5 червня відзначають Всесвітній день охорони навколишнього середовища. Навколишнє середовище у широкому розумінні - це все, що оточує людину протягом усього життя. Якщо до знайомого всім виразу   ″навколишнє середовище″   додається слово природне, одразу ж стає зрозуміло, що мова йде про атмосферне повітря, воду та грунт, з якими людина стикається   від народження до самої смерті.

В цілях поглиблення усвідомлення громадськістю необхідності зберігати і покращувати довкілля, в цілях зміни відношення людини до природних ресурсів   у   1972 р. Генеральна Асамблея   Організації Об’єднаних Націй   оголосила 5 червня Всесвітнім днем охорони навколишнього середовища. Саме цього дня відкрилася Конференція ООН з проблем довкілля, за якою   послідувало створення Програми ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП).
Ще в ХІХ столітті вчені-медики, у тому числі і Російської імперії, розпочали займатися проблемами чистого повітря у містах, де   створювалися промислові об’єкти у вигляді металургійних заводів,   мануфактур, різних майстерень. З’явилися перші показники безпеки хімічних речовин, постійно присутніх в атмосферному повітрі, які вже пізніше отримали назву гранично допустимих концентрацій (ГДК) з різними числовими значеннями в міліграмах на кубічний метр повітря (мг/м3). З розвитком хімії, гірничого, металургійного, машинобудівного, а також сільськогосподарського   виробництв перелік показників постійно зростав, зростає і далі. Почали розроблятися   санітарні правила охорони атмосферного повітря населених пунктів, які в новому варіанті діють в нашій країні. Все сказане вище стосується хімічних показників забруднення атмосферного повітря. Є ще так звані   фізичні фактори забруднення   атмосферного повітря. Це шум, якій нормується у децибелах, вібрація, радіологічне забруднення.
Аналогічна ситуація   відбувалася і з водою, перш за все відкритих водоймищ, куди скидалися великі обсяги стічних вод, що було пов’язане з розвитком населених пунктів, у першу чергу міст, де концентрувалося промислове виробництво. Саме річки стали першими приймачами господарсько-побутових та промислових стічних вод. Забруднювалися річки, озера, а далі моря та океани. І знову були розпочаті наукові роботи з визначення показників безпеки хімічних речовин в міліграмах на літр води (пізніше літри були замінені на кубічні дециметри, мг/дм3). Документом, в якому були записані   діючі гранично допустимі концентрації з визначенням лімітуючих   показників шкідливості (органолептичні, загально санітарні, санітарно-токсикологічні)   стали санітарні правила охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами, які діють після корегування   і сьогодні. До речі, по охороні поверхневих вод   окремо діють санітарні правила   для водоймищ, що використовуються для організації господарсько-питного водопостачання, для культурно-оздоровчого та     рибно-господарського призначення.
І вже пізніше у зв’язку з утворенням   великих обсягів промислових відходів, які мали високу токсичність, розвитком хімізації сільського господарства з застосуванням   пестицидів різної хімічної структури, що сприяло забрудненню атмосферного повітря, а головне підземних вод, вчені більше уваги почали приділяти стану грунту, а саме показникам його безпеки, які визначалися цифрами в міліграмах на кілограм   грунту (мг/кг).
Наявність   санітарних правил,   законів з охорони природи, що діють у багатьох країнах світу, не завжди вирішують долю навколишнього середовища. Потрібні великі кошти для розробки   відповідних технологій, безвідходного виробництва та створення споруд для очистки всього, що викидається у повітря, скидається   у відкриті водойми. А головне потрібне бажання та воля людей, відповідальних за чисті повітря, воду та грунт, а також кожної людини.
Першою службою, що здійснювала нагляд за виконанням органами   виконавчої влади, керівниками підприємств, в нашій колишній державі була санітарно-епідеміологічна, яка   протягом свого існування мала декілька назв, але завжди залишалася органом, що намагався зробити наше навколишнє середовище чистим, а головне безпечним. Виконувалися лабораторні дослідження проб атмосферного повітря населених пунктів,   води відкритих водоймищ у місцях користування їх людиною, грунту в місцях проживання, роботи, а також вирощування сільськогосподарської продукції з метою визначення стану їх забруднення шкідливими речовинами.
