«Свіча догоріла. Душа відлетіла…»

Андрій Дурунда 06.10.2018 14:56 СОЦІО

…Пообіднє 3 жовтня. Телефонний дзвінок від Михайла Фединишинця — і крізь сльози його тяжкі, як гори, слова:
— Щойно помер батько…


Я знав про його тяжку недугу, з якою він мужньо боровся понад десять літ. І ще у травні телефоном вітав його з 75-річчям. І ось — фінал. Чашу допито. Свіча догоріла. Душа відлетіла…

І пригадалося понад десятилітньої давності літо, і поїздка нас трьох: Василя Кохана, Володимира Фединишинця у моє село на фестиваль «Рекітське сузір’я». Бо Кохан працював колись у Міжгірщині, тому вона для нього була рідною, а в репинця Фединишинця — дитяча книжка «Цей Кіт із Рекіт».

Як раділи зустрічі з ними верховинці, особливо ж Володимиру Фединишинцю, маленькі читачі, для яких він написав немало творів, які виходили навіть у столиці колись величезного СРСР — у Москві, чим похвалитися мало хто з нинішніх літераторів може...

Увечері ми між буйними травами вузенькою стежинкою піднімалися в мою хатину на ночівлю. Моя ненька вперше бачила живих письменників! Мене письменником вона не називала, а сином… Безмірно хвилюючись, виставляла на стіл усе, чим була багата скромна хата.

Тої незабутньої пори серед благодатного літа ми сфотографувалися на пам’ять: члени Національної Спілки письменників України Василь Кохан, Володимир Ковалик, Петро Скунць, я і Володимир Фединишинець.

Опісля свята поезії Володимир Степанович опублікував великий матеріал про цю подію «Три доби у поетичній хащі»…

Нині четверо з тієї п’ятірки вже в обіймах Вічності. І знову стрінуться у незнаних далях, у небесних полях-просторах…

Ступив за обрій уродженець Верховини, поет, публіцист і прозаїк, а головне — щирий і прямий, гарячий і працьовитий, як і всі горяни — Володимир Фединишинець. Най же підужгородська земля буде йому пухом!

Андрій Дурунда

Коментарі :


Додати коментар

 

 

 

Погода

СОЦІО

Оголошення

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат