Сьогодні частка природно-заповідних територій в Україні (6 %) майже збігається з часткою сміттєзвалищ (5 %), тоді як у Швейцарії, скажімо, перші становлять 33 %.

Ситуація з екологією не вельми втішна, тому її потрібно негайно змінювати. А починати виховання відповідального ставлення до природи потрібно з молоді. При цьому недостатньо викладати закони екології в школах, набагато ефективніше поєднувати екологічне виховання із відпочинком на свіжому повітрі. У Закарпатті такою благородною справою займається Регіональне молодіжне екологічне об’єднання «Екосфера».

Уже 16 років поспіль крім низки екопрограм команда організовує літній наметовий табір «Школа у природі». Етимологія назви, як то кажуть, прозора, адже проводять його традиційно саме в природних умовах для того, щоб молодь могла спостерігати, вивчати і досліджувати екосистеми на практиці. «Ніякі підручники не можуть пояснити й дати зрозуміти процеси впливу людей на довкілля, поки діти самі не побачать, не змоделюють під час ігор різні ситуації та не відкриють самі для себе взаємозв’язки в природі», — переконана програмний менеджер еколого-освітніх заходів організації Катерина Станкевич.
«Школа у природі» — єдина в Україні працює за спеціальною програмою
Коли вирішили організувати «Школу у природі» (вперше в 2001 році), захід був унікальним, адже таких таборів природоохоронного та навчального спрямування на той час ще не існувало. Тепер створюються різні, але за такою програмою працюємо тільки ми. Наша команда постійно розвивається й навчається різним методикам, обмінюється досвідом з природоохоронної педагогіки з колегами зі Словаччини (ГО «Сосна», м. Кошице), Німеччини (молодіжна неурядова організація JANUN e.V, м. Ганновер), Сербії. Волонтери «Екосфери» мають можливість зі мною їздити в ці країни для молодіжного обміну та здобуття безцінного досвіду. Тому з дітьми займаємося професійно. Програма завжди цікава, насичена та різноманітна. Завжди запрошували для участі молодь шкільного віку, яка цікавилася проблемами довкілля, якій подобалося жити в наметах. Близько 20—30 відсотків учасників табору   в майбутньому обрали для себе професію біолога, еколога, лісівника.
У програмі є тренінги, практичні заняття, досліди, творчі завдання, конкурси, екоігри, спостереження, обговорення, дискусії. Ми вчимо дітей мислити, не боятися вільно висловлювати думки, бути лідером та працювати в команді. Заняття спрямовані на те, щоб змінити традиційне ставлення до навколишнього середовища (ми ж бо ставимося до природи як споживачі), змінити спосіб мислення та поведінку. Серед цьогорічних екорозваг були й походи на «Смерековий камінь» та на «Чорне багно».


Хто таборує
Учасниками може бути молодь 12—18 років. Але якщо є охочі, яким ще немає 12 років, або старші за 18, ми їм, звичайно, не відмовляємо. Головне, щоб людина розуміла, що хоче від табору отримати, щоб вона була готова провести кілька днів у природних умовах. В основному тут збирається молодь Закарпаття, але часто маємо гостей із різних куточків України. За 16 років у нас побували команди з Ніжина, Чернігова, Бердичева, Бережан, Івано-Франківська, Солнцевого (Донецька обл.), Керчі (Крим), Одеси, Кіровограда, Києва, Вінниці, Дніпра та інших міст. Волонтери для роботи з дітьми приїздили з Нової Каховки, Львова.
Останні чотири роки основною цільовою групою табору є школярі разом зі своїми наставниками сільської місцевості Закарпаття. Це члени учнівських моніторингових груп, які щороку проводять дослідження екологічного статусу водотоків своєї місцевості: річки, каналу, стариці. Ці моніторингові групи були створені «Екосферою» в 2011 році в двох селах Ужгородського району — Кам’яниці та Червоному, та в трьох селах Іршавського району — Осій, Підгірне та Ільниця. Наша організація здійснює також і постійну науково-методичну й фінансову підтримку діяльності цих груп. Табір «Школа у природі» є ще й хорошою підтримкою міжрегіональних зв’язків. Тут команди та їхні наставники знову і знову можуть зустрітися, обмінятися досвідом, похвалитися здобутками, вкотре потренуватися та отримати науково-методичні консультації. А ще просто відпочити.

Місце зустрічі юних екологів
З 2012 по 2015 рік табір проводився не в наметах, а на турбазах. Це було зумовлено тим, що поблизу нашого традиційного місця — Шипітського лісництва в с. Тур’я Поляна Перечинського р-ну — побудували міні-ГЕС. Чистий потік, з якого можна було пити воду та де купалися діти, загатили — вода перетворилася на стоячу. Таким чином місце стало непридатним для цього екозаходу. Знайти іншу локацію було непросто, бо територія для проведення наметового табору потребує відповідних умов.
Цього року вирішили знову повернутися до звичного формату — наметового містечка. Нашими партнерами став Національний природний парк «Зачарований край», що на Іршавщині. Саме тут 12—17 липня відбулася «Школа у природі» — 2016. Раніше табір тривав майже два тижні. Цьогоріч — шість днів.

Хто допомагає
Для фінансування табору традиційно шукаємо ресурси з різних джерел. Але протягом усіх років нашим партнером було Управління молоді і спорту Закарпатської ОДА. Вже чотири роки поспіль нашим закордонним союзником є німецька молодіжна природоохоронна організація JANUN e.V. у Ганновері (Німеччина). Ця організація збирає кошти від громадян Ганновера для того, щоб наші діти могли продовжувати свою природоохоронну діяльність та навчатися. Вони добре розуміють ті проблеми довкілля, які є в України, бо самі були в такій ситуації 40 років тому. У Європі природоохоронний рух розпочався значно раніше й став потужним. Це змінимо свідомість людей і тепер бережливе та дружнє ставлення до природи стали частиною культури. До цього потрібно прагнути й нам.
Табір цього літа, як і завжди, мав успіх. Мети досягнули — молодь отримала новий досвід та море вражень. Про це свідчать відгуки в соцмережах, безліч атмосферних фотографій і подяка, яку учасники висловлюють на адресу «Екосфери».
«У цей табір їхала волонтером, і моїм завданням було проводити з учасниками тематичні, спортивні, розвивальні ігри. Можливість відвідати таку акцію подарувала мені багато яскравих вражень, нові знайомства, як із земляками, так і з людьми, що приїхали з різних куточків України: Вінниці, Компаніївки, Дніпра, Одеси тощо. За час перебування в таборі я набула досвіду життя в польових умовах. Щиро вдячна організаторам і спонсорам за таку чудову можливість. У майбутньому планую і надалі займатися волонтерською роботою, яка є хорошим стартом для відкриття нових горизонтів і перспектив», — ділиться враженнями студентка біологічного факультету УжНУ Тетяна Пацкан.
«Якщо ви хочете вивчати та цінувати природу, спершу необхідно зрозуміти мову, на якій вона говорить», — вважав американський фізик Річард Фейнман. Тож учімося розуміти мову природи, цінуймо її, бо охорона довкілля — це охорона власного майбутнього.

Олеся Матій, студентка відділення журналістики УжНУ

admin