В Україні новий політичний рекорд. Уряд молодих «реформаторів» пропрацював усього 6 місяців. Олексій Гончарук мав непогану команду людей з чудовою освітою, але він таки не врахував, що доведеться йти проти системи і працювати під постійним наглядом олігархів. І коли міністри заходили на територію інтересів деяких кланів, то виник елементарний супротив тих, хто тримає Україну в кишені.

«За відставку Гончарука проголосували 353 депутати. Він виступив з трибуни Ради і сказав, що його уряд зробив багато і сподівається, що новий уряд зробить ще більше. Зайва патетика. Стало очевидно що Зеленський, а точніше його олігархічний патронат, зрозуміли, що гра в «нові обличчя» стала неефективною. Рейтинг Зеленського падає. Потрібно було терміново знайти когось винуватого. Вирішили, що ним буде Гончарук.

Хлопці з уряду Гончарука погралися у реформаторів і новаторів, але залізли на поле тих, хто тримає цю країну в руках. Необережні нападки на засіки олігархів дали свої плоди. Уряд відправили у відставку, а на його місце призначили екс-голову Івано-Франківської ОДА Дениса Шмигаля, у якого управлінський стаж узагалі всього 8 місяців. Але Шмигаль більш ручний і вже в революціонери не гратиметься», — пише Prozak.info.

Жартували, що у ці дні небезпечно було ходити урядовим кварталом, бо могли затягти у будівлю і призначити якимось міністром.

Ось що з цього приводу написав політолог і журналіст Віталій Портніков напередодні заміни уряду:

«Напередодні неминучої відставки прем’єр-міністра Олексія Гончарука та обрання на цей пост Дениса Шмигаля багато говорять про «уряд Гончарука» і намагаються порівняти цей кабінет із «урядом Шмигаля». Але ніякого уряду Гончарука та уряду Шмигаля не існує в природі. Є тільки уряд Зеленського. І особиста відповідальність Зеленського за те, що відбувається і буде відбуватися в країні.

Про уряд Гончарука можна було би говорити, якби прем’єр був політиком, чиновником, фахівцем, якого висувала б — як це і повинно бути за Конституцією — більшість депутатів парламенту. Якби міністри цього уряду пропонувалися б депутатами, проходили би співбесіду у профільних комітетах, розповідали б про свої плани і наміри. Але нічого цього не відбувалося зовсім! Кандидатуру прем’єра тримали в секреті від депутатів. За уряд вони голосували списком.

Голосували, навіть не знаючи прізвищ багатьох міністрів — яка жахлива ганьба, яке знущання над парламентаризмом і демократією! А відбиралися міністри особисто президентом — при тому, що Зеленський не має жодного професійного розуміння про керівництво виконавчою владою і не приховує цього.

Зараз відбулося практично те саме. Депутатів просто ознайомили зі списком міністрів, повідомили прізвище нового прем’єра. Ним буде Шмигаль. А міг бути Тігіпко. Або перехожий, який переходив би дорогу перед президентським кортежем — якби сподобався Зеленському. Яка різниця, якщо ніякої процедури професійного відбору кадрів у країні немає, якщо ця процедура замінена інтуїцією колишнього телевізійного актора й інтригами представників його оточення, які — яка несподіванка — теж ніколи не займалися управлінням державою!

Саме тому на другий уряд Зеленського чекає така ж доля, як і на перший — його незабаром відправлять у відставку. І призначать третій. Який теж виженуть. Тому що справа не в уряді. Питання не в ньому. Питання в тому, як довго зможе витримувати цей фестиваль дилетантизму українська економіка і з яким зі своїх урядів піде у відставку сам президент».

