Афіша »

Обласна наукова універсальна бібліотека
Щосереди — засідання англомовного клубу «English-speaking house». Поч. о 17.00.

Погода »      Курс валют »
Актуально »      Редакція "ONLINE"
 
У столиці Закарпаття встановили велетенські літери «Я люблю Ужгород»
 
| ВСІ НОВИНИ | ПОДІЇ | ПОЛІТИКА | СОЦІО | РАТУША | СПОРТ | ДОЗВІЛЛЯ | ЗДОРОВ'Я | КРИМІНАЛ | ФОТОРЕПОРТАЖ | НЕОПУБЛІКОВАНЕ |
 
Архів » / Свіжий номер »
 
 
 
 
 
Архів » / Новини ОНЛАЙН »
22:16 Дикий світ Рахівщини в прицілі фотопасток
22:11 Ужгород і ужгородці – на картинах молодих українських художників
22:08 Главные преимущества кроссовок Adidas ZX 750
22:07 Магазин мяса - Укрпромпостач
22:07 Преимущества раздвижных дверей
22:06 Что включает в себя оборудование для кроссфита?
22:06 Где лучше всего покупать жиросжигатели в Киеве? – несколько небольших советов от bodymarket.ua
16:28 Окружний суд переніс розгляд резонансної ГЕСівської справи по Хустщині
 
 
 
 
 
Оголошення »
Терміново продам будинок у Баранинцях, новобудова, з меблями та технікою — 120 тис. у. о. Тел. 050-888-64-88.  
 
 
Куплю терміново ділянку під будівництво в Ужгороді або передмісті (р-н вул. Загорської, Доманинці, р-н Компотний, Минай, Сторожниця, р-н ближньої Червениці, на «Таблі» та ін.) за об’єктивну ціну. Тел. 050-888-64-88.  
 
 
Автомийка в Ужгороді прийме на роботу адміністратора та автомийників. Тел. 050-609-48-29.  
 
 
Сантехнічні, електромонтажні, плиточні роботи. Тел. 066-996-27-63.  
 
 
 
 
Интернет магазин брендовой обуви, одежды, сумок Fashion Studio.

Фотограф - Олександр Тегза.

Державна податкова адміністрація у Закарпатській області
Програма ТБ
 
     

Закарпатські добровольці — у серці, пам’яті й бронзі…
Історія закарпатських добровольців сягає початку далекого 1939 року, коли наш край був окупований військами фашистської Угорщини. Відтоді аж до 1941-го, незважаючи на переслідування з боку влади, тисячі закарпатських юнаків і дівчат нелегально переходили угорсько-радянський кордон, аби потрапити на той бік Карпат. Усі вони вірили: настане час, коли Закарпаття позбудеться поневолювачів, — і самі прагнули взяти участь у визволенні свого народу. Та не так сталося, як гадалося… Молоді хлопці й дівчата за нелегальний перехід кордону і «шпигунство» на користь Угорщини діставали від трьох до восьми років ув’язнення, а деякі були засуджені навіть до страти.


За даними обласної організації Товариства добровольців Закарпаття — учасників війни, у різних таборах та тюрмах відбували покарання понад 10 тисяч молодих наших краян. Доля розкидала їх безмежними просторами Радянської імперії: Комі АРСР — 6100 підкарпатських русинів; Горьківська область — 500; Свердловська — 350; Архангельська — 740; м. Норильськ — 500; Магадан — 1000; Онезький табір — 550; Карело-Фінська АР — 150; Мурманська область — 15; м. Молотов — 270 та Злато­устівська тюрма — 20.

Під час транспортування до місць відбування покарань були випадки, коли ув’язненим не давали їсти по два дні. А везли їх у товарних вагонах, де, крім підлоги, нічого не було. Майже в кожному вагоні помирав хтось від голоду і холоду. Мертві залишалися разом із живими. У таборах та тюрмах людей утримували у приміщеннях без вікон і дверей, води і тепла. За таких умов вони вмирали сотнями. Нині спомини про це викликають почуття жаху.

Усі, хто залишився в живих, відповідно до Указу Верховної Ради СРСР від 19 листопада 1942 року і директивної вказівки НКВС СРСР від 26 листопада 1942 року № 523 як чехословацькі громадяни були звільнені й доправлені до міста Бузулука   де на той час уже формувалася чехословацька військова частина, котрою командував Людвік Свобода (пізніше вона була перейменована на 1-й Чехословацький армійський корпус). Тоді всі звільнені добровільно вступили до цього підрозділу і в його складі пройшли з боями від Соколова (Харківська область) до Праги.

Формування військової частини відбувалося на підставі угоди між СРСР і Чехословацьким урядом в еміграції (Лондон) на чолі з президентом Е. Бенешем. Основу становила група солдатів та офіцерів, яка на чолі з Л. Свободою 18 вересня 1939 року зустрілася на території Західної України з військами Червоної армії. Наприкінці 1942-го — на початку 1943 року до Чехословацької військової частини в СРСР вступило 2700 закарпатців. Моя сестра Марія Туряниця та її подруга Марія Куруцик зі с. Медведівців, що на Мукачівщині, також були достроково звільнені і, ставши добровольцями, пройшли з корпусом від Соколова до Праги.

У жовтні 1944 року, коли Закарпаття було визволено від фашистів, понад 15 тисяч наших молодих краян, у тому числі 555 дівчат, добровільно вступили до лав Червоної армії. Цьому передувала спрямована акція військових. Уже на початку листопада 1944 року в містах області працювали офіцери штабу 4-го Українського фронту, котрі здійснювали прийом добровольців, а військові коменданти в населених пунктах вивішували повідомлення, в яких громадян Закарпаття від 18 до 40 років закликали до лав Червоної армії для боротьби з ворогом. Тільки з мого рідного села Медведівців були прийняті добровольцями 44 особи, шістнадцять із них не повернулися з фронту. В радянський час їм споруджено обеліск, на якому викарбувано їхні імена.

