Серед міст правобережної частини України обласний центр Закарпаття найбільш забруднений.

Багато зелені й наявність річки — не ознака безпечного для здоров’я середовища, принаймні не в Ужгороді. За даними Центральної геофізичної обсерваторії, Ужгород 12-й за рівнем забруднення у переліку з 53 міст України. У далеко не промисловому центрі повітря переповнене формальдегідом, оксидом азоту, діоксидом вуглецю, тобто, небезпечними речовинами, які невідчутні на запах, зате викликають хвороби верхніх дихальних шляхів, а в поодиноких випадках — онкологічні захворювання.

Серед міст правобережної частини України обласний центр — на другому місці. Насправді Ужгород має однакові показники з Рівним, і лише завдяки меншому вмісту однієї з речовин залишається другим. Для порівняння — середньорічна концентрація формальдегіду в Ужгороді 0,016 мл/куб. м., а в Рівному — 0,013 мл/куб. м. при ГДК 0,003 мл/куб. м. Загалом середньорічні показники в Ужгороді перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК) у 5,3 разу.  

У цілому ситуація по Україні дуже схожа. У таблиці з переліком досліджуваних міст майже в усіх є проблеми з формальдегідом, оксидом вуглецю, оксидом азоту, діоксидом азоту.

Регулярні спостереження за забрудненням атмосферного повітря в місті здійснюють на двох стаціонарних базових постах, розташованих у житловій та промисловій зонах міста — на проспекті Свободи та вулиці Паризької Комуни. Вимірюють повітря чотири рази на добу. Відтак щодня одержують вісім проб. З них у лабораторії вираховують середній рівень і визначають стан забруднення. Лабораторія спостережень за забрудненням атмосферного повітря, якій підконтрольні пости, забезпечена приладами, покази яких достовірні.

«53 міста на території України мають такі ж лабораторії, які працюють в однаковому режимі. Це означає, що в один час відбирають проби, бо пости працюють за однаковими методиками. Як громадська організація ми боремося за достовірність даних, оперуємо інформацією, що вже перевірена», — розповідає Василь Лобко, голова Закарпатської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги, голова комісії з питань екології та захисту навколишнього середовища Громадської ради при Закарпатській ОДА.

У 2011 році Ужгород був другим в Україні за забрудненням після Маріуполя. «У тому, що за результатами 2012 року він вийшов за межі першої п’ятірки, немає результату діяльності відповідних служб. Показники стали кращими, зважаючи на погодні умови. Протягом року була різна кількість днів з опадами. Якщо піде дощ, то він речовини, які забруднюють повітря, вимиває, хоча тоді вони потрапляють у грунт. А загалом жодних заходів для зміни ситуації з брудним повітрям не було вжито», — коментує Марія Федорішко. Того ж 2011 року проводили виміри повітря по всьому місту. Тоді найвищий рівень забруднення виявили у районі радванського кар’єру.

Концентрація формальдегіду в повітрі Ужгорода з квітня до червня зросла вдвічі. Така ж ситуація з оксидом азоту, що виходить із вихлопних труб автівок. На графіку спостережень чітко видно результати підвищення вмісту формальдегіду в червні. У спеку тенденція до вмісту шкідливих речовин зростає. Жодних ознак забруднення людина не відчуває. «Поки не відчуваємо запаху, думаємо, що повітря чисте. Але саме ті речовини, які шкодять найбільше, — без запаху», — коментує Марія Федорішко. У разі перевищення вмісту формальдегіду вп’ятеро Лабораторія спостережень за забрудненням атмосферного повітря оголошує надзвичайну ситуацію.

Всім, хто розповідає туристам про чисте повітря на Закарпатті, Василь Лобко рекомендує підтверджувати слова конкретними лабораторними даними. У кожному районі чи місті можна провести виміри забруднення, які здійснює Лабораторія спостережень за забрудненням атмосферного повітря експедиційним методом.

ЗАМІСТЬ БЕНЗИНУ ВОДІЇ СПАЛЮЮТЬ ГАЗ МЕТАН, ЯКИЙ ВИКИДАЄ НАЙБІЛЬШЕ ФОРМАЛЬДЕГІДУ

Якщо воду і їжу можна вибрати, то повітря — ні. Там, де перебуваємо, тим і дихаємо.

