Арпад Крон, голова Асоціації міст-побратимів «Ужгород-Корвалліс», волонтер із 15-річним стажем, реабілітолог за фахом, батько-вихователь 5 дітей у дитячому будинку сімейного типу, та секретар Ужгородської міської ради Арсен Мелкумян спілкувалися про актуальні напрямки співпраці.

Діти-сироти потребують сім’ї. Наразі в Ужгороді функціонує єдиний будинок сімейного типу, де Арпад Крон з дружиною виховують 5 дітей. Подружжя має вже трирічний досвід такої роботи, яким може ділитися з іншими сім’ями, охочими долучитися до допомоги постраждалим, зокрема, у війні дітям, які майже щодня в кліп ока залишаються сиротами (тільки через влучання в Дніпрі двоє діток залишилися без батьків, а таких ситуацій багато). Дитячі будинки переповнені, та й часто-густо не відповідають вимогам належної соціалізації дитини. Будинки сімейного типу мають державне фінансування, є міжнародні програми з підтримки таких проєктів. Тому якісне інформування про це, координація роботи з поширення такого досвіду зараз дуже актуальні й потребують спільних зусиль органів влади та громадськості.

Ужгород та Корвалліс – міста-побратими вже 30 років. У рамках діяльності Асоціації міст-побратимів «Ужгород-Корвалліс» американський побратим уже понад 30 років допомагає Ужгороду різними освітніми, науковими та соціальними проєктами. Коли почалася війна, питання «Чим я можу допомогти?» стало майже повсякденним: жителі Корвалліса дивляться новини, хвилюються, організовуються для допомоги, надсилають відповідні запити – я ходжу з цими запитами до представників місцевого самоврядування, громадських організацій, інших установ, – розповідає Арпад Крон. І, головне, є результат: буквально днями Корвалліс закупив 20 генераторів середньої потужності для установ міста.

Цього року у фокусі їхньої уваги – актуальні проблеми ВПО: місто-побратим забезпечив гуртожитки з переселенцями необхідною побутовою технікою (холодильники, пральні машинки), постільною білизною та іншими необхідними для побуту речами. Відкрили в Ужгород також волонтерську клініку для потреб вимушених переселенців (директор – Павло Колесник), надають психологічну підтримку тим, хто її потребує.

На початку літа до Ужгорода приїздив співголова Ради Асоціації міст-побратимів «Корвалліс-Ужгород» Піт Бобер для проведення переговорів з керівництвом міста та області про нові шляхи співпраці. Адже війна збільшила кількість людей, які потребують допомоги та реабілітації, в рази. Задля цього мусять кооперуватися всі: влада, громадські організації, свої та закордонні, бо тільки спільними зусиллями можна дати раду біді. До слова, Піт Бобер та Марк Ремптон, основоположник сімейної медицини Закарпаття, є почесними громадянами Ужгорода. Крім них, упродовж 2022 року Ужгород відвідали також Сейбра та Ренді Кілени, а також Шон Флемінг, який тісно спілкується з науковцями Ужгородського університету.

Люди потребують реабілітації. І мова не тільки про наших захисників, які повертаються з пораненнями та численними психічними травмами. І не тільки про людей, які побували у різних травматичних ситуаціях. Посттравматичний синдром – первинний чи вторинний – є у нас усіх, – переконує Арпад Крон, реабілітолог, біолог та психолог за фахом. Частина українців отримують потрібну допомогу за кордоном, але ми не можемо надіятися тільки на це. Умови для реабілітації різних категорій громадян треба готувати у нас, особливо на Закарпатті. Переобладнувати й відповідно оснащувати ті клініки, які є, створювати нові. У нашому регіоні чудові природні умови для реабілітації.    

Слід також створювати умови для опанування нових методик роботи з травмованими людьми. До прикладу, маємо гарну пропозицію від американки Силії Гільденберг, яка вже приїжджала до нас і ще приїде, аби поділитися досвідом акупунктурної роботи, яка показує гарні результати. Така допомога за протокольною системою надається, зокрема, бійцям НАТО. Тож через міську раду можна організувати місцевих фахівців, які би вчилися цієї методики й потім допомагали пораненим бійцям.  

Чим я можу допомогти? Зараз це питання є ключовим для цивілізованого світу. Обмін досвідом важливий, як ніколи. Домовилися випрацювати спільну стратегію роботи за цими та іншими важливими напрямками.