Україна свого часу передала росії великі партії стратегічної зброї. Зараз нашими ж ракетами нас бомблять. І що цікаво, останні 100 ракет були передані росії вже тоді, коли Україною керував президент Ющенко та глава його Секретаріату Балога.

«Подарунок» росіянам для бомбардувань України

З початку повномасштабної війни Росія атакувала Україну більш ніж 5000 тисячами ракет, котрі знищували здебільшого цивільну інфраструктуру, зокрема й енергетичну.

Серед інших типів крилатих ракет повітряного пуску, якими ВПС Росії завдають ударів по важливих об'єктах України, з 3 квітня почали траплятися ракети Х-59 «Овод». Авіаційна керована ракета «повітря-поверхня» Х-59 та її варіанти призначені для ураження важливих наземних і надводних об'єктів, прикритих ППО, котрі візуально виявляє оператор вдень у простих метеоумовах.

У 2008 році попри загострення українсько-російських відносин на фоні військової інтервенції Росії в Грузію, агресор отримав щедрий подарунок від тодішнього керівництва України – ракети Х-59.

За даними Державної служби експортного контролю України, про обсяги міжнародних передач окремих категорій озброєнь, здійснених Україною у 2007 році, Балога разом з Ющенком, котрі тоді керували країною, санкціонували та поставили 100 ракет до Росії. Надалі країна-агресорка модернізувала отримані ракети, вони виявилися значно дешевшими ніж нові типи ракет, які розробили та поставили на озброєння після 2012 року, тому їх активно застосовують терористи для знищення об’єктів саме цивільної інфраструктури.

У 2007 році чиновників мало цікавило питання національної безпеки чи прагнення Росії роззброїти Україну. Головною метою для Балоги і Ющенка тоді була нажива та отримання максимального прибутку від торгівлі зброєю, навіть якщо такі дії підривали обороноздатність держави. За той рік вони під гаслом так званого «реформування ЗСУ» продали зброї на понад 1 мільярд доларів, що на 20% більше порівняно з 2006 роком.

Тривала війна в Грузії, а поряд з цим кмітливі чиновники зробили Росію найбільшим імпортером української зброї. У той час на неї припадала чверть українського продажу.

Водночас відправляли українську зброю й до Республіки Білорусь, котра зараз, під час повномасштабної війни Росії проти України, є чи не найбільшим постачальником озброєння, яким вбивають українців та нищать об’єкти інфраструктури. Зокрема, за часів Балоги-Ющенка в Білорусь продали 18 авіаційних керованих ракет «повітря-повітря» Р-27, які виробляв державний акціонерний холдинг «Артем» у Києві.

Але це далеко не увесь вичерпний перелік дій з боку тодішніх керівників країни, котрі фактично зробили Україну нездатною до опору зовнішній військовий агресії та сформували плацдарм для вторгнення в Україну в 2014 та 2022 роках.

«Схеми» продажу озброєння на вторинному ринку

Окрему увагу заслуговує «схема», за якою чиновники продавали українську зброю за заниженими цінами посередникам, котрі надалі реалізовували її на міжнародних ринках удесятеро дорожче ніж купували в Україні за часів правління Балоги та Ющенка.

У вказаний період з озброєння з бойового складу зняли окремі засоби протиповітряної оборони України, зокрема зенітно-ракетні комплекси «Бук» С300ПС. Надалі їх вивели з державної власності шляхом реалізації за заниженими цінами на внутрішньому ринку (наприклад, ЗРК С300ПС – орієнтовно 1,6 млн доларів) посередникам, котрі потім їх реалізовували на зовнішніх ринках за ринковими цінами (той самий ЗРК С300ПС – за 23,6 млн доларів). Така вартість була щонайменше удесятеро більшою за ціну реалізації Міноборони навіть з урахуванням витрат на їх підготовку до продажу і поставку.

За такою ж «схемою» зняли з озброєння бойові танки Т-72 та іншу техніку. Чимало майна, яке реалізували під час зазначеного періоду, на сьогодні є в переліку критичної номенклатури військового матеріально-технічного забезпечення боєздатності ЗСУ.