Ситуації зі станом навколишнього середовища в нашому Закарпатті були різними у різні часи. Роками санепідстанції боролися   з асфальтобетонними заводами, лісохімкомбінатами, авіаційним методом застосування пестицидів у сільському господарстві, авіаційним шумом в                 м. Мукачеве, здійснювали нагляд за виконанням урядових документів, спрямованих на охорону басейну Чорного та Азовського морів, займалися проблемою промислових токсичних відходів, які у вигляді гальванічних шламів   тоннами накопичувалися на промислових підприємствах.
На сьогоднішній день   знаю точно, що зі всіх   екологічних проблем, що знало Закарпаття, спокійно живе м. Мукачеве, де вже багато років відсутній авіаційний шум (ліквідований військовий аеродром), не застосовується авіаційний метод використання пестицидів у сільському господарстві, в минулому році область остаточно звільнена від облікованих непридатних та заборонених пестицидів, з 3-х лісохімкомбінатів працює фактично тільки 1. При такій ситуації можна було би сподіватися на покращення екологічної ситуації в населених містах нашої області. Але цього   сказати не може жодна служба, причетна до нагляду та   контролю   за станом об’єктів довкілля. У ХХІ столітті   в населених пунктах досі люди використовують дворові вбиральні, для прийому стічних вод будуються вигрібні ями, які чомусь в нашій області   називають септиками, що веде до забруднення грунту, підземних вод. Транспорт став основним ″постачальником″ в атмосферне повітря забруднюючих речовин і не тільки похідних азоту, сірки, вуглецю, сажі, а також висококанцерогенних речовин бенз(а)пірену, свинцю. Якщо раніше наш Ужгород вважався в Україні   містом з самим чистим повітрям, то сьогодні такого вже ніхто не може сказати. А причина на мій погляд дуже проста. Це переведення житлового фонду на індивідуальне опалення, коли викиди відпрацьованих газів від котлів здійснюються на різну висоту, яка залежить від кількості поверхів будинків. Не здійснюється одне з правил охорони атмосферного повітря - максимальне розсіювання викидів в атмосфері, що можливе в робиться   при наявності високих труб. Все, що викидається з кожної квартири, накопичується у приземному слою атмосфери і при високій вологості створює хімічні сполуки   різної патологічної дії.
  Неконтрольоване   використання полімерних матеріалів у вигляді тари призводить до їх накопичення без вирішення питань утилізації. А тверді побутові   відходи, які   є обов’язковими   супутниками людини протягом всього життя, стають проблемою номер 1.
Приводити цифрові дані стану навколишнього середовища немає ніякого сенсу, просто технічно неможливо знати на кожен день стан води відкритих водоймищ, грунту, а також   атмосферного повітря за виключенням   м. Ужгорода, де обласним гідрометеобюро створені та працюють стаціонарні пости, які дозволяють знати ситуацію зі   станом атмосферного повітря декілька разів на добу, що дає можливість розраховувати середньодобові концентрації забруднюючих   речовин для   порівняння їх з показниками санітарних правил.
Чистота навколишнього середовища-справа не тільки уряду, служб нагляду та контролю, це відповідальність кожного з нас. Від нас залежить, що нас оточує кожний день, що бачать наші діти, чому і на яких прикладах вони навчаються.

Людям, які дбають за чисте довкілля, не заважить   знати, що гранично допустима концентрація (ГДК) будь-якої забруднюючої речовини   встановлюється науковцями шляхом тривалих розрахунків та дослідів на тваринах і спрямована на відсутність їх   негативного впливу на людину протягом всього її життя та наступне покоління, тобто захищає кожного з нас.

                                                                                         

Пономарьова О.С., лікар-гігієніст Головного управління Державної санепідслужби у Закарпатській