ще більше розлютити росіян. Потім зброю почали давати жвавіше, але все ще категорично були проти надання ракет великої дальності, танків, літаків.
І лише зараз, коли зрозуміли, що путіна не варто боятися і його можна подолати, звучать заяви про необхідність надання нам будь якої необхідної зброї.
Захід став більш лояльним. Ну а цього тижня до Києва завітав президент США Байден. Він знову ж таки зробив заяву, що США допомагатимуть Україні стільки, скільки потрібно. Але цього разу мова вже пішла про надання таких ракет, якими ми можемо легко атакувати ворога на його землі.
Для росії стало шоком те, що Байден сміливо приїхав до Києва і без будь якої завуальованості пообіцяв зброю. А вже наступного дня російський диктатор путін вирішив зробити звернення до росіян. Його промова була наскрізь брехливою. Він безсоромно говорив про те, що це росія є постраждалою стороною у цій війні і вона захищається, а не є загарбником. При цьому путін вихвалявся, що Азовське море тепер цілком російське, а ще до росії додалося купа родючих чорноземів і багато індустріальних міст.
Та чи варто зважати на зміст його абсурдної промови? Ми маємо перед собою ворога. Наші друзі нарешті визначилися з необхідністю підтримки і вже немає жодних сумнівів, що ворога ми здолаємо. На нашу землю прийде мир і ми відгородимося від залишків російської імперії і повернемося в європейську родину. З кожним днем ця віра стає все міцнішою.
Через рік після повномасштабного вторгнення Росії, переважна більшість українців – 87% – не згодні на жодні територіальні поступки для припинення війни. Це дані соціологічного опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведеного цього тижня.
Лише 9% українців вважають, що для досягнення миру і збереження незалежності можна відмовитися від деяких територій.
Ми не віддамо своїх територій. Ми все відбудуємо. Не повернемо ми лише тих, кого втратили назавжди. Тих, хто віддав своє життя заради свободи України.
Коментарі :
Додати коментар