На забруднення повітря суттєво впливає і якість доріг. Кожна яма — це додатковий фактор, адже при гальмуванні та набору швидкості викидається чимало шкідливих речовин.

Промислових підприємств на Закарпатті хоч і небагато, але проблем від них теж вистачає. Невеликим підприємствам легко приховати відходи. Однак рівень забруднення можна визначити, навіть не навідуючись на територію самого підприємства. «Якщо в санітарній захисній зоні — 50, 100 метрів, концентрація перевищує гранично допустимі норми, то є підстави для перевірки роботи підприємства», — пояснює Марія Федорішко.

Масове спалювання, яке так активно проводять навесні, також не мають права робити у місті. А озеленення, про яке нерідко зазначають екологи, в умовах Ужгорода не вирішить проблему забрудненого повітря, вважає пані Марія.

Найбільше шкоди в Ужгороді спричиняє транспорт, вірніше, пальне, на якому він їздить. «Викиди від транспорту в 2012 році склали 86,9 % від загального обсягу викидів. За останні роки зросла кількість автомобільного транспорту, автозаправних станцій, що є вагомим джерелом у забрудненні атмосферного повітря, — коментують у Департаменті екології та природних ресурсів Закарпатської ОДА. — Транспортом, що перебуває у приватній власності населення Закарпаття, автотранспортом підприємств, залізничним та авіаційним у 2012 році викинуто у повітря 63,9 тис.тонн шкідливих речовин, що на 11,5% менше, ніж у 2011 році (72,2 тис.тонн). Зменшення викидів у атмосферне повітря від пересувних джерел за 2012р. спричинене зменшенням кількості вантажоперевезень, перевезень пасажирів та заходів, вжитих місцевими органами влади щодо розвантаження центральних частин міст Ужгорода, Мукачева та Хуста від руху автотранспорту (шляхом будівництва об’їзних доріг та транспортних розв’язок)». Формальдегід викидує газ метан. А практично всі таксисти і маршрутники працюють на метані, бо він найдешевший. До цієї категорії потрапляють і всі інші види автобусів.

«В Україні на АЗС часто реалізується   фальсифіковане пальне, з різними домішками, що дає власникові певні прибутки, а відпрацьовані гази при такому пальному містять цілий спектр шкідливих речовин, у тому числі й канцерогенної дії. Є припущення, що на стан забруднення впливає й індивідуальне опалення, бо всі викиди розташовані на різних рівнях і це не   дає можливості розсіювати шкідливі речовини», — розповідає Ольга Пономарьова, лікар-гігієніст Головного управління   Державної санепідемслужби у Закарпатській області.

Пані Ольга пригадує, якими були заходи з очищення повітря раніше: «Головними у цій справі було створення санітарно-захисних зон для підприємств, що є потенційними забруднювачами атмосферного повітря, технологічні заходи, що максимально зменшували викиди в атмосферу шкідливих речовин, що забруднюють повітря. Далі йшли технічні заходи, метою яких було створення пристроїв для максимального очищення газів перед їх викидом у атмосферу. Й останнім заходом охорони атмосферного повітря   населених пунктів було будівництво високих труб. Саме високі труби сприяли максимальному розсіюванню шкідливих речовин до концентрацій у приземному шарі атмосфери, що не перевищували так звані гранично допустимі концентрації».

Сьогодні при розробленні проектів на будівництво об’єктів з викидами в атмосферу варто враховувати гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в атмосферу. Постачальником таких даних наразі є Закарпатський гідрометцентр, але ніхто не звертається до працівників центру за такою інформацією.

ПЕРЕСІДАТИ НА ВЕЛОСИПЕДИ, ВСТАНОВЛЮВАТИ КАТАЛІЗАТОРИ НА АВТІВКАХ, А В ПЕРСПЕКТИВІ — ЗАКУПИТИ ТРОЛЕЙБУСИ Й ЕЛЕКТРОМОБІЛІ

«Вирішити питання із забрудненням повітря можна, але для цього потрібне вольове рішення на рівні держави, — переконаний Василь Лобко. — Наприклад, у сусідній Польщі на всіх автомобілях є каталізатори. Це прилад, який доспалює шкідливі речовини у автівці. Відтак викиди стають на 80—90 % менші. Тамтешня держінспекція періодично перевіряє, чи працює каталізатор. У нас ніхто не хоче цим займатися».

