Історична зустріч через 50 років

16.12.2022 20:48 СПОРТ

Вона пройде завтра, у суботу, 17 грудня, в ужгородському СК «Юність», де також відбудеться турнір з міні–футболу серед ветеранів (50 років+), присвячений срібним призерам чемпіонату України   — ФК «Говерла» Ужгород–72.

очаток цього неординарного спортивного дійства о 11. 00. Організатори — Ужгородська міська рада (голова – Б. Андріїв), Мукачівська міськрада (А. Балога), Асоціації футболу Закарпаття (І. Дуран), Ужгорода (В. Гомонай), Ужгородського району (І. Ковач), обласного відділення НОК України (І. Риляк) та регіонального осередку Асоціації спортивних журналістів України (В. Гаджега).

НА ФОТО ЗВЕРХУ. 1972 рік. Ужгород. Стадіон «Авангард». ФК «Говерла» Ужгород. Після нагородження команди срібними медалями фото на пам’ять (стоять зліва направо): начальник команди — Олександр Малець, адміністратор — Іван Мущинка, капітан команди, мс О. Поллак, С. Гаджа, В. Грушко, І. Качур, В. Мелеш, Й. Бордаш, Ю. Чирков, тренер — І. Пажо, головний тренер — Д. Товт (внизу) мс Т. Пфайфер, В. Пінковський, М. Русин, мс С. Варга, С. Войтко та В. Медвідь.

На знімку відсутні: воротар — В. Дубіно, гравці — М. Митровський, Й. Вагань, І. Вернер, О. Гач, М. Шевченко (Цап), М. Іванчев, В. Стецьо, лікар — В. Варга та молодий О. Пахомов. До команди також були причетні М. Тимчак та І. Ковач.

А ця історична зустріч відбулася в одному з ужгородських ресторанів 25 років тому. 1997 рік. До неї автор цих рядків свого часу підготував буклет під назвою «Говерла» підкорила Говерлу» — див. ліворуч. На титульній сторінці з м’ячем капітан ужгородців, мій колишній файний цімбора і сусід (проживали на пл. Корятовича), а також граючий тренер ФК «Журналіст» Юрій Іванович Чирков.

З трепетом у душі перегортаю уже пожовклі сторінки книжечки. На кожній наступній не лише про черговий тур чемпіонату країни у 2–ій лізі (1–ша українська зона, клас «А»), але й короткі відомості про героїв історичного сезону—72. Їх тоді було набагато більше, аніж тепер. Тепер легше назвати прізвища тих футболістів, котрі серед нас. Відразу скажу, що із керівного та тренерського складів, на превеликий жаль, не залишився ніхто у живих. Із скорботою у серці згадуємо начальника команди, арбітра всесоюзної категорії Олександра Мальця, головного тренера — Дезидерія Товта, тренера — Івана Пажа, адміністратора команди — Івана Мущинку…

У цій книжечці про кожного з ФК «Говерла»–72 подані тезисні біографічні дані й вміщене фото. Та найдорогоцінніші у ній, звичайно, власні автографи героїв срібного сезону. До речі, аналогічні зустрічі згодом стали традиційними й проводилися через кожні п’ять років.

Скажімо, у 2 002 році вечір–спогадів відбувся у ресторані «Дружба». Підготував спеціальне запрошення для гостей (див. ліворуч). Як ведучий, задав усім одне й те саме запитання: «Чи він гордий тим, що одягав футболку ФК «Говерла» Ужгород–72?». Відповіді були напрочуд цікавими. Було згадано чимало приємних епізодів і фактів із сезону–72. А кращий бомбардир команди Микола Русин говорив найбільше. Річ у тім, що він протягом сезону забив 22 голи, і про кожен говорив приблизно одну хвилину. Але і не забував наголошувати й про те, що після вдалого матчу він неодмінно йшов рибалити. А коли його запитували скільки ж зловив рибин, у нього завжди була одна відповідь — відро. Якось Юрій Чирков «закинув» йому репліку: «Миколо, а відерце ти взяв від сусідського хлопчика? Що було далі?. Гм, а там треба було бути. …

Наприкінці листопада 2007 року колишні гравці команди та їх наставники (на жаль, лише І. Пажо, який стоїть на фото ліворуч) зібралися у банкетному залі сторожницького ресторану «Корчма» . А 11 грудня у щотижневику «Спорттайм» (2007 р., №26 (131)) вийшла стаття під заголовком «Вони приносили славу закарпатському футболу». Її автор С. Максимов написав, що на цей раз на зустріч прийшли крім гравців «Говерли»—72 й ті, які грали за клуб у 1973 та 1974 рр., коли команда двічі поспіль займала високі четверті місця.

