Як відомо, латинським словом «аве» стародавні римляни шанобливо вітали найповажніших достойників Римської імперії, що проіснувала півтори тисячі років. Наш сивочолий Ужгород існує не набагато менше, тож і ставитися до нього слід із не меншою повагою. Якщо не більшою.

Та й що нам до того Риму, коли ми самі маємо честь жити в нашому справжньому місті-музеї, безцінному осередку європейської архітектури та історії, яких не так багато в Україні.
 
Втім, чи завжди ми гідні цієї честі і чи завжди адекватно ставимося до збереження міста у гідному стані? Чи не спотворюємо заради сьогоденної вигоди історичні фасади, чи не знищуємо парки і чи не захаращуємо горами сміття його двори, діючи немов нецивілізовані варвари, яким глибоко байдуже, в яких умовах відпочиватимуть старики та гулятимуть діти? Ці та інші питання, підняті у соцмережах, і викликали даний огляд на тему «хто і як має утримувати місто у чистоті».

Ужгородці та їх законно обраний перевізник відходів

Ще донедавна мала місце сумна картина, як, залишаючи за собою шлейф із брудних пакетів, шматків паперу та чорного диму, містом роз’їжджали трактори з відкритими причепами, на які незамінні радванські хлопці дідівським методом закидували побутові відходи, винесені ужгородцями зі своїх квартир. І інших варіантів «поводження з відходами» не було.
Від цього так тхнуло позаминулим століттям, що важлива справа збирання та перевезення сміття стала благати про удосконалення, осучаснення та наближення до євростандартів. Прагнучи цієї мети, Ужгородський виконком у 2013 році провів конкурс на визначення перевізника твердих побутових відходів (ТПВ), який виграло ТОВ «АВЕ Ужгород», що за походженням мало відношення до транснаціональної групи АVЕ, відомої як №1 у сфері поводження з відходами у країнах Центрально-Східної Європи.
Того ж року «АВЕ Ужгород» розпочало надання послуг із вивезення ТПВ так званим контейнерним способом для мешканців та юридичних осіб міста, керуючись умовами укладених із ними договорів. Для виконання своїх функцій АВЕ надає у користування клієнтам пластикові контейнери для накопичення відходів – так, як це давно практикується в Європі. Споживачами послуг за цих умов виступають містяни, власники приватних садиб та розпорядники територій, що є на балансі у міста, в особах очільників міської влади, керівників ОСББ та ЖБК. А із 2016 року за окремими заявками АВЕ надає також додаткові послуги з ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ та з прибирання територій Ужгорода.

Чим у своїй роботі керується фірма AVЕ

Аби не перевантажувати читача численними відомостями про нормативно-правову базу, будемо триматися лише головних тез Закону України «Про відходи», наказів Мінбудархітектури про правила збирання, перевезення та утилізації ТПВ та Мінздоров’я – про саночищення населених територій, змісту Держстандарту з улаштування контейнерних майданчиків та Правил благоустрою Ужгорода.
Уточнимо для тих, кому це не зрозуміло, що сили та засоби діяльності згаданої фірми (як і межі її договірної відповідальності) позначені літерами AVE. Саме ці літери ви можете бачити не лише спецодязі співробітників фірми, але й на її автомобілях, причепах та, головне, – на її контейнерах. «АВЕ Ужгород» (як і перевізники ТПВ у Європі) працює зі сміттям здебільшого не «лопато-віниковим» способом, а за машинною технологією. Для цього й існують сучасні сміттєвози, оснащені спеціальними крюками для захвату та перегортання контейнера при його звільненні від вмісту. Ось тому і виходить, що саме стінками такого контейнера вимірюється обсяг договірної послуги, яку ми оплачуємо щомісяця. А все «понад» цей обсяг – це трохи інше, щось додаткове, хоча й теж цілком реальне. Але за окрему плату.
У будь-якій роботі є нюанси, які не всі усвідомлюють. До одного з таких нюансів належить, до прикладу, зобов’язання АВЕ прибирати за собою сміття, яке випало із контейнера при перевантаженні його вмісту до спецмашини. А ось беззаперечних зобов’язань прибирати ТПВ, свідомо накидані мимо контейнера, а тим паче – навколо контейнерного майданчика, як ви розумієте, нема.

