Минулого року з аптек у Словаччині було зібрано понад 197 тонн невикористаних ліків. У середньому це 89,47 кілограма на одну аптеку. Про це йдеться у річному звіті Державного інституту контролю за ліками (ŠÚKL) за 2021 рік. За даними інституту, кількість зібраних відходів, порівняно з минулим роком, зросла на понад 36 тонн.

Люди ніколи не повинні викидати будь-які ліки після закінчення терміну придатності. Їх необхідно віднести в аптеку у внутрішній упаковці, зовнішню упаковку можна переробити класичним способом, пише TASR.

Невикористані таблетки, капсули та супозиторії у блістерах, сиропи та краплі у флаконах, мазі, креми та гелі в тубах потрібно здавати в аптеки, а не викидати у сміття.

На жаль, в Україні подібних законодавчих норм щодо утилізації медпрепаратів, які не придатні для вживання, не існує.

Як повідомив нашому виданню Виконавчий директор регіональної Асоціації органів місцевого самоврядування «Закарпаття за чисте довкілля» Володимир Суран, люди викидають протерміновані ліки у сміття або виливають в унітази, а це завдає величезної шкоди довкіллю і здоров’ю людей.

«У нас аптеки не приймають протерміновані ліки. Там навіть написано, що «Придбані медичні препарати поверненню не підлягають. Викинуті ліки потрапляють у воду та грунт, що несе серйозну небезпеку, а очисні споруди на Закарпатті майже відсутні, а ті, що є, лише використовують електроенергію і абсолютно не виконують своїх функцій. Наразі нашою Асоціацією було розроблено 10 проектів будівництва відповідних комплексних очисних споруд у десяти громадах Закарпаття, але, на жаль, для їх реалізації відсутні кошти», — розповів Володимир Суран.

Для українців, які насправді дбають про довкілля, радять протерміновані або невикористані ліки помістити в скляну банку, засипати піском, закрити металевою кришкою та закопати в промзоні. Звичайно ж, ніхто цього не робить. І ми навіть не уявляємо, які хімічні сполуки потім потрапляють у воду і яку шкоду вони несуть здоров’ю.

Найгірше, коли люди виливають чи викидають ліки в туалети, бо це пряме потрапляння небезпечних хімічних сполук у воду. Наші очисні споруди занадто застарілі, щоб повністю очистити воду від небезпечної хімії. Щоправда, у Водоканалі Ужгорода переконують, що попри це вода у кранах ужгородців достатньо чиста.

«Одним із джерел водопостачання міста Ужгорода є поверхневий дериваційний канал річки Уж, на якому зведено дві міні-ГЕС. Канал має рівень вищий від рівня долини, тому він обвалований із двох боків дамбою по всій своїй довжині. Його стан давно викликає занепокоєння: збудований 100 років тому та має сильне антропогенне навантаження, через що значно забруднений. Щоб річкову воду перетворити на питну, яка би відповідала чинним нормативам, необхідно виконати повний технологічний цикл очистки з допомогою реагентів: коагулянтів та флокулянтів. Після змішування із ними вода має пройти через відстійники, фільтри, знезараження рідким хлором, і потім вже очищена надходить у резервуари чистої води, після чого агрегатами насосної станції ІІ підйому подається по напірним трубопроводам у водопровідну мережу правобережної частини міста.

Виробничий контроль за якістю очистки води ведеться на всіх її етапах та перед подачею у водорозподільну мережу. Окрім цього кожного дня беруться проби води на контрольних точках по всій системі водорозподільних мереж міста. Контроль здійснюється лабораторією КП «Водоканал м. Ужгород», яка атестована Закарпатським науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації на відповідність вимогам ДСТУ ISO 10012:2005. Лабораторія оснащена сучасним вимірювальним і допоміжним обладнанням, яке обслуговують висококваліфіковані фахівці. На сучасному етапі в лабораторії панує розуміння, що питання екологічної безпеки води — надважливе, тому й вимагає уважного і професійного підходу. Належний плановий тонус у колективі підтримують завдяки робочій програмі, де розписана типологія усіх аналізів, відзначена періодичність їх проведення. Про те, що вода у кранах споживачів під постійним контролем, можна сказати з упевненістю, бо працює лабораторія підприємства щоденно.

КП «Водоканал м. Ужгород» запевняє, що забезпечує жителів міста питною водою, якість якої відповідає усім вимогам ДСанПіНу 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», як за хімічними, так і за бактеріологічними показниками», — повідомили у Водоканалі. Ну а нам залишається у це лише вірити.