Попри цілком вичерпне нормативно-правове регулювання питань забезпечення безпеки та оборони України, вжиття заходів щодо реформування та будівництва ЗСУ в період правління Балоги-Ющенка значно поглибився процес системного зниження рівня боєздатності Збройних сил України в результаті масштабного та безсистемного, а іноді й безпідставного скорочення кількості наявного озброєння і військової техніки, її продажу за заниженими цінами, а також зловживання під час управління землями оборони.

Згідно з офіційними даними тієї ж Державної служби експортного контролю України, за період з 2007 по 2009 роки чиновники продали:

• 185 бойових танків різних модифікацій
• 474 бойові броньовані машини
• 123 артилерійські системи великого калібру
• 131 бойовий літак
• 21 вертоліт
• 276 ракет і ракетних пускових установок
• 375 переносних зенітно-ракетних комплексів з пусковими механізмами та ракетами.

Загроз немає – можемо продавати

Для реалізації зброї в таких космічних масштабах Балозі та Ющенку потрібно було підґрунтя у вигляді мовчазної згоди керівництва ЗСУ й інших відповідальних осіб, яке б можливо було «продати» українцям як планові заходи у межах так званого «реформування Збройних сил». І вони його знайшли. Ним виявилися Воєнна доктрина України, Стратегічний оборонний бюлетень України та інші брошурки, які лежали чи не у кожній військовій частині, прийняті колективним рішенням і які жваво рекламували тодішні чиновники.

Але насправді аналіз подій того періоду, а також положень Воєнної доктрини України, інших документів у сфері національної безпеки і оборони засвідчив, що у керівних документах закріпили висновок про відсутність реальних загроз національній безпеці України у воєнній сфері, що не відповідало реальній воєнно-політичній (воєнно-стратегічній) ситуації, яка склалася в Україні та навколо неї, особливо після подій в Грузії (2008 р.), а також на території АР Крим, зокрема після конфлікту на о. Тузла (2003 р.), незавершеність демаркації кордону з РФ, іншим обставинам, що свідчили про наявність реальних загроз нацбезпеці України.

Звіт ТСК щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України

Вищеперераховані та інші факти дій на шкоду обороноздатності України з боку тодішніх керівників країни Балоги та Ющенка були зафіксовані у звіті Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки від 11 червня 2019 р.

Комісія встановила, що період правління вищезазначених чиновників (2006 - 2009 роки) виділяється прийняттям управлінських рішень, на підставі яких Міноборони зазнало втрат в особливо великих розмірах.

Зокрема виявили, що в з 2006 по 2009 роки значно поглибився процес системного зниження рівня боєздатності ЗСУ в результаті продовження політики фактичного безсистемного скорочення особового складу, кількості наявного озброєння і військової техніки на тлі хронічного недофінансування потреб Збройних сил.

Майно за залишковою вартістю передавалося як розрахунок, при цьому нові власники продавали його за цінами, які щонайменше удесятеро були вищими. Тривала масова передача земель оборони приватним суб’єктам господарювання під інвестиційне будівництво на умовах, що не відповідали інтересам держави, а також завдавали збитків в особливо великих розмірах. Здійснювалося масове вивільнення військових містечок та передача їх фондів до інших органів державної влади та місцевого самоврядування, котрі надалі нерідко були об’єктами зловживань. Таких прикладів багато.

Балогу та Ющенка інформували про можливе вторгнення Росії в Крим

Розслідування проведене у 2019 році встановило, що в період правління Балоги-Ющенка розвідувальні органи України на постійній основі надавали керівництву країни поточну, довідкову та аналітичну інформацію про основні тенденції й подій, які визначали розвиток воєнно-політичної (воєнно-стратегічної) обстановки у світі та навколо України, зокрема, що стосувалася зміни ситуації у прикордонних з Україною районах, оцінки стану та діяльності Чорноморського флоту РФ, Південного військового округу ЗС РФ тощо.

Так, вищі посадові особи держави письмово і на постійній основі отримували інформацію від керівництва розвідувальних органів України про дії РФ, особливо в АР Крим та в м. Севастополь, про:

• підготовку та можливе втручання козацьких формувань Росії у внутрішні справи України;
• перегляд керівництвом РФ планів застосування війська для досягнення зовнішньополітичних цілей на територіях колишніх республік СРСР, зокрема й України;
• офіційні позиції вищих посадових осіб РФ про загрози військовій безпеці Росії через євроатлантичний курс України, через що Україна розглядається як недружня держава;
• інша інформація, яка свідчила про плани РФ щодо України.

