Суцільний контроль за бригадами, інформація про пацієнта сприятимуть якісній, і найголовніше, вчасній допомозі,
а також уникненню псевдовикликів.


Ужгородський, Перечинський, Великоберезнянський райони та місто Ужгород уже під контролем сучасної системи GPS-навігації, яка значно полегшує роботу медпрацівникам, а також дає додаткові шанси на життя па­цієнтам. Закарпатці одними з перших в Україні встановили її й невдовзі планують підключити всю область. Тепер до новації потрібно звикнути, вивчити програми для користування, а також відучити закарпатців телефонувати на «швидку» без потреби.

Система GPS-навігації, безумовно, сприятиме і захисту лікарів, якщо раптом будуть скарги на їхню роботу. Адже електронна карта відображає весь маршрут руху бригади. Вільний автомобіль ви­свічується зеленим кольором, червоним — той, що їде на виклик. Лікарям телефонують на спе­ціальні номери. В SMS-повідомленні записано час надходження виклику, час його передачі, адресу, прізвище хворого, вік, причини. Інформація автоматично вноситься до журналу викликів. Її можна переглянути і навіть прослухати в будь-який час. За необ­хідності виклик можуть уточнити, бо номери телефонів фіксуються. Про те, що лікар звільнився, госпіталізував хворого або ні, він теж повідомляє диспетчерові.

Автопарк служби екстреної допомоги на Закарпатті налічує 108 санітарних автомобілів.

Наразі на 28 санітарних автомобілях встановлено GPS-навігатори. У підпорядкуванні Закарпатського територіального центру екстреної медичної допомоги перебуває 11 станцій та 3 підстанції швидкої меддопомоги, у складі яких працює 97 бригад.

Щодо вдосконалення автопарку, то сьогодні екстрену медичну допомогу надають 102 автомобілі. З них 28 таких, які експлуатуються вже понад 10 років. Щоб працювати в нормальних умовах, потрібно замінити щонайменше ці 28 автомобілів, зазначив під час огляду Ужгородської станції екстреної меддопомоги Закарпатського територіального центру екстреної медичної допомоги Олександр Ледида, голова Закарпатської ОДА. За час його візиту надійшло кілька викликів, які відслідковували на електронній карті. У центральній диспетчерській знаходиться «серце» швидкої допомоги, за­значив керівник краю.

«Перші 20—30 машин цього року будуть надані екстреній медичній допомозі. Вчора була нарада у президента, на якій порушували два питання: перше — надання автомобілів екстреній медичній допомозі, друге — акцент на ремонт доріг, від яких безпосередньо залежить приїзд «швидкої», — розповів Олександр Ледида.

Наступним кроком створюватимуть нормальні побутові умови для працівників центрального диспетчерського пункту. Керівник краю вважає, що умови для роботи потрібно вдосконалити, щоб диспетчер почувався на місці роботи комфортно: «Ми можемо втілювати комп’ютерні системи, але хіба є нормальним, що лікарі не можуть після зміни прийняти душ?»

Підтримує таке рішення й Роман Шніцер, начальник управління охорони здоров’я Закарпатської ОДА: «Я би хотів, щоб працівники працювали в нормальних умовах. Я більше ніж упевнений, що так воно і буде. Але для цього треба час і фінансові ресурси. Однозначно, що сьогодні «швидка» має хорошу підтримку. Є різниця, з якого базового рівня ми стартували. Зрозуміло, те, що було в минулому році, й те, що є сьогодні, не порівняти. Але цього недостатньо. Ми працювали на інший вектор, на те, щоб коли надходить виклик, вчасно виїжджала машина. З другим етапом, звісно, потрібно створювати умови для нормального психологічного стану працівників».


ПРОФЕСІЙНІ ХВОРОБИ І СТРЕСИ СУПРОВОДЖУЮТЬ ПРАЦІВНИКА «ШВИДКОЇ»

Порівняно з іншими реформами в медичній галузі «швидку» не порівняти. Стара система фактично не змінювалася із 30-х років минулого століття і, без сумніву, потребувала новацій. Наразі реформа пріоритетна і в нашій області перебуває під особистим контролем голови Закарпатської ОДА.

