У вівторок, 28 лютого, чималий резонанс викликало повідомлення про те, що в адміністративній будівлі «Укрпошти» відбуваються незрозумілі події.

Попередню інформацію ми запропонували читачам «по гарячих слідах». А сьогодні – публікуємо те, про що дізналися, поспілкувавшись з керівництвом закарпатської дирекції «Укрпошти» та простими працівниками підприємства.

Отже, ми – в кабінеті Віктора Войтка, який з грудня 2015 року виконував обов’язки керівника Закарпатської поштової служби,   а з квітня 2016 р. став повноважним .директором Закарпатської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

– Пане Вікторе, що сталося? Події останнього дня лютого стали резонансною новиною. Рік тому, коли ви лише зайняли посаду, ми спілкувалися і враження залишилося переважно оптимістичне. Що змінилося?

post01– Так, я очолюю Закарпатську дирекцію один рік. І хотів би трохи виправити вашу попередню інформацію. Адже теза про те, що показники роботи впали, – явно некоректна. Навпаки, за минулий рік робота закарпатських поштарів значно покращилася, і це не могло не відбитися на показниках. Наприклад, до серпня 2016 року при плані прибутку в 308,9 тис. грн, ми одержали 1 млн 491,3 тис. грн. Загалом за рік ми заробили 1 млн 555,8 тис гривень при запланованих 857,3 тис. грн.

Особливо це відчули працівники – за останній рік вони почали отримувати премії, чого не бачили дуже давно. За рік на преміювання виділено близько 4 млн грн. При невеликих ставках це – відчутна допомога людям. Відповідно і вони ставляться до роботи краще, побачили, що їх цінують, що можна нормально працювати і є за що.

– Саме за цей рік було виправлено велику, м’яко кажучи, помилку – ЦОП (Центр обробки пошти) повернули до Ужгорода з Мукачева, куди його з абсолютно незрозумілих і нелогічних причин перенесли за минулого керівництва…

– Так. І завдяки цьому також вивільнилася чимала частка коштів. За оренду того приміщення обласна дирекція «Укрпошти» сплачувала щомісяця близько 100 тисяч гривень, адже контракт на оренду був укладений чомусь з прив’язкою до долара США. При тому, що в Ужгороді є власне виробниче приміщення, яке десятиріччями виконувало (і тепер знову виконує) свої функції. Не говорячи вже про те, що в ремонт орендованої будівлі вклали щонайменше п’ять мільйонів гривень…

– То ж у чому справа? Звідки весь цей галас?

– У нас виникли певні непорозуміння з центральним керівництвом, і я можу пояснити, чому саме. З 1 липня минулого року УДППЗ «Укрпошта» очолив Ігор Смілянський. Можливо, він є спеціалістом у нашій галузі, але пізніше його дії почали викликати подив і несприйняття. За цей час був значно «роздутий» штат генеральної дирекції, туди увійшло чимало колишніх працівників СБУ, які після подій 2014 року не могли продовжувати працювати в органах. Простий приклад – раніше діяв один відділ кадрів, тепер їх аж три. Навіщо? Ще більше дивують зарплати, які вони отримують: від 35 тис. грн, а з усіма надбавками – сума перевалює за сто тисяч гривень на місяць.

Розумієте, це ненормально, коли прості поштарки «сидять на мінімалці», а працівники апарату отримують шестизначні цифри. Так не має бути.

Я почав звертати на це увагу, а натомість – ми отримали цілу низку різноманітних перевірок. Від вересня 2016 р. і почалося. Причому перевіряється діяльність аж з 2013 року, а помічені помилки намагалися перекласти на мене. Закінчили перевірку, ніби розібралися. Але в листопаді – чергова. Цього разу – від служби внутрішньої безпеки «Укрпошти». Закінчили. І раптом за два тижні до Нового року – знову перевірка. Цього разу комплексна – тобто, перевіряли все що могли.

Варто зазначити, що кожна така ревізія реально паралізує на довгий час нормальну роботу. Товари збираються по всіх відділеннях, завозяться на склади, там переобліковуються, люди нервують тощо. Але що робити? Є наказ «зверху»…

Нарешті все завершили. У мене на руках Акт про цю перевірку. Все ніби вляглося, серйозних порушень, а тим паче – якихось розкрадань чи зловживань, не виявлено. В новому році починаємо працювати, розвиватися, і ось 28 лютого – нова перевірка, цього разу ще й з відстороненням мене від обов’язків. Чому? На яких підставах?