У новому складі уряду залишилися п’ять представників Кабміну Гончарука. Михайло Федоров зберіг пост віце-прем’єра — міністра з питань цифрової трансформаціі. Денис Малюська продовжить очолювати Мін’юст, Владислав Криклій — Мінінфраструктури. Залишився на чолі МВС і головний український міністр-старожил Арсен Аваков. Дмитро Кулеба та Вадим Пристайко також залишилися в Кабміні, але помінялися портфелями. Кулеба очолив МЗС, а Пристайко став віце-прем’єр-міністром із питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Решта 10 крісел в Кабміні посіли «новачки», хоча багато хто з них раніше вже займали міністерські пости. Серед них — і новий прем’єр Денис Шмигаль, який в попередньому складі уряду встиг пропрацювати рівно місяць.

Денису Шмигалю 44 роки, народився і виріс у Львові. Закінчив Львівський політехнічний університет за спеціальністю менеджмент машинобудування, інженер-економіст. Кандидат економічних наук. Крім Львівської політехніки майбутній прем’єр навчався в Канаді, Грузії, Бельгії, Фінляндії та Німеччини. З 2009 року працював у Львівській обласній державній адміністрації.

З 2017 року працював на керівних посадах у ДТЕК Західенерго, а також був директором Бурштинської ТЕС (яка теж належить олігархові Ринату Ахметову). Це дало привід ЗМІ називати його «людиною Ахметова».

Олексій Резніков, віце-прем’єр-міністр, міністр із питань реінтеграції. Віце-прем’єр — виходець зі Львова, юрист з багаторічним стажем, закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. У 2000-х був партнером в адвокатській компанії «Правіс». У 2008 році ввійшов до Київради з «Блоком Катеринчука», а в 2014 — з партією «Удар» Віталія Кличка. Був його заступником. Крім того, Рєзніков був у складі Вищої ради юстиції.

Олег Немчінов, міністр Кабінету Міністрів. Працював держсекретарем Міністерства молоді та спорту, аж до його об’єднання з Міністерством.

Сергій Бессараб, міністр із питань ветеранів. На відміну від попереднього міністра Оксани Коляди, все життя пробув на військовій службі. У 2014 році був звільнений з військ, потрапивши під дію закону про люстрацію. Однак пізніше повернувся на службу, коли в закон внесли зміни щодо цінних кадрів у військовій сфері. З 2015 року працював на посаді заступника начальника Генштабу Збройних сил.

Ілля Ємець, міністр охорони здоров’я. Ілля Ємець — один із найвідоміших дитячих кардіохірургів не тільки в Україні, але і в світі. З початку 90-х і до 1998 року Ємець працював у головних центрах кардіохірургії Австралії, Канади і Франції.

Ігор Уманський, міністр фінансів. Один з небагатьох міністрів у новому уряді, який має солідний стаж державної служби — понад 20 років. Починаючи з 2000-х років, працював на різних посадах у Міністерстві економіки. У 2014 році став першим заступником міністра фінансів Наталії Яресько. Через два роки став позаштатним радником тодішнього президента Петра Порошенка. На цій посаді він пробув 3 роки.

Олексій Чернишов, міністр розвитку громад і територій. В цілому відомий як інвестор і харківський бізнесмен. Працював із концерном АВЕК, ставши згодом президентом компанії.

Вадим Гутцайт, міністр спорту. Вадим Гутцайт — олімпійський чемпіон із фехтування 1992 року. Після завершення кар’єри в 2000-х став тренером. Працював начальником Департаменту молоді та спорту в КМДА.

Марина Лазебная, міністр соціальної політики. З 2000-х років працювала в Міністерстві економіки заступником начальника відділу пенсійної реформи. Пізніше майже десять років займалася соцполітикою в секретаріаті Кабміну. При Януковичу з 2013 до 2014 року була головою Державної служби зайнятості.

Андрій Таран, міністр оборони. За часів екс-президента Віктора Януковича був заступником начальника Головного управління розвідки. У 2019-му на виборах президента Таран очолював виборчий штаб екс-глави СБУ (часів екс-президента Леоніда Кучми) Ігоря Смешка.