Цього літа Україна відзначатиме 23-річчя незалежності. Вже виросло ціле покоління. Проте й досі є окремі галузі господарської діяльності, для яких, так би мовити, час зупинився. Таким острівцем радянської влади є, зокрема, споживча кооперація.

На стан справ у цій царині суспільного господарювання журналісти практично не звертали уваги. Особливо на Закарпатті. А даремно. Споживча ж кооперація України — це добровільне об’єднання громадян для загального ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Вона здійснює торгівельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел. Тобто споживча кооперація це своєрідний колгосп, де все належить пайовикам.

У складі Укркоопспілки функціонує маса об’єктів по всій Україні. Це й кафе, магазини,   ресторани, ринки і виробничі підприємства. Щоправда, більшість із них є звичайними сільмагами.

Якщо добре проаналізувати, то система організації спілки є дещо дивною. На добровільних засадах пайовиками споживчих спілок є десятки тисяч людей. Але «виконавчою владою» там є обрані пайовиками представники від місцевих організацій, які повинні опікуватися величезним господарством, забезпечувати його функціонування, щоб урешті-решт пайовики отримали якісь дивіденди.

Працюючи над темою, я звернув увагу на численні звіти тих чи інших вибраних представників пайовиків. Зокрема, останній, ХVІ з’їзд споживчої кооперації області. Я намагався знайти в обнародуваному звіті бодай кілька слів про виплату простим пайовикам дивідендів. Та марно. І тут постає питання: невже колись потужні в селах сільмаги, а в містах ринки, ресторани, кафе збиткові? Аж ні. Вони приносять прибутки, проте аж ніяк не пайовикам. Пройдіться «зеленими» ринками Ужгорода, Мукачева, Берегова, Виноградова, Тячева й ви переконаєтеся, що там уже практично немає звичних колись металічних прилавків, натомість з’явилися сучасні торгові точки. І всі вони сплачують не лише торгівельний збір, а й орендну плату. Але куди ця плата йде?

Не найкраща ситуація і з колишніми магазинами сільпо. В центрі кожного села Закарпаття поряд із двоповерховою будівлею сільради зажди є по кілька об’єктів, що в минулому належали споживчій кооперації. Я не обмовився, що в минулому. Якимось дивним чином у переважній більшості без відома рядових пайовиків, така нерухомість плавно перейшла в руки приватників — чи то в оренду, чи то у власність. А нерідко на базі майна пайовиків така вибрана «виконавча влада» заснувала власний бізнес. Як-от у Мукачівському районі.

До редакції газети надійшов лист під приватного підприємця М. Хоми, в якому автор каже, що голова місцевої райспоживспілки Іван Рубіш чомусь вважає майно спілки своєю власністю, а не пайовиків. «Рубіш самовільно вирішує, кому давати в оренду те чи інше приміщення. Приватні підприємці Мукачівського району роками орендували приміщення магазинів, ремонтуючи та утримуючи їх у належному стані. Вони сплачували податки, орендну плату, врешті-решт годували свої родини та родини найманих працівників. А нещодавно пан Рубіш почав просто виганяти орендарів із приміщень, не даючи їм навіть розпродати свій товар. Як з’ясувалося згодом, приміщення звільнялися під сімейний бізнес Рубішів (батько здає синові та родичам колективне майно спілки на власний розсуд). А що нам робити? Ми роками там працювали, вкладали гроші в бізнес, а зараз на вулицю? Допоможіть нам, бо міліція не реагує, податкова глуха, а влада сліпа», — йдеться в листі підприємця.

Виявляється, що дійсно нині 26-річний младоолігарх мукачівського розливу Рубіш повноправно бізнесує в цьому районі, організувавши мережу міні-маркетів АВС, у яких, поміж іншого, реалізується і підакцизний товар. Однак навряд чи хтось із пайовиків знає, на яких умовах новоявлений бізнесмен отримав від свого няня майно пайовиків — задурно чи за якісь копійки? Чи отримають від такої бізнесової діяльності обраної «виконавчої влади» прості пайовики відповідні дивіденди? Чи за рік-два ми не дізнаємося, що система сільпо в цьому районі виявилася збанкрутілою і її треба продати… орендодавцеві? Звісно за дріб’язок.

А ось ще один випадок із діяльності закарпатської споживчої спілки. У Хустському районі понад два місяці тому нізвідки з’явився бізнесмен, який по всьому районі організував цілодобову роботу міні-маркетів із назвою «Антоніо». Набрав до магазинів працівників, переважно мешканців тих же сіл. Півтора місяця селяни справно ходили на роботу. Та одного ранку вони прийшли на роботу, а міні-маркету вже нема. Вночі респектабельний бізнесмен забрав товар та майно і з’їхав із орендованого приміщення споживчої кооперації. При цьому, кажуть, бізнесмен геть начисто забув розрахуватися з працівниками магазину. Ймовірно, що не отримала своєї плати й місцева райспоживспілка. А відповідно з кишені пайовиків знову доведеться платити за світло, тепло, які споживала ця мережа «Антоніо».

І насамкінець кілька інформацій для працівників облспоживспілки та, особливо, правоохоронців. В Інтернеті є чимало повідомлень про порушення кримінальних справ, пов’язаних із роботою споживчих спілок. Ось, до прикладу, на Львівщині до криміналу притягнуть голову споживчого товариства за махінації з майном. П’ять років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, строком на два роки з конфіскацією майна — такий вирок виніс суд директорові одного зі споживчих товариств у Тернопільській області. Депутат й одночасно голова правління одного зі споживчих товариств на Волині продавала приміщення за завищеною ціною. Однак за умови отримання 10 тисяч «американських гривень» до власної кишені була готова зробити «знижку». Наразі суд вирішує, яку «дати» «пільгу» цьому керівникові. А ось іще одне: луцькі правоохоронці розслідують факт зловживання службовим становищем керівників Волинської обласної спілки споживчих товариств. Останні проходять свідками у справі так званих благодійних внесків, які збиралися з підприємців місцевого ринку. А на Буковині прості пайовики спільно з правоохоронцями переймаються рейдерським захопленням майна пайовиків Топорівського сільського споживчого товариства.

Таких чи подібних повідомлень ми в закарпатських ЗМІ не читаємо. В нас усе спокійно й тихо. Таку атмосферу дуже полюбляють спритники нажитися на чужому. А може, просто наші правоохоронці як при минулій владі, так і при новій просто обслуговують клани? Невже знову за справедливістю треба буде звертатися до «Правих секторів» чи люстраційних комітетів? Чи все ж таки запрацюють наші правоохоронці?

Михайло Данилюк