Тож цього разу не витримали самі працівники і буквально піднялися на невеликий протест.

І, до речі, ще одне виправлення – попри інформацію ЗМІ, ніхто в кабінеті не закривався, навіть не знаю, звідки це взялося, і хто почав поширювати такі чутки. Навпаки, ми самі запросили телебачення і пресу.

post04– Але ж ми бачили поліцію…

– Так, правоохоронці також приїхали, хоча це була не наша ініціатива. До речі, мушу подякувати їм за професіоналізм: спокійно розібралися в ситуації і пояснили людям, чому вони тут. Наприкінці наші колеги навіть згадали гасло «Міліція з народом» (сміється).

– Тобто, прості працівники висловили обурення?

– Саме так! Повірте, навіть якби захотів, я не зміг би так швидко організувати таку масову підтримку. Почувши про події, до Ужгорода приїхали начальники відділень із районів – з Берегова, Сваляви, Іршави, Мукачева тощо. Не кажучи вже про ужгородських співробітників – і всі чекали, не хотіли роз’їжджатися, були готові далі доводити свою думку до перевіряючих. Це, до речі, теж важливий показник роботи нашої дирекції за останній рік – працівники нам вірять.

– 1 березня надійшло повідомлення, що «Укрпошта» змінила форму власності і організації – з державного підприємства стала ПАТ. Може, з цим пов’язана раптова «перевірка»? Чи не почнуться масові «чистки» у формі реорганізації? Взагалі, на вашу думку – цей процес є позитивним чи навпаки?

– Це неоднозначно. Все залежить від мети, заради якої це робиться. Якщо з метою кращої організації роботи, оптимізації – то це добре, це може реально покращити господарювання, це позитивний процес. Але якщо в планах довести «Укрпошту» до банкрутства і потім продати в приватні руки (а така небезпека також є) – то це буде просто катастрофою. Як буде – побачимо…

– А який взагалі сенс у тому, щоб всадити в крісло керівника «свою людину»? Якщо брати до уваги озвучені вище суми прибутків, то не схоже, щоб мова йшла про якісь захмарні суми, з яких можна дуже нажитися…

– Я можу лише висловити припущення. По-перше, велика спокуса використовувати наших працівників під час виборів, особливо – в селах та для агітації серед пенсіонерів. По-друге, тепер, при переведенні в акціонерне товариство, у когось може виникнути бажання розпродати службові приміщення, нерухомість, яка зараз використовується «Укрпоштою». Я цього точно не дозволю зробити.

– Чим, на Вашу думку, може зрештою завершитися таке протистояння київського керівництва з «нелюбою» регіональною філією?

– Зараз ми готуємо звернення до Президента, прем’єр-міністра, генпрокурора – листи з роз’ясненням ситуації і закликами розібратися об’єктивно. Я вірю, що зрештою все заспокоїться. Адже колектив, його думка – мають бути вирішальними.

Важливо те, що ми не боїмося жодних перевірок, нам нема що приховувати. І це вже доведено. Але ці постійні дії можна розцінювати виключно як намагання знайти якийсь привід для зміни керівництва Закарпатською дирекцією.

А в цих умовах хочеться закликати ваших колег, представників ЗМІ зваженіше ставитися до інформації, ретельніше перевіряти і висвітлювати всі аспекти подій.

* * *

Останній заклик Віктора Войтка, звісно, слушний. Тому, завершивши розмову з ним, я спробував викликати на розмову в не надто офіційній обстановці і декількох простих працівників установи: від охоронця на прохідній – до монтажника і сортувальниці кореспонденції. Зрозуміло, що це не є репрезентативним опитуванням, проте мушу визнати – поганих відгуків про нинішнього директора Закарпатської дирекції «Укрпошти» я не почув. Максимум – обережні, але все одно позитивні.

А за час, що пройшов від розмови до публікації, надійшла ще одна новина – схоже, в Києві таки дослухалися до думки колективу. Принаймні, вже два дні перевіряючі на підприємство не заходили. Чи надовго – покаже час.

Костянтин Черкай

http://ua.korzonews.info

admin