17 червня 2015 року Україна разом з іншими країнами Європи, Азії та Африки мала перейти на цифровий стандарт ефірного телемовлення. Однак цього переходу не сталося і наша держава продовжує користуватися «послугами» трансляції аналогового мовлення.

Закарпатська область, як й інші області України, транслює телепередачі за допомогою аналогового стандарту телемовлення. У цій справі їй допомагають діючі структури підприємства Закарпатської філії Концерну радіозв’язку, радіомовлення і телебачення (ЗФ КРРТ) – 5 цехів, з них 2 потужні телевізійні цехи - РТПС у Хуст і РТПС в Ужгороді; 1 потужний радіомовний цех РМЗ-1 у с. Коритняни на Ужгородщині; 1 цех УРРЛ-7 - радіорелейна станція (РРС) в Ужгороді; 1 цех технічної експлуатації мережі мікроРТС із службами обслуговування будівель, веж, антенно-фідерних пристроїв, енергогосподарства, автогосподарства та 5 РТО РТМ (район технічного обслуговування радіотелевізійного мовлення) - у Міжгірському, Свалявському, Рахівському, Тячівському та   Перечинському районах.
Як з початку незалежної України й до сьогодні у Тячівському районі здійснюється аналогове мовлення - розповідає колишній керівник Тячівської дільниці Закарпатської філії Концерну радіозв’язку, радіомовлення і телебачення (РРТ), а зараз працівник РТС Добрянське – Володимир Запєвалов.

Як відбувався процес забезпечення аналогового мовлення в районі на перших порах незалежної України і яким цей процес є зараз?

На початку 90-х років транслювання телеканалів УТ-1, УТ-2 та УТ-3 на території Тячівщини забезпечували 11 ретрансляторів телевізійних станцій – це базові РТС з черговим персоналом: РТС Добрянське, РТС Дубове, РТС Красне, РТС Лопухово й 7 мікроретрансляторів без чергового персоналу (працюють в автоматичному режимі від сигналу базових станцій). Телевізійні передавачі цих станцій вже на той час були технічно та морально застарілими (розробки 70-х років минулого століття), потребували постійного технічного обслуговування, а також складних ремонтно-налагоджувальних робіт. Відповідно і вимоги до кваліфікації технічного персоналу станцій були високими.

За останні 10-15 років майже всі станції Тячівського району переобладнані сучасними телепередавачами, переважно російського виробництва («Квант-Ефір»), виготовленими за новими технологіями на новітній елементній базі. Ці передавачі конструктивно набагато компактніші, економніші в споживанні електроенергії, надійніші й простіші в експлуатації.

Скажіть будь ласка, яка роль телевізійних ретрансляторів у забезпеченні аналогового   мовлення?

Поки ми не перейшли на цифровий стандарт, аналогове телемовлення, безумовно, відіграє вирішальну роль у покритті телепростору Тячівщини. Конструктивно сучасні аналогові телепередачі можуть із заміною аналогового блоку на цифровий стати передавачами цифрового стандарту, адже цифрове телемовлення на порядок вище у якості роботи та в експлуатаційних можливостях (1 передавач транслює до 40 телеканалів). Чому до сих пір не відбулося переоснащення – причин декілька: і неузгодженості організаційно-технічного характеру, і банальна відсутність коштів у Концерна РРТ.

Яким чином персонал обслуговує станцію, що знаходиться на високогір’ях?

Телестанції, що знаходяться в межах Тячівського району є високогірними та важкодоступними. Не   до всіх станцій є дороги, а ті дороги, що збереглися знаходяться в жахливому стані – не всякий колісний транспорт зможе їх подолати. Тож сходження на станцію чергового персоналу відбувається, як правило, пішки або з рюкзаком за плечима (25-30 кг).
Актуальною є проблема питної води: лише станція РТС Добрянське обладнана водогоном і насосною установкою, але останнього разу ця насосна установка працювала 5-7 років тому. Тож майже всі РТС нашого району питну воду беруть із найближчих природних джерел.

І на останок, на вашу думку є майбутнє у телевізійних вишок при переході на цифрове мовлення?

І цифрове, й аналогове мовлення потребують обслуговування технічним персоналом. А тому, я не думаю, що телевізійні вишки відійдуть у забуття. Специфіка забезпечення роботи телевізійних станцій криється в тому, що без людського нагляду вони будуть розграбовані. Така прикрість не оминула жодну з 7-ми мікроРТС району. Також у тривалому існуванні телестанцій відіграє вагому роль та частина населення, яка через власне фінансове становище не має змоги користуватися послугами кабельного або ж супутникового телебачення. Тому поки населення остаточно не має можливості перейти на обслуговування кабельного чи супутникового телебачення, телевізійні вишки продовжують працювати у звичному режимі.

Олаг Ірина студентка відділення журналістики УжНУ