Також, за наявними даними, Балогу, Ющенка та інших посадових осіб держави інформували про те, що з аналізу змістовності, спрямованості та особливостей сучасної воєнної політики Росії існує загроза застосування зброї проти України для повернення нашої держави до сфери свого переважного впливу, а також попереджали про можливі варіанти розвитку військового конфлікту, а саме: розв’язання Росією повномасштабної агресії проти України з проведенням комплексної воєнної операції для заволодіння Кримом та східними регіонами України, при цьому для досягнення своєї мети Росія спрямовувала зусилля на загальну дестабілізацію громадсько-політичної і соціально-економічної ситуації в Україні, загострення політичної боротьби, провокування сутичок на релігійно-етнічному підґрунті.

Такого змісту доповіді розвідувальних органів надходили як Президенту України, так і Міністру оборони України, начальнику Генерального штабу та іншим посадовим особам сектору безпеки і оборони, що вимагало від них, з огляду на обґрунтованість інформації, вжиття завчасних та адекватних заходів реагування на посилення загроз зі сторони РФ у військовій сфері.

Ігнорування реальних та потенційних загроз

Якщо дивиться на те, як реагувало вище керівництво країни в обличчі Балоги та Ющенка, то можна зауважити, що, з одного боку, ніби вживалися заходи, спрямовані на реформування, підготовку та підтримання боєздатності ЗСУ на належному рівні. Але з іншого, ігноруючи реальні та потенційні загрози, публічно поширювалася інформація про співпрацю з державами-партнерами особливо в Чорноморському регіоні, про відсутність будь-яких загроз у воєнній сфері тощо, а також імітувалися заходи, які явно не сприяли підвищенню боєздатності ЗСУ, зокрема:

• екстериторіальний принцип комплектування ЗСУ практично не застосовувався після переведення Збройних сил на контрактну основу комплектування, адже, особливо в зоні реальної загрози – АР Крим, Донецької та Луганської областей, комплектування військових здійснювалося за територіальним принципом;

• продовжувалося масове скорочення особового складу ЗСУ, озброєння та військової техніки, що неконтрольовано включалося до переліків надлишкового майна з подальшими діями щодо його реалізації за залишковою вартістю (на підставі договорів комісії на внутрішній ринок);

• під виглядом реформування війська скорочували систему тилового забезпечення, військової освіти (за короткий час кількість вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів була зменшена вдвічі — з 60 до 31), а також вживали інші заходи, в результаті чого питома вага бойових з’єднань і військових частин була доведена лише до 47%, тоді як штаби, органи управління, військові частини і підрозділи логістики, військові навчальні заклади, адміністративні установи та організації становили до 53%.

• масове знищення об’єктів інфраструктури, котрі мали стратегічне значення для оборони держави.

Висновки ціною яких стали життя українців

Зупинити шлях розвалу ЗСУ, який поступово втілювали Кучма, Ющенко та Янукович, змогла тільки зовнішня агресія. Починаючи з 2014 року, армія була змушена почати відродження. Становлення нового українського війська йде паралельно з відсіччю збройної агресії Росії.

Хтось із фігурантів вже давно переховується у Росії, а хтось на кшталт Балоги, Ющенка та інших спокійно пересувається країною, наживши мільйоні статки, зокрема й на фактичному знищенні Збройних сил України.

Інформація про вищевказані обставини зниження боєздатності ЗСУ та в цілому обороноздатності держави вже є предметом кримінального провадження № 42014000000000322, яке розпочала Головна військова прокуратура Генеральної прокуратури України у 2014 році за фактами службової недбалості керівництва Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України під час прийняття упродовж 2000-2014 років управлінських рішень та здійснення організаційних заходів щодо реформування ЗСУ, що призвело до значного зниження рівня обороноздатності держави, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 425 Кримінального кодексу України, яке далі передане за підслідністю до Державного бюро розслідування.

Посилання:

https://www.dsecu.gov.ua/ua/category?slug=eksportnyy-kontrol%27%2Fobsiagy-peredach-ozbroyen&page=

https://www.ukrmilitary.com/2019/06/rozkradannya-zvit-1.html?m=1

https://t.me/u_now/85986