Закарпаття з важливою місією відвідав Президент Професійної гольф-асоціації України Руслан Гаркавенко. Гольф є не лише олімпійським видом спорту, але й адаптивним, тому може стати потужним інструментом реабілітації українських ветеранів. Власне, візит Руслана Гаркавенка був пов’язаний з підписанням Меморандуму про співпрацю між Професійною гольф-асоціацією, Закарпатською ОВА, Ужгородською міськрадою та Федерацією адаптивних видів спорту.

Метою цього Меморандуму є консолідація зусиль сторін щодо розвитку фізичної культури та спорту, створення умов для популяризації здорового способу життя, підтримки спортивних ініціатив та реалізації спільних спортивних, соціальних і благодійних проєктів на території Закарпатської області. Звичайно ж, в першу чергу мова йде про популяризацію гольфу серед ветеранів війни. Адже в багатьох країнах гольф активно використовують для реабілітації ветеранів.

Гра вимагає 100% концентрації на м'ячі та силі удару. Це повністю фокусує мозок на поточному моменті й «вимикає» важкі спогади про війну. Гольф допомагає подолати кризу самоприйняття після поранень. Успіхи в грі повертають ветеранам віру у власні сили та контроль над життям.

Це низькоінтенсивний спорт, який не перевантажує суглоби, серце та хребет. Ідеально після мінно-вибухових травм і контузій. Рух під час удару (свінг) задіює м'язи кору й тренує вестибулярний апарат. Це критично важливо для адаптації до протезів. За гру ветеран непомітно проходить пішки від кількох до 8–10 км на свіжому повітрі, що повертає витривалість і покращує сон.

В Україні гольф-заняття з ветеранами проводяться на Київщині та Львівщині. На жаль, на Закарпатті гольф фактично відсутній.

Ми поговорили з Русланом Гаркавенком, щоб дізнатися про стан гольфу в Україні і про можливі перспективи розвитку гольфу на Закарпатті. Сам Руслан Гаркавенко є чотириразовим чемпіоном України, бере активну участь в міжнародних турнірах і наразі є провідним професійним тренером з гольфу.

- Руслане Сергійовичу, коли гольф з’явився в Україні і що ми маємо на сьогодні?

- Можна сказати, що офіційно гольф в Україні з’явився двадцять років тому. Перше поле для гольфу було відкрито біля містечка Щастя в Луганській області. На жаль, зараз це тимчасово окупована територія. Пізніше були відкриті поля біля Харкова та Києва, згодом приєднався Львів. Гольф розвивався доволі активно в нашій країні до початку повномасштабного вторгнення. З початком війни деякі поля були понівечені танками ворога, деякі довелося тримати з «замороженому» вигляді. Тим не менше, ми маємо 6 гольф-клубів. Якщо говорити про кількість гравців, то це близько 2500. Щодо професійних гравців, то це близько 30.

- А ви як почали грати в гольф?

- Цій історії вже майже 25 років. У підлітковому віці я був активним спортсменом і займався різними видами спорту, але вибрати для себе спорт, який би став для мене головним, ніяк не міг. Десь в 13 років я подивився фільм «Щасливчик Гілмор», у якому грали гольф, і дуже запалився. Фільм переглядав декілька разів, почав шукати інформацію про цю гру. Звичайно ж, в Україні на той час ніхто гольфом не займався і знайти відповідне спорядження було неможливо. Але мій ентузіазм був настільки сильним, що я в гаражі знайшов якесь обладнання і зробив собі ключку. Куль для гольфу також не було, тому грав зі звичайною резиновою кулькою-стрибунцем. Пригадую, що підставку під кулі зробив з колпачка від фломастера. І почав грати, відточував удари, працював над концентрацією… Зрештою, почав знаходити однодумців і трошки пізніше, коли серйозні люди почали відкривати перші гольф-клуби, я познайомився з ними і показав свій рівень гри. У мене почали інвестувати, я їздив на міжнародні турніри, а президент харківського клубу Юрій Сапронов профінансував мені навчання в гольф-академії у США. Все це принесло свої результати: я чотири рази був Чемпіоном України, став членом президії Федерації гольфу…

- Зараз Ви є Президентом Професійної гольф-асоціації України. Яка функція цієї Асоціації?

- Гольф в Україні почав розвиватися і стало зрозуміло, що нам потрібно готувати професійних гравців. Тобто, займатися гольфом не на аматорському рівні, а готувати професійних гравців, які б представляли Україну на офіційних чемпіонатах та міжнародних турнірах. Фактично, ми зараз готуємо нове покоління гольфістів. І у нас вже були перші успіхи. Наша жіноча збірна завоювала друге місце на Чемпіонаті Європи, який проходив в Угорщині.

- Готувати молодих гравців з гольфу це трошки дивно звучить, бо є певні стереотипи щодо гольфу. Мовляв, у нього грають пенсіонери та мільйонери. Хіба це не так?