Давайте покричимо про «дику несправедливість»

По місту, бува, трапляються істеричні крики: ми поклали, а вони не забрали! І не кажіть, дійсно жах. Але, якщо чесно, хіба всі «поклали» те, що мали покласти чи «щось» понад оплачену договірну послугу? Не знаєте? Чи думаєте, що клієнт завжди правий? Що ж, розберемось із «клієнтом».
Уявіть собі, що ви захотіли підключитися до кабельного телебачення, прийшли до провайдера як новий клієнт поцікавитися тарифами і «несподівано» виявили, що ця послуга має об’єм: економ-пакет дає найменшу кількість телеканалів за найнижчу ціну, пакет «стандарт» – трохи більше каналів за трохи більшу суму, а пакет «еліт» гарантує максимальний обсяг телерозваг, але за найбільші ваші витрати.
Теж саме з Інтернетом: вибираєш дешевий стартовий пакет – отримуєш найнижчу швидкість і ліміти, вибираєш VIP-пакет – маєш швидкісний безліміт за найвищу ціну. Послуга має вимір, об’єм, орбсяг! А, як ви думаєте, для чого таксометр у таксі? Правильно: більше кілометрів – більше гривень. А для чого лічильники на газ, електрику або воду? Вірно: більше використав – більше заплатив.
Або ще один побутовий приклад для розуміння вартісних рамок послуги: чоловік взяв 100 гривень і пішов   робити зачіску – так би мовити, здійснити «генеральне прибирання» на голові. Виявляється, на зазначену суму парикмахер художньо оформить лише те, що зверху, а не те, що під носом – тобто бороду за ті ж самі гроші і за попередньо незапланований додатковий час вам вже не підстрижуть. Отже, на додаткову роботу піде більше не лише грошей, але й витрат такого безцінного ресурсу як час. А, може, ще й інструменти знадобляться інші та інший фахівець. Приблизно те ж саме – і з прибиранням додаткових територій: можливо, там знадобиться ще півдня часу, додаткова бригада, екскаватор та бортова вантажівка.
І хіба так важко визначити об’єм оплаченої послуги без калькулятора, самостійно? Якщо ви, скажімо, живете у котеджі, свідомо обзавелися 120-літровим контейнером і регулярно платите саме за цю «120-літрову послугу», то невже, поставивши поруч із заповненим контейнером ще й вісім мішків будівельних відходів та купу гілля, ви думаєте, ніби маєте право на безкоштовне вивезення цього додатку до норми?
Лиш не кажіть, ніби у себе на заводі додаткову до плану деталь ви зробите задарма, а понаднормову зміну відпрацюєте «за дякую». Ви ж себе поважаєте? Тоді чому не поважаєте перевізників ТПВ?

Майданчик – він не сміттєвий, а контейнерний

Останнім часом деякі із соціальних мереж, які раніше слугували майданчиками дружнього спілкування та обміну фото з турпоїздок, перетворилися на інформаційні сміттєзвалища та інструменти брудних PR-технологій. Тут – і маніпулювання виборцями, і анонімний компромат, і нездоровий злив не завжди адекватних думок «про наболіле». Не обминає чаша сія і тем «засміченого міста», і теми АВЕ.
Ні, звичайно, ніхто і не прагне нікого захищати чи ідеалізувати, тим більше у нашій загалом неідеальній державі. Але, коли мережеві дописувачі починають системно ткати мереживо із домислів на тему, хто що має робити і хто за що має відповідати, – виникає бажання теж долучитися до дискусії.
Отже, спробуємо скласти картину з інформаційних пазлів, знайдених у відкритих Інтернет-джерелах.

Що таке «АВЕ Ужгород»? Це обраний за конкурсом перевізник ТПВ.
Яких саме? Тих, що накопичилися у контейнерах АВЕ.
Як їх перевозять? Спецтранспортом АВЕ.
Хто їх вантажить? Співробітники АВЕ.
Що відноситься до звичайних ТПВ, які у загальному порядку вивозить АВЕ? Звичайні домашні відходи: використана упаковка, тара, папір, скло, пластмаса, деревина, метали, гума, шкіра, текстильні матеріали, харчові відходи – очистки, обрізки тощо.
Вивезення яких видів відходів потребує окремих договорів із перевізниками? Рідкі й небезпечні відходи, сміття з несанкціонованих сміттєзвалищ, ремонтно-будівельні відходи, скошена трава, зібране листя та гілки дерев і кущів після обрізки дворових насаджень.
Виходить, двори залишаться захаращеними? Загалом, останнє із переліченого не входить саме у базовий обсяг послуг та у базовий графік вивезення АВЕ, втім ви можете (або навіть мусите!) додатково замовити вивезення і цих відходів.
Де знаходяться контейнери АВЕ? На спеціально облаштованих контейнерних майданчиках.
Це майданчики АВЕ? Ні, це майданчики міста, бо розташовані на міській території, а у фірми АВЕ немає ані клаптика міської землі на правах власності.
Отже, АВЕ як надавач послуг обслуговує лише свої контейнери, а місто як споживач послуг АВЕ – свої майданчики та свою землю? Саме так.
Хто тоді відповідає за сміття поза контейнерами АВЕ і поза майданчиками? Ті, у кого відповідні території – на балансі, тобто так звані балансоутримувачі, розпорядники, управителі цих територій.
А хто вони? У газеті «Ужгород» за 14 квітня 2018 року (тобто, в офіційному друкованому органі міськради та міськвиконкому. – Ред.) зазначено, що «в Ужгороді зареєстровано 340 ОСББ і діють 60 ЖБК, а міська влада максимально підтримує їхню діяльність». Саме ці органи і є розпорядниками міської землі.
Що ж вони мають робити із «зайвим» (поза контейнерами) сміттям на майданчиках і сміттям поза майданчиками (тобто,з несанкціонованими сміттєзвалищами. – Ред.)? Вони мають прибрати це самостійно або окремо укласти додаткові угоди на прибирання чи вивезення.
А якщо наявних контейнерів стабільно не вистачає, а навколо майданчиків хтось постійно розводить хронічний бруд? Розпорядники мають замовити у АВЕ додаткові контейнери та додатковий об’єм послуг. Ну, й роз’яснювати мешканцями правила поводження з відходами, а також терпеливо працювати з тими хронічними відвідувачами смітників, які сприймають їх як супермаркет.
Як боротися із нелегальним підкидуванням відходів на міські контейнерні майданчики із навколишніх сіл та селищ? Влада цих населених пунктів має облаштувати свої контейнерні майданчики.  