Надання екстреної медичної допомоги відтепер здійснюється за єдиним телефонним номером 103 або за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112. Зараз «швидка» має за десять хвилин доїхати до пацієнта в містах та за двадцять хвилин — у селах.

Мабуть, найважливіше доповнення і зміна цього закону — відсутність плати за приїзд «швидкої», а також відповідальність за відмову виїжджати на виклик. Зараз принцип надання екстреної допомоги не залежить від екстериторіального типу. Це означає, що будь-яка бригада «швидкої» з іншого району надає допомогу найближчому населеному пункту іншого району. Це важливо, бо не треба чекати допомогу за кілька десятків кілометрів тільки через те, що вона з твого району. Особливе значення це має в гірських населених пунктах, адже Закарпатська область на 70—75 % є гірською місцевістю.

До Ужгородської станції екстреної меддопомоги Закарпатського територіального центру екстреної медичної допомоги за день надходить понад 60 викликів. У зимовий період, коли люди хворіють на ГРВІ чи грип, кількість викликів може сягнути і ста. З часом приїзду встигають. Місто невелике, проблеми можуть бути хіба що в години «пік», розповідають лікарі. Бригади укомплектовані усіма необхідними засобами. Майже достовірно вони встановлюють діагноз хворого, після чого ще доправляють його до лікарні. Найчастіше звертаються гіпертоніки та метеозалежні. Кількість викликів нерідко обумовлена змінами погоди. Для літа характерні виклики астматиків, які потерпають від алергії, розповідає Андрея Рішко, старша лікарка Ужгородської станції екстреної медичної допомоги. Вона переконана, що цю професію треба любити. Адже робота вкрай важка, стресова. Люди виїжджають на виклики незалежно від погоди, бездоріжжям. Лікарі набувають навіть професійних хвороб — у працівників «швидкої» найчастіше виникають проблеми з хребтом. Хворих доводиться виносити на ношах, а чоловіків і жінок на станції працює однаково. За кожного втраченого пацієнта переживають.

Наразі закарпатські медики сподіваються й на додаткові гранти для медицини, які наразі розподіляє Міжнародний валютний фонд. «Великий грант — це майже 50 мільйонів доларів, малий — це менше 5 мільйонів доларів. Передбачено співфінансування 10 %. У ситуації, що складається, ми проходимо на великий грант. Але гарантувати нічого ще не можна. Рішення будуть ухвалювати 9—10 липня. Якщо виграємо великий грант, то ці гроші підуть на первинну, вторинну, екстрену допомогу, а також розвиток спеціалізованої медицини. Якщо ж малий, то гроші спрямують на екстрену медичну допомогу», — пояснює Роман Шніцер.

КОЖЕН ХИБНИЙ ВИКЛИК МОЖЕ КОМУСЬ КОШТУВАТИ ЖИТТЯ

У «швидкої» вже є свої постійні «клієнти». Буває, що людина каже прізвище, а диспетчер уже знає адресу, бо доводиться часто виїжджати туди, розповідає Степан Чулак, головний лікар Ужгородської станції екстреної медичної допомоги Закарпатського територіального центру екстреної медичної допомоги. Люди нерідко зловживають викликами. «Буває, що й послухати, тиск поміряти. Буває, що робочі дні з понеділка до п’ятниці хворий вдома, не звертається до лікаря, а в п’ятницю починає ви­кликати «швидку», бо наближаються вихідні і його треба оглянути», — пояснює головний лікар і радить запам’ятати, що «швидка» не лікує, а лише знімає гострий стан, патологічні кризи.

Андрея Рішко, старша лікарка цієї ж станції, працює на «швидкій» із 1992 року. Кілька постійних «адресатів» вона пам’ятає ще з навчання в аспірантурі, вони ж періодично досі викликають до себе допомогу. Лікарка зазначає соціальне підгрунтя в хибних ви­кликах. Люди нерідко не мають коштів для лікування у стаціонарі чи навіть для придбання медикаментів. Відтак викликають «швидку», бо вона безкоштовна.

Нерідко розважаються і діти, телефонуючи на безкоштовний номер 103. Тому лікарі просять батьків пояснювати своєму чадові, що йдеться про життя людей. І, можливо, в момент хибного дзвінка десь помирає людина, бо не може до­дзвонитися на зайняту лінію.