- Такі стереотипи є, але вони дуже помилкові. Ми готуємо молодь і навіть можу розказати про один чудовий приклад у Харкові. Разом з керівниками Харківської області та самого Харкова ми почали займатися з учнями 18-ти шкіл. Це не були якісь професійні заняття і навіть інвентар був не професійний, а аматорський. Але гольф дуже сподобався частині школярів і вони просто полюбили його. Тоді ми відібрали найбільших ентузіастів і почали з ними займатися професійно. І зараз це чудові гравці. Така ініціатива могла б бути перейнята і по всій Україні. Адже гольфом можуть займатися і ті учні, які через певні проблеми зі здоров’ям відсторонені від занять фізкультурою…

- Гольф є адаптивним видом спорту і, зокрема, в США діють цілі програми заняття гольфом ветеранів, які мають важкі фізичні ушкодження. Чи є щось подібне в Україні?

- Так, є. Вже від початку війни всі діючі гольф-клуби в Україні відкриті для занять гольфом для ветеранів. З ветеранами займаються спеціальні тренери і багато ветеранів навіть попри фізичні обмеження показують дуже хороші результати. Ну напевно ви знаєте історію про українського воїна, який подарував свою ключку для гольфа президенту США Трампу. У серпні минулого року воїн Костянтин Картавцев зробив відеозвернення до Трампа, у якому розповів, що він втратив на війні ногу, але почав активно займатися гольфом, щоб відчути повноцінне повернення до життя. Свою ключку для гольфу він передав як символ стійкості українців і просив президента США підтримати Україну у цій жахливій війні. Цю ключку Трампу під час візиту до США передав Президент України Володимир Зеленський. Цей подарунок розчулив Трампа і він записав відео зі зверненням до Костянтина, у якому сказав, що пишається таким подарунком і пишається мужністю нашого героя і всього українського народу.

- Ваш візит на Закарпаття також пов’язаний з розвитком гольфу як адаптивного спорту серед ветеранів.

- Повірте мені, це тільки перший крок. Так, ми підписали Меморандум з ветеранським рухом, а також органами влади і я щасливий, що для ветеранів буде створено перший на Закарпатті гольф-простір. Голова ОВА Мирослав Білецький неймовірно позитивно сприйняв це нововведення на Закарпатті і навіть пообіцяв, що вирішить питання з встановленням відеосимулятора у ветеранському хабі, щоб ветерани могли покращувати навички гри у гольф навіть у зимовий період. Це прекрасна ініціатива. Також йшла розмова, що на Закарпатті будуть розвиватися й інші адаптивні види спорту.

- Як Ви вважаєте, Закарпаття має можливості і для розвитку професійного гольфу?

- Безперечно! Я їхав сюди з Києва автомобілем і коли ми вже їхали територією Закарпатської області, то весь час дивувався, які чудові умови тут для будівництва професійних гольф-полів. Я навіть дивуюся, чому на Закарпатті досі не створено хоча б одного гольф-клубу. Адже у вас оптимальний рельєф для створення гольф-полів, у вас рекреаційний регіон і головне – близькість кордонів. Та тут можна проводити чемпіонати та турніри найвищого рангу. З огляду на це, я вже навіть запропонував Мирославу Білецькому створити тут базу для підготовки олімпійської команди України. Адже гольф є олімпійським видом спорту і тут можна готувати професійних спортсменів, які представлятимуть нашу державу на найвищому рівні. Також хочу навести приклад деяких сусідніх країн. У Словаччині з 5 мільйонним населенням понад 20 гольф-клубів! Багато гольф-полів там будується саме в рекреаційних гірських зонах. І це величезні інвестиції в туристичну індустрію. Тобто, на Закарпатті можна розвивати гольф не лише у форматі класичних гольф-клубів, а й у форматі гольф-резортів.

- Так, щось подібне є і в країнах з морськими курортами…

- Та в тій же Туреччині майже при кожному великому готельному комплексі є своє гольф-поле. Скажу більше, у турецькій Анталії влада за один долар віддавала потенційним інвесторам землю під будівництво гольф-полів і відповідної інфраструктури з готелями та зонами відпочинку. І там зараз сотні гольф-полів! А в американській Флориді таких полів тисячі! Бо це не просто здорово, але й вигідно.

- Ну кажуть, що заняття гольфом є не таким вже й дешевим. Як гольф можна розвивати в Україні, зважаючи на певну дорожнечу?

- Тут все залежить від громад. Наведу приклад США. Тут є клуби, членство в яких коштує мільйони доларів. А є так звані муніципальні гольф-клуби, членство в яких коштує не більше 50 доларів на рік. Тобто, все залежить від того, як поведе себе влада. Якщо вона хоче виховувати здорову молодь, то інвестуватиме в неї зі свого бюджету, або зробить так, щоб в неї інвестували бізнесмени. У нашій державі можна зробити так само. Все залежить від того, які домовленості можуть бути між владою та потенційними інвесторами.

- І на завершення. Чи простежуються перспективи у розвитку гольфу в Україні?

- Звичайно. Щоб було більш наочно, то хочу сказати, що перші чемпіонати України з гольфу проводилися в інших країнах – Словаччині, Чехії, Туреччині. Потім розбудували вже декілька прекрасних локацій для гри в гольф в Україні. Так, війна внесла свої негативні корективи, але зупинятися не варто. Повторюю: я впевнений, що Закарпаття може стати центром розвитку гольфу в Україні. Тут все для цього є. Всі козирі у ваших руках…

Рената Касинець