У кривавій війні з фашизмом воювали 333 добровольці — уродженці нашого краю, котрі в різні часи (воєнні та повоєнні) стали генералами й офіцерами чехословацької армії, з них: генералами — 10 осіб, полковниками — 96, підполковниками — 102, майорами — 37, капітанами — 7, надпоручиками — 10, поручиками — 23 та підпоручиками — 50 осіб. У повоєнний період вони служили в Чехословацькій народній армії на командних і штабних посадах. Авторитет, визнання і професіоналізм наших земляків засвідчують їхні посади. Зокрема, генерал-полковник Василь Вальо командував Західним військовим округом — головним, стратегічно найважливішим у колишній Чехословаччині. Упродовж багатьох років він був першим заступником міністра народної оборони Чехословаччини. Генерал-лейтенант Степан Ромочуський командував залізничними військами республіки, генерал-майор Іван Дзямко очолював армійський корпус, а генерал-майор Степан Бузняк став військовим комендантом Праги… Усі 333 генерали й офіцери були добровольцями 1-го Чехословацького армійського корпусу

Корпус Л. Свободи брав участь у Карпатсько-Дукельській операції у складі 38-ї армії 1-го Українського фронту. Серед 17 тисяч осіб загального складу корпусу було 7100 закарпатців.

Таким чином, якщо до 15 299 добровольців, прийнятих до лав Червоної армії, додати 7100 тих, які воювали у складі 1-го Чехословацького корпусу Л. Свободи, то загальна кількість добровольців становитиме 22 399 осіб. Разом із чехословацькими і радянськими військами наші земляки пройшли славний бойовий шлях від Бузулука через Соколово, Київ, Васильків, Жажків, Білу Церкву, Дуклю аж до Златої Праги.

Людвік Свобода, згадуючи участь закарпатських добровольців у боротьбі проти окупантів, писав: «Усі закарпатські українці з честю виправдали себе в боях. Я гордився ними. Любив і люблю їх. Ніколи не можна забути того, що для переможної боротьби з фашизмом означала участь кількох тисяч закарпатських українських чоловіків і жінок у лавах чехословацької військової частини в СРСР. Своїми подвигами, а часто кров’ю вони допомогли вписати в історію наших народів найславнішу новітню бойову традицію».

Усі закарпатські добровольці, які воювали в чехословацьких військових частинах і після війни залишилися в Чехословаччині, були визнані суспільством. Здавалося б, так мало бути і в нас. Але до 1974 року наших добровольців ветеранські організації ігнорували і не визнавали їхнього внеску у велику перемогу... З метою соціального і правового захисту закарпатських добровольців — учасників війни, піклування про їхні умови життя 23 грудня 1992 року була створена громадська організація «Товариство добровольців Закарпаття — учасників війни». Саме стараннями Товариства та за сприяння обласної влади 19 серпня 2001 року в Ужгороді на площі Кирила і Мефодія було споруджено пам’ятник — бронзову скульптуру солдата війни роботи відомих закарпатських скульптора — мукачівця Івана Бровді та архітектора — ужгородця Бориса Кузьми.

Спорудженню пам’ятника передувала велика організаційна робота Товариства протягом 3 років. Листи щодо моральної та фінансової підтримки були надіслані в 1999—2000 роках Президентам України, Словаччини, Польщі, США, канцлерові Німеччини і прем’єр-міністру Великобританії.

Юрій Туряниця, краєзнавець, член НСЖУ09.09.2017, 20:34


ДРУКУВАТИ EMAIL КОМЕНТАРІ (0)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і нажміть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

   
Loading...
 
Коментарі   Аналітика   Популярні  

Конкурс без альтернативи: визначено переможців на ...
Тарас : Слухав зауваження гостей з Хмельницького...

Країна купається в грошах...
Андрій : Суки лагерні...

Закарпатський депутат торгував   особливо неб...
йони : вот так всегда.скажите на милость у этог...

Як в Ужгороді у 1929 році відкривали летовище...
жорж : дык до какого киева да никуда в незалежн...

У "Новому районі" в Ужгороді облаштовуют...
йони : дамалятки слава богу хоть чего-то начали...

Чому закарпатці не вірять у майбутнє країни і зали...
жуст : и самое страшное из сказанного,что власт...

Закарпатська 128-ма бригада відмовила облраді у пр...
Тарас : Дякуємо, хлопці!Повертайтеся живими, здо...

У міжнародного аеропорту “Ужгород” – новий керівни...
жуст : зачем назначать директоров когда самолет...

  В НОМЕРІ :
1

2

3

4
 
Ратуша »
У мера появився новий заступник, а в ужгородської молоді — надія на власне житло
12 вересня відбулося чергове засідання сесії Ужгородської міської ради. Депутати розглянули та схвалили 32 голосами рішення про затвердження на посаді заступника мера Ужгорода Василя Гомоная.

На що вам вистачає зарплатні?  

На що вам вистачає зарплатні?

На їжу
На їжу і комунальні послуги
Вистачає, аби орендувати житло, оплачувати рахунки, на їжу і спорт
На все вистачає
Вистачає на освіту, подорожі і підтримку моєї родини
Ні на що не вистачає
Інше

Голосувати/Результат



Телефон/факс::

+38 (03122) 2-95-48
+38 (03122) 2-79-71
Адреса:

88018, УкраЇна, м. Ужгород,
вул. Белінського, 24б

E-mail:




© Закарпатський інформаційний тижневик "Р.І.О."    

Розробка сайту - CrafIT.com