За час роботи у диспетчерській Андрея Рішко навчилася класифікувати виклики за тоном розмови того, хто телефонує: «Якщо людина у трубку розмовляє емоційно, то найчастіше це побутова сварка. Якщо ж спокійним, тихим голосом повідомляє про випадок, то проблема може бути серйозною. Все залежить від культури населення. Але ми виїжджаємо на всі виклики».

Хоч випадків агресії лікарі «швидкої», на щастя, не пригадують, погрози їм доводиться вислуховувати. Найчастіше — від людей у стані алкогольного сп’яніння. Через подібні випадки у Верховній Раді хочуть внести зміни до Закону «Про екстрену медичну допомогу» в частині забезпечення безпеки медиків. Про це заявила депутат від Партії регіонів, глава Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради Тетяна Бахтєєва. Поправками до закону передбачається оснащення автомобілів «швидкої» засобами індивідуального захисту — газовими балончиками і електрошокерами. Також автомобіль буде забезпечений мобільним зв’язком і пов’язаний із міліцією. До людей із хронічними захворюваннями психіки «швидка» буде виїжджати в супроводі міліції, пише Українська правда.

Значно полегшить роботу «швидкій» точність в інформуванні про хворого. Вкрай важливо, щоб люди чітко відповідали на питання. Буває, що на запитання «Що сталося?» відповідають «Приїдете — розберетеся». Просять лікарі й чітко називати прізвище, адресу хворого, зазначати код на дверях під’їзду, якщо є.

Із впровадженням системи GPS-навігації у лікарів є можливість зафіксувати номер, з якого телефонують. Пацієнт опиняється під контролем, як і ті, хто просто розважається, телефонуючи до «швидкої». Бригади теж мов на долоні. Новація, без сумніву, потребує звикання й удосконалення умов для роботи працівників Ужгородської станції екстреної медичної допомоги Закарпатського територіального центру екстреної медичної допомоги. Невдовзі тут облаштують тренінговий центр, відновлять територію довкола будівлі та внутрішні приміщення. Наразі увага до «швидкої» чимала і перший крок у напрямку модернізації зроблено. Наступний — за підвищенням культури тих, хто викликає допомогу. Бо робота нелегка, і хоча без технічної допомоги не обійтися, визначальним є людський фактор, бо ж на совісті медпрацівників здоров’я і життя пацієнтів.

***

Які виклики слід вважати екстреними?

Зі запровадженням медичної реформи чимало українців розгубилися, у яких випадках можна викликати «швидку». У профільному департаменті зазначають, що до критеріїв термінового екстреного виклику та приїзду карет «швидкої» в межах 10 хвилин належать такі випадки: знепритомнення, судоми, раптовий розлад дихання, біль у ділянці серця, блювання кров’ю, гострий біль у черевній порожнині, зовнішня кровотеча, ознаки гострих інфекційних захворювань, гострі психічні розлади; всі види травм (поранення, переломи, вивихи, опіки, важкі забої, травми голови); ураження електричним струмом, блискавкою, теплові удари, переохолодження, асфіксія всіх видів (утоплення, потрапляння сторонніх предметів у дихальні шляхи); ушкодження різної етіології під час надзвичайних ситуацій (дорожньо-транспортні пригоди, аварії на виробництві, стихійні лиха тощо); отруєння, укуси тварин, змій, павуків, комах тощо; порушення нормального перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча тощо).

До невідкладних викликів та приїзду карет «швидкої» в межах однієї години належать такі випадки: раптове підвищення температури тіла з кашлем, нежитем, болем у горлі, головним болем, запамороченням, слабкістю; болі в попереку, суглобах (радикуліт, остеохондроз, артрит, артроз тощо); підвищення артеріального тиску; больовий синдром у онкологічних пацієнтів; алкогольний, наркотичний, токсичний абстинентний синдром; загострення хронічних захворювань у пацієнтів, які перебувають під наглядом сімейного або дільничного лікаря з гіпертонічною хворобою, виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічним запаленням печінки, жовчного міхура, кишківника, хворобою нирок, суглобів тощо — передає УНІАН.

Наталія Каралкіна, фото Яноша Немеша