* * *

Н а завтрашню зустріч ми з нетерпінням очікуємо: Степана Гаджу, Степана Войтка, Томаша Пфайфера, Йосипа Бордаша, Миколу Митровського (Ужгород), Івана Качура (Мукачево), Василя Стеця (Перечин), Миколу Шевченка (В. Березний), Олександра Поллака (Харків), а також Олександра Пахомова, Іллю Гулянича, Михайла Квака та Степана Селменського. Будемо раді зустрічі тим футболістам, які одягали футболки «Говерли» у 1970, 1971, 1973, 1974 рр….

Хто кращий — ФК «Спартак»–51 чи ФК «Говерла» Ужгород–72?

А тепер трохи згадаємо шкільну арифметику. І так: у 1951 році чемпіонат та першість колишнього СРСР проходив у двох лігах — це чемпіонат серед команд класу «А» (еліта) та «Б» (своєрідна Перша ліга). Інших ліг взагалі не було. Нашу Республіку представляли лише чотири команди — ФК «Шахтар» Донецьк (3–тє місце) та ФК «Динамо» Київ (8–ме місце) з 15 футбольних колективів— клас «А», а також — ФК «Локомотив» («Металіст») Харків (6–те місце) та ФК «Спартак» («Говерла») Ужгород — 9–те місце з 18 команд. Отже, у 1951 році наша головна команда майстрів у колишньому СРСР зайняла високе 24–те місце. Це не лише для нашої області, але й України був феноменальним показником і, як на мене, залишається найкращим в історії закарпатського футболу. Позаду ужгородського «Спартака» сезону–51 залишилися команди з таких міст як Кишинів, Ташкент, Таллін, Алма–Ата, Ашхабад, Одеса, Дніпро, Львів, Полтава, Запоріжжя, Луганськ, Вінниця тощо. Нагадаю і склад легендарного ужгородського ФК «Спартак» сезону–51: воротарi — Адальберт Товт та Золтан Папп (зiграли по 17 матчiв), захисники — Василь Ревачко (32 матчi), Йосип Бiловарi (29), Василь Неймет (3), Йосиф Егерварi (34 матчi i забив один гол), пiвзахисники — Дмитро Калинич (30), Людвiг Надь (34), Василь Гажо (17 iгор i 7 голiв), Тиберiй Петрушевич (34 i 5), форварди — Юрiй Грубчак (33 i 7), Федiр Ванзел (26 i 9), Ернест Кеслер (25 i 6), Карло Олаг (10 i 2), Юлiй Фiалко (28 i 5), Вiльгельм Гайлик (15 i 1), Юлiй Поневач (25 i 1), Олександр Цiцей (3), Адальберт Сабо (27 i 3) та Iван Мозер (6 i 1). Тренер — Берталон Вейг.

1972 рік. По–перше, сезону–72 чемпіоном колишнього СРСР у Вищій лізі (16 команд) стала українська команда з Луганська («Зоря»). У її складі був і закарпатець, майстер спорту Михайло Форкаш із Виноградівщини. 6 липня 1972 року закарпатець дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної СРСР в грі проти збірної Португалії. Цей матч залишився єдиним для нашого земляка у складі збірної. У 2008 році автор цих рядків разом із членами крайового відділення НОК України та ФФЗ організували й провели в ужгородському СК «Юність» футбольний турнір серед ужгородських та виноградівських школярів, присвячений 60–річчю від дня народження М. Форкаша. Нагороди переможцям та призерам вручав сам винуватець цих змагань. До речі, в елітному дивізіоні сезону–72 грали ще дві українські команди — ФК «Динамо» Київ – срібні призери та ФК «Карпати» Львів — 14–те місця).

У Першій лізі було 20 команд. Україну представляли 5 клубів: «Шахтар» Донецьк (2–ге місце), ФК «Чорноморець» Одеса (3–тє), ФК «Металург» Запоріжжя (14), ФК «Металіст» Харків (16) та ФК «Кривбас» Кривий Ріг (19–те місця).

У 1972 році ужгородська «Говерла» вперше у своїй історії стала срібним призером першості СРСР (клас «А», українська зона). У цій лізі було сім зон — усього 127 футбольних колективів. Отже, до 16 команд (Вища ліга) додаємо 20 клубів (Перша ліга) та сім клубів (переможці зон) — усього 43. Серед команд (другі місця у зонах), що ділили 44–50 місця, була й ужгородська «Говерла». Гадаю, що не потрібно порівнювати: 24–те місце ужгородського «Спартака» у сезоні–51 та «Говерли» – у 1972 році, адже саме ці два сезони були зірковими для головної команди майстрів Срібної Землі. Не забуваймо й про сезон–50 минулого століття, коли ужгородський «Спартак» став чемпіоном та володарем кубка України серед команд колективів фізкультури. Але це зовсім інша сторона медалі….

Підготував Василь Гаджега,
голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України.

Коментарі :


Додати коментар

 

 

 

Погода

СПОРТ

Оголошення

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат