Чи повинна Україна віддавати своє зерно
Ця війна проявила один цікавий факт. Як виявилося, Україна є надважливою державою у світі, бо від нас залежало те, чи буде голод у багатьох країнах. Тобто, з початком військового вторгнення росії світ спочатку хвилювався про міграційну кризу, бо потрібно було десь прилаштовувати мільйони мігрантів із України. Наступним хвилюванням світу стало постачання енергоносіїв з росії. Як виявилося, Захід міцно застряг у залежність від газу та нафти з росії. На Заході почали підніматися ціни на енергоносії, що, відповідно, вдарило по цінам на все інше. Інфляція зашкалює. Народ обурюється, деякі глави урядів пішли у відставку…
Але третім хвилюванням світу стало те, що через відсутність на ринку українського зерна не просто підніматимуться ціна на хліб, але й у багатьох країнах може виникнути голод.
Аж тут виявилося, що Захід веде переговори з росією і йде їй на поступки. Знімаються санкції, відновлюється часткова торгівля, надається необхідне обладнання, і навіть потрібну для транспортування російського газу до Європи турбіну везуть аж із Канади. Більше того, Захід почав обмежувати надання Україні зброї, тільки щоб не сердити путіна, бо без його газу та нафти взимку буде зовсім погано.
А от щодо українського зерна, то тут усе було значно простіше. Захід легко переконав нашу владу, що зерно потрібно вивезти з України і надати його тим країнам, у яких у зерні нагальна потреба.
Так і з’явилася «Стамбульська зернова угода». У Туреччині представники росії, України, Туреччини та ООН сіли за стіл переговорів і домовилися, що росія гарантує безпеку морським танкерам, які вивозитимуть Чорним морем українське зерно. Угоду було підписано. Україна вже не може зробити крок назад. А от росіяни показали, що їхні обіцянки є порожніми. Вже наступного після підписання угоди дня російськими ракетами було розбомблено порт Одеси. Це просто путін передав усім привіт.
Відомий закарпатський політик Сергій Ратушняк написав на своїй сторінці у Facebook, що вважає «Стамбульські зернові угоди» військовим злочином і державною зрадою.
«На жаль, ми отримали відкриття другого фронту. І вже маємо перші поразки. Офіс Президента Зеленського на чолі з сумнозвісним Єрмаком і головою «слуг народу» в парламенті Арахамією відкрили на заміну Мінську так звану Стамбульську тристоронню ПОСТІЙНО діючу групу. Результатами цього «фронту» є те, що з росії почали знімати санкції, а по Україні і надалі луплять ракетами і бомбами. І все задля допомоги олігархам у вивезенні їхнього ж (а не українського) зерна. Браво! З такими «друзями» ворогів не потрібно. Залишилось під цей «успіх» підписати перемир’я і можемо почати евакуацію із Києва», — написав Ратушняк.
І дійсно, ми навіть не здогадувалися, наскільки стратегічним продуктом є наше зерно. А все через те, що воно фактично не належало державі. Всі кошти з його продажу осідали в кишенях олігархів.
То чи варто було віддавати наше зерно у цій ситуації, коли росія продовжує нас бомбити, а Захід зволікає з допомогою? Якщо наше зерно так потрібне світові, то нехай би Захід надавав нам стільки зброї, скільки нам потрібно для перемоги.
На жаль, влада думає інакше. Бо швидкі гроші потрібні більше, ніж зброя. Недаремно ж нардепи підняли собі зарплати. Ці зарплати потрібно з чогось платити.
ТЕГИ : війна, зерно, зброя
Коментарі :
Додати коментар