«Парасолька» - єдиний на Закарпатті центр-інтернат для 25 молодих людей з розумовими та / або фізичними вадами, які до того проживали у Вільшанському дитячому будинку-інтернаті. Нещодавно унікальний центр святкував 3 роки з дня заснування.

З цієї нагоди у Тячеві, де знаходиться заклад, 28 вересня відбулася міжнародна конференція за участю українських фахівців та гостей зі Швейцарії. Після підведення підсумків, вихованці закладу (гурт «Гуцулик») влаштували концерт для всіх присутніх. Діти, які ще в дитячому будинку починали з того, що не вміли ні ходити, ні говорити, ні їсти, - вправно танцювали та виконували народні пісні.
«На конференції з надання комплексних соціальних послуг для людей з особливими потребами відбувся обмін досвідом між швейцарськими колегами, які вже пройшли той шлях який тільки починає Україна та нашими спеціалістами. Ми хочемо розробити рекомендації для міністерства соціальної політики, які зможуть взяти до уваги при укладанні нових законодавчих актів, статутів та положень, що стосуються молодіжних центрів типу «Парасольки». Адже такі нові форми закладів планується створити і на решті території   України. На сьогоднішній день держава розробила план дій з реорганізації та етапів роботи на наступні 15 років. Думаю, що поступово ми досягнемо тих результатів. Звичайно, що конференція це маленький крок і все решта буде залежати від бажання наших посадовців зробити ці плани реальними», - розповіла директор благодійної організації «Комітет медичної допомоги в Закарпатті» Наталія Кабацій

Присутній на зустрічі головний спеціаліст Міністерства соціальної політики України Роман Пилипенко зазначив: «Перш за все, щоб покращити ситуацію в реабілітації неповносправних людей, необхідно змінювати законодавчу базу. А це довготривалий процес і тому цю проблему треба починати вирішувати вже сьогодні».

«Метою заходу було обговорення перспектив на майбутнє людей з обмеженими можливостями та особливості роботи з цією категорією людей. Слід брати до уваги те, що їх можна і потрібно залучати до виконання різного роду праці. Для їх інтеграції в суспільство доцільно створювати відповідні робочі місця. Великий шлях у цьому напрямку пройшла Швейцарія. Ми починали з того, що колись в країні організацією таких центрів займалися самі батьки молодих людей. Відмінністю від України є те, що в Швейцарії цей процес розвитку відбувається вже впродовж останніх 40 років. Тож в своєму розвитку в цьому напрямку ми відійшли від України значно далі і тому наші фахівці хотіли б дати певний поштовх для реформування системи і у вашій країні. Крім того законодавча система України не пристосована під європейські реформи, що вже існують або плануються в системі захисту прав інвалідів. І в цьому напрямку слід працювати детальніше, щоб відповідно змінити законодавчу базу», - зауважила президент асоціації «Парасолька» в Швейцарії Моніка Фішер

Про центр «Парасолька» та його діяльність розповіла керівник закладу Оксана Лукач: «Наразі наш Центр є філією Вільшанського будинку-інтернату, але сподіваюся з часом станемо окремою юридичною організацією. До відкриття закладу передувала велика робота БО «КМДЗ» на чолі з директором Наталією Кабацій. Вони знайшли однодумців зі Швейцарії, які на своєму ентузіазмі зібрали кошти для придбання будівлі «Парасольки» щоб поселити тут вихованців Вільшанського дитячого будинку. Цей заклад став для молодих людей альтернативою психоневрологічному диспансерові, куди після досягнення певного віку переводяться випускники інтернату. Там фактично особистість не мала б розвитку і в перспективі – жодних шансів інтеграції у суспільство. Ось наприклад у наших швейцарських колег крім педагогіки існує поняття агогіки – розвиток особистості після досягнення повноліття.
Наші вихованці вже дорослі, їм за 18 років. Найстарший мешканець - 1973 року народження. У центрі вони отримують велику альтернативу психіатрії. Живуть тут за певним розпорядком, займаються у виробничих майстернях, ходять на музичні заняття і танці, навчаються грамоті. У нас діють ткацька, фільцювальна, гіпсова та деревообробна майстерні. Є хлопці, які дуже люблять працювати по господарству. Маємо невеличку ферму: корова, поросята, кози, кролі, кури... Зовсім недавно був День міста і наші вихованці брали участь у майже всіх заходах».

Про своє життя в Центрі розповів вихованець Арпад: «Я тут знаходжуся вже три роки. Мені та моїм друзям тут подобається. Ми сильно змінилися, досягли певного успіху. Зараз я крім всього вчуся будівництву. Хочу подякувати організації, яка відкрила такий сімейний філіал, подякувати гостям, що приїхали подивитися на результати яких ми досягли»