Цікава статистика та хлопські поняття про об’єм «шари»

Знервовані реакції у соцмережах про «брудне місто» наштовхнули на пошук місця фірми АВЕ на соціальній мапі Ужгорода. Так би мовити, у цифрах і фактах.
(При цьому, слід розуміти, що досягнення світлої мети про чистий Ужгород залежить все ж не від окремих фірм, а від самих ужгородців, які власними руками інколи шкодять власному місту).
Отже, станом на сьогодні фірмою «АВЕ Ужгород» створено 150 робочих місць; закуплено понад 20 одиниць спецтехніки; роздано споживачам понад 15 тис. контейнерів; створено систему поводження з відходами та сервісний центр європейського рівня; щорічно відраховується до бюджетів понад 7,5 млн. грн., а на покращення інфраструктури поводження з відходами щороку інвестується 4–5 млн. грн.
Цікава статистика: загальна щоденна довжина маршрутів спецмашин «АВЕ Ужгород» сягає понад 800 км; працівник АВЕ, який, працюючи по приватному сектору міста, розвантажує контейнери у сміттєвоз, за зміну пішки долає до 20 км; у передсвяткові дні із міста вивозиться вдвічі більше сміття, ніж зазвичай; за 2017 рік із Ужгорода вивезено понад 250000 м³ сміття на міський полігон.
Повернемося до того, хто все ж має прибирати несанкціоновані сміттєзвалища. Підемо за такою логікою: якщо, до прикладу, вам потрібна послуга по заміні вікон, ремонту стін, електропроводки, сантехніки або котла, – ви знаходите майстра, впускаєте його до своєї недоторканої приватної оселі та щедро платите за роботу. Логічно.
Але чому, скажіть, співробітник АВЕ має підійти не до контейнерів, які він обслуговує офіційно, а влізти без запрошення на чужу для нього територію позаду контейнерних майданчиків (адже це власність міста, ОСББ, ЖБК) і, порушуючи встановлений для штатного працівника АВЕ графік та маршрут, безкоштовно робити якусь додаткову роботу, а не їхати туди, де його вже чекають наступні контейнери?
Відповідальна людина хоче мати роботу і зарплату. АВЕ створює робочі місця і платить зарплату своїм працівникам. Невже особисто ви без законного розпорядження керівництва робили би щось безкоштовно у робочий час, перевищуючи обсяг повноважень, передбачений посадовою інструкцією?
Але і тут є виключення! Енергійні радванські смуглявці, які гордо носять куртки з написом AVE і без яких море сміття вже давно поглинуло би наше місто, не лише «свої» контейнери швидко розвантажують, але й таки очищають від бруду «не свої» майданчики. Кому дякувати? Ну, звичайно, не лише їм, але й їхньому керівництву, яке, будучи патріотами міста, санкціонує у розумних рамках отакі «бонуси».
Головне, аби любителі звинувачувати всіх, крім себе, та отримувати блага «на шару» – не забували, що безкоштовний сир лише у мишоловці, а «шара» таки має і об’єм, і ціну, нехай і не грошову, так іміджеву. АВЕ для міста – партнер, а партнери один одному на шию не сідають, вони співробітничають.
Є ще один нюанс. Ужгород – наймініатюрніший обласний центр України. Тим не менше, будівництво багатоповерхівок тут набуло таких масштабів, ніби до нас має переселитися пів-Закарпаття та чверть країни. Ми не збираємося уїдливо говорити на тему «понаїхали», але зауважимо, що мати чисте місто означає бути аж ніяк не його утриманцем та «транзитним пасажиром», а його патріотом та дбайливим хазяїном, який підтримує свій дім, свій двір, свою вулицю в охайному стані. Але заради такого чуда колись доведеться виконати ще одну делікатну й брудну роботу – позбутися певного «сміття» у головах.

За матеріалами соціальних мереж    

admin