Також за кордоном практично немає відкритого грунту, газони засаджені, зволожуються періодично. Натомість в Ужгороді колись закупили дві прибиральні машини, які пропрацювали показово й зникли.

У 90-х роках для автівок впроваджували зелені екологічні талони. Плани були хороші, але процес припинився. Сьогодні виходом із ситуації в Ужгороді може стати зміна напрямку руху міського транспорту. Наразі у зону підвищеного ризику потрапляє історичний центр міста, особливо площа Корятовича — місце скупчення маршруток та легкових автівок, пояснює Василь Лобко. Доцільно розглянути питання розширення транспортного мосту хоча би однією смугою.  

«Уже в кінці 70-х — початку 80-х років, під час обстеження Ужгорода ленінградськими фахівцями, вони вказували на високий рівень забруднення. Тоді рекомендували перейти на новий вид транспорту — тролейбуси. Уже було навіть закуплено обладнання, але потім ідею закинули, — розповідає Василь Лобко. — Якщо тролейбуси — це нерентабельно в одному Ужгороді, то можна зробити міжміське сполучення, наприклад, з Ужгорода до Перечина, Мукачева, Великого Березного, Чопа. Колишній начальник гідрометеорологічної служби вносив пропозицію, я теж її підтримую: при в’їзді до міста залишати машини на зупинці. А далі міський транспорт хай везе, куди треба. Тобто впускати в межі міста заміський транспорт лише за пропусками».

Близький до цього шлях вирішення проблеми — купівля електромобілів для пересування містом. Наприклад, подібна новація успішно діє у Ялті та вводиться у Севастополі.

Ще один варіант, який може бути реалізований найближчим часом — пересування містом на велосипедах. Активізація велоруху спостерігається в Ужгороді вже кілька років поспіль, молодь організовує нічні велозаїзди, привертає увагу до проблеми велодоріжок.

Фактор забруднення, який не можна вирішити — це фізико-географічне розташування міста. У нас штиль 70 % днів у році. А це означає дуже слабкий виніс речовин-забруднювачів, пояснює Василь Лобко. Тому ужгородцям рекомендують за найменшої нагоди виїжджати за місто.  

Досі немає на Закарпатті й станції транскордонного переносу повітря, яка слідкує за перенесенням повітря у верхніх шарах атмосфери і визначає, з якого регіону чи навіть країни загрожує забруднення. Станція суттєво полегшила би роботу синоптикам, а також висотній авіації. В Україні наразі діють лише дві такі станції — у Львівській та Луцькій областях.

Парадоксально, що за таких невтішних висновків щодо забруднення повітря, на рівні держави наразі немає навіть спеціальної програми, яка координувала би процес. Відтак вирішення проблеми значною мірою залежить від злагодженої роботи всіх структур як екологічних, так і провладних.

Як повідомив редакції газети «РІО» керівник краю Олександр Ледида, питання екологічної безпеки одне з пріоритетних у роботі обласної держадміністрації. «Ми вивезли премікси і отрутохімікати з області і докладаємо максимум зусиль, щоб наші водойми були чистими   і боремося із забрудненням повітря. Найбільше шкідливих викидів у повітря — від автомобілів. На жаль, після відміни обов’язкового ТО стало важче контролювати технічний стан автотранспорту. Необхідно активніше проводити перевірку вихлопних газів автомобілів, влада міст області повинна вживати заходів для обмеження автомобільного руху в центральних частинах міст, де найбільше скупчення людей, і навіть елементарне поливання вулиць у суху спекотну погоду може покращити ситуацію. Ми працюємо в цьому напрямку. Закарпатці повинні бути впевнені, що вживають чисту воду і дихають чистим повітрям», — сказав Олександр Ледида.

Варто замислитися над подальшими діями і виділити достатню кількість коштів. Чимало важить і думка громадськості, яку також обіцяють враховувати під час прийняття важливих рішень. А те, що можна зробити вже сьогодні — це залишити улюблену автівку в гаражі й пройтися пішки чи проїхати відстань до роботи на велосипеді. Адже це не вартує багато, а коли буде масово, то не доведеться вдихати стільки формальдегіду та інших шкідливих речовин, якими сьогодні переповнене повітря Ужгорода.  

Наталія Каралкіна