Всього одним реченням голова Закарпатської облради Михайло Рівіс викликав всеукраїнський резонанс.

Сталося так, що голова облради давав своє чергове інтерв’ю на телеканалі «Тиса». Говорив про хороше і погане й майже не торкався політики. Але телеведучий почав вести мову про закарпатські дороги. Як виявилося, це питання стало занадто болючим.

Телеведучий запитав Рівіса, чому ж уряд виділяє на ремонт доріг у Львівській області понад 2 мільярди гривень, а Закарпаття цього року отримало лише 70 мільйонів, хоча обіцяли 300 мільйонів.

Рівіса це питання зачепило і він емоційно сказав: «Ви знаєте, серце болить на це дивитися. Таке враження, що чиновники в Києві народилися в Маямі… В горах уже сніг випав, то як можна освоїти всі кошти, основна частина яких має вкластися саме в ремонт доріг у гірських умовах?!

…Закарпатська обласна рада чи не на кожному пленарному засіданні приймає звернення до Міністерства інфраструктури і безпосередньо до прем’єр-міністра та до Верховної Ради про те, щоб Закарпаття включили в експеримент, згідно з яким кошти з перевиконань надходжень від митниці йшли би на розбудову наших доріг. Хоча б це нам зробили, бо який нині фінансовий дисбаланс у цьому питанні — бачать усі. Якщо Закарпаття завжди вважалося воротами в Європу, то незрозуміло: Україна розвернулася, аби не йти в Європу?

…До нас надійшла відповідь на звернення депутатського корпусу облради, яка мене вразила. Пише заступник міністра: «Шановний Михайле Михайловичу! Ми уважно вичитали неодноразове Ваше звернення, але мусимо Вам роз’яснити, що надходження до бюджету України мають тенденцію акумулюватися…» Коротше кажучи, «гріє мені вуха». І от сакраментальна фраза заступника міністра: «Якщо ми будемо надавати Вам кошти з понадпланових показників від митниці на розбудову доріг, то бюджет України не буде виконаний». Тобто, на їхню думку, Закарпатські облрада й адміністрація недалекі в цьому питанні. Це при тому, що ми просимо не кошти від планових показників митниці, а лише 50 відсотків від позапланових надходжень, які не передбачені в бюджеті. Скажіть мені, яка повага до керівництва області в заступника міністра, безпосередньо міністра і прем’єр-міністра з огляду на такі відповіді? І потім вони ображаються, коли закарпатські депутати приймають звернення, що трошки жорсткіше звучать, ніж ті, які вони звикли отримувати…»

А вже після цього всього прозвучала фраза, яка і викликала резонанс:

«Я розумію це так: якщо уряд хоче бачити Закарпаття у складі України, то вони повинні не забувати, що наш край існує…»

Аж тут почалося. Майже всі всеукраїнські центральні видання почали одне за одним публікувати матеріали зі страшилками-заголовками: «Голова Закарпатської облради пригрозив Києву, що Закарпаття вийде зі складу України!».

Майже весь український політикум волав: «Це сепаратизм! Де СБУ? За грати! Так починався Крим і Донбас!»

Звичайно, висловлювання Михайла Рівіса дійшли і до головних владних кабінетів. І безумовно, що він мав кілька телефонних дзвінків зі столиці.

Рівіс отримав можливість публічно пояснити те, що мав на увазі, коли йому зателефонували з телеканалу «112» і попросили прокоментувати фразу про «втрату Україною Закарпаття».

У прямому ефірі центрального телеканалу Рівіс уже не був таким сміливим, як на телеканалі «Тиса», і пояснив, що Закарпатська область ігнорується органами центральної влади й у Закарпатті погані дороги. Мовляв, настільки погані, що область може бути відрізана від України.

Це звучало не просто нещиро, а навіть трошки смішно. За голову облради довелося заступитися й голові облдержадміністрації Геннадієві Москалю, який пояснив, що в області так погано з фінансами, що йому доводиться сидіти в Києві і канючити гроші. Через це і сесію облради пропустить. Мовляв, саме на фінанси й натякав Рівіс, а не на політику.

«Нестабільний фінансовий стан у області провокує постійний відтік кваліфікованих кадрів за кордон, деякі медичні та освітянські заклади у прикордонних районах перебувають на межі закриття через брак спеціалістів. Тому слова голови облради мають не політичне, а економічне підгрунтя. Це спроба звернути увагу на реальний фінансовий стан області, який дійсно мав би бути набагато кращим», — зазначає Москаль.

А от політичний опонент нинішньої влади Закарпаття нар­деп Віктор Балога тішився. Мовляв, голова облради є високим чиновником, який повинен слідкувати за тим, що каже. І наїхав на закарпатську владу, підбурюючи центральну владу на адекватну реакцію на слова голови Закарпатської облради. В соцмережах він написав:

«Якщо Банкова проковтне сепаратистську заяву голови Закарпатської облради, значить це і є їхньою політикою. Вас шокували такі слова офіційної особи? А чого можна чекати від політика, обраного на посаду «Опозиційним блоком», «Відродженням» і БПП? Звичайно, кошти на дороги Закарпаттю потрібні так само, як і всім областям України. Але не ціною шантажу і подібних заяв», — зловтішався Балога і переконував, що Закарпаття було, є і буде у складі України. І це говорить людина, яка фінансово підгодовувала найбільш радикальних закарпатських сепаратистів.

Варто нагадати все-таки, що центральна влада дійсно ігнорує Закарпаття. І тут Михайло Рівіс цілком має правду. Президент Петро Порошенко на початку березня підписав закон про фінансування ремонту доріг із митних зборів у 4 прикордонних областях, але не в Закарпатській. І це при тому, що Закарпатська область є найбільшими воротами в Євросоюз і межує з чотирма країнами. Зрозуміло, що навіть невелика частка з наднормових митних коштів значно допомогла би нам із ремонтами доріг. Тут також є антикорупційний момент. Адже місцева влада би пильно слідкувала, щоб митники та прикордонники не брали хабарів, а всі вантажі оформлялися за законом із відповідною сплатою митних платежів.

Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль це розумів, тому й попросив народних депутатів від Закарпаття натиснути на центральну владу, щоб в урядовому експерименті була і Закарпатська область. Але наші депутати інертні й не впливові. Обласні рада та адміністрація також неодноразово закликали центральну владу внести нашу область в урядовий експеримент або хоча би більш реалістично виділяти кошти на дороги.

Але Київ мовчав. Таке ігнорування центральною владою нашої області стало навіть однією із причин, чому депутати облради прийняли звернення щодо необхідності імплементації результатів референдуму 1991 року про самоврядність Закарпаття. Після цього також був такий скандал, що вже Геннадієві Москалю довелося виправдовуватися.

Аж тут постає питання: а чи існують узагалі механізми тиску на центральну владу? Закарпатці ж не можуть їхати до Києва і влаштовувати там протести. Бо закарпатці політично інертні і їх не так уже й багато. То як тоді змусити центральну владу пояснити, чому Київ дає мільярди на ремонти доріг у всіх прикордонних областях, але не Закарпаттю?

Можна не сумніватися, що будь-який варіант відповіді на це запитання